Біологія. 7 клас. Андерсон

Тема 3. Водорості

§ 13. Водорості, їхні особливості

На Землі існує близько 40 тис. видів водоростей. Це одноклітинні, колоніальні або багатоклітинні організми, які здебільшого мешкають у водному середовищі та здатні до фотосинтезу. У багатоклітинних водоростей, тіло яких називають талом (або слань), клітини подібні одна до одної.

За будовою талому та його забарвленням виділяють різні групи водоростей, зокрема зелені, діатомові, бурі та червоні.

З особливостями життєдіяльності водоростей ми ознайомимося на прикладі одноклітинної зеленої водорості хламідомонади, яка мешкає у прісних водоймах.

Зовнішню будову хламідомонади можна побачити за допомогою мікроскопа (іл. 45, а). Клітина вкрита оболонкою, під якою знаходиться цитоплазма. Більшу частину цитоплазми займає зелений хлоропласт, на дні якого навколо великого округлого тільця — піреноїду — відкладається запасний вуглевод (крохмаль). Він утворюється з глюкози. А глюкозу організм хламідомонади утворює для свого живлення у хлоропласті внаслідок фотосинтезу. Спосіб живлення, за якого організм сам для себе утворює органічні речовини, називають автотрофним. Вічко — органела, яка визначає напрямок надходження світла. Це вможливлює рух водорості до місця кращого освітлення. У цитоплазмі є ядро, у якому зберігається спадкова інформація. Кількість води з розчиненими в ній речовинами в клітині регулюється скоротливими вакуолями. У хламідомонади на передньому кінці клітини є два джгутики, за допомогою яких вона переміщується. Дослідження дають можливість створити схематичні зображення організму (іл. 45, б).

Іл. 45. Хламідомонада: а — мікрофотографія; б — будова клітини

Розпізнайте на схематичному зображенні будови хламідомонади органели, які не підписані. Які функції вони виконують?

Доведіть, що хламідомонада — цілісний організм.

Хламідомонада найчастіше розмножується за допомогою рухливих спор — зооспор. Вони утворюються внаслідок поділів материнської клітини. Це відбувається у такий спосіб: клітина втрачає джгутики, увесь внутрішній вміст поділяється здебільшого на чотири клітини, у кожної з яких утворюється по два джгутики. Надалі оболонка материнської клітини руйнується і зооспори виходять у воду, після чого кожна з них стає самостійним організмом. Розмноження рухливими спорами є одним із прикладів нестатевого розмноження (іл. 46, а).

При статевому розмноженні у материнській клітині утворюються гамети. Вони подібні до зооспор, однак їхня кількість значно більша. Після дозрівання гамети виходять з материнської клітини та попарно зливаються, утворюючи зиготу. Вона вкривається захисною оболонкою та переходить у стан спокою. У такий спосіб хламідомонада може переживати несприятливі умови. За сприятливих умов зигота ділиться з утворенням чотирьох зооспор (іл. 46, б).

Цікаво дослідити будову прісноводної нитчастої водорості спірогіри в полі зору світлового мікроскопа, порівнюючи зі схематичним зображенням (іл. 47). Клітини розташовані одна за одною, ніби нанизані на нитку. Такий талом називається нитчастим. Клітини циліндричні зі стрічкоподібним спірально закрученим хлоропластом, звідки водорість отримала свою назву. Ядро розташоване в центрі клітини та підтримується цитоплазматичними тяжами. Спірогіра не прикріплюється до підводного субстрату, а вільно плаває у товщі води.

Іл. 46. Розмноження хламідомонади