Усі уроки до курсу «Екологія». 11 клас

УРОК 40. УПРАВЛІННЯ РИЗИКОМ. ОЦІНЮВАННЯ ВПЛИВУ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

Цілі уроку: сформувати поняття про методи визначення екологічного ризику; ознайомити з можливостями управління ризиком; дати уявлення про оцінювання впливу на навколишнє середовище; формувати вміння аналізувати схеми процедур аналізу ризику й управління ризиком; розвивати логічне мислення; виховувати дбайливе ставлення до природи.

Обладнання й матеріали: довідники, атласи України для 9 класу, схема процедур аналізу ризику й управління ним.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

1. З якою метою проводять розрахунки екологічних ризиків?
2. Як ви вважаєте, в яких районах України екологічні ризики найбільші? Поясніть свою відповідь.
3. Чи можна управляти ризиками? Як це можна зробити?
4. Які елементи входять до складу навколишнього середовища?

У Нідерландах під час планування промислової діяльності разом з географічними, економічними та політичними картами використовують карти ризику для території країни. Для того щоби побудувати промислове підприємство та ввести його в експлуатацію, проектанти мають кількісно визначити рівень ризику від його експлуатації та обґрунтувати його прийнятність. Для ліцензування нового підприємства додатково потрібна карта ризику регіону, у якому розташовується підприємство.

IIІ. Вивчення нового матеріалу

1. Управління ризиком

В основі керування ризиком лежить принцип оптимізації співвідношень вигоди й збитку. Стратегічна мета керування — прагнення до підвищення рівня добробуту суспільства за обов’язкової умови: жодна практична діяльність не може бути виправдана, якщо вигода від неї для суспільства в цілому не перевищує збитку (виправданість практичної діяльності).

Процес керування ризиком складається з таких етапів: ідентифікація ризиків; їх оцінювання; вибір методів керування ризиком і їх застосування. Ідентифікація ризику полягає в систематичному виявленні й вивченні ризиків, характерних для цього виду діяльності. При цьому визначаються: небезпеки, які становлять загрозу; ресурси, які можуть постраждати; фактори, які впливають на ймовірність реалізації ризику; збитки, у яких виражається вплив ризику на ресурси.

Антропогенно обумовлені фактори екологічного ризику різноманітні. Це радіаційна небезпека, ризик від використання забрудненої або недостатньо збагаченої необхідними елементами питної води, епідеміологічний ризик, що залежить як від забруднення води й ґрунту побутовими стоками, так і від географічного поширення збудників захворювань.

Важливе місце серед факторів екологічного ризику посідає забруднення всіх середовищ життя (повітряного, водного й ґрунтового) відходами промислового й сільськогосподарського виробництва й побутовими відходами.

Велика група факторів екологічного ризику для людини пов’язана з особливостями харчування. Це фальсифіковані й недоброякісні продукти, а також їжа з високим умістом хімічних екотоксикантів, незбалансована за вмістом білків, жирів, вуглеводів, вітамінів і мікроелементів. Проживання в сільськогосподарських районах, де широко застосовуються пестициди, гербіциди й накопичуються надлишкові кількості мінеральних добрив, для людей також поєднане з екологічним ризиком.

Величезним є екологічний збиток і ризик від ерозії ґрунтів, за якого відбувається не тільки знищення гумусового родючого шару в районі нещастя, але з’являються й поширюються пилові бури, які порушують життєздатність суміжних екосистем. Знищення лісових ресурсів, руйнування регіональних екосистем несе небезпеку не тільки мешканцям цього регіону, але і є факторами ризику для всієї біосфери.

Оцінювання ризику зводиться до визначення ступеня його ймовірності й розмірів потенційного збитку. Воно може бути проведено на підставі наявних наукових і статистичних даних про екологічно значимі події, катастрофи, про внесок екологічного фактора у стан санітарно-екологічного благополуччя населення, про вплив забруднення навколишнього середовища на стан біоценозів.

Існує чотири методи керування ризиком: 1) скасування; 2) запобігання втратам і контроль; 3) страхування; 4) поглинання.

Скасування виключає будь-яку діяльність у зоні ризику. Метод абсолютно надійний, але його повсюдне застосування означає повне згортання діяльності.

Запобігання втратам означає вживання превентивних заходів, які виключають або зменшують ризик виникнення небажаного процесу.

Страхування є розподілом можливих утрат серед великої групи фізичних і юридичних осіб, які піддаються однотипному ризику.

Поглинання припускає визнання ризику без розподілу його з допомогою страхування. Управлінське рішення про поглинання може бути прийняте за двома причинами: 1) у випадках, коли не можуть бути використані інші методи керування ризиком (для ризиків, імовірність яких досить мала); 2) у разі самострахування.

Керування ризиком вирішує два основні завдання: аналіз величини екологічного ризику й прийняття рішень, спрямованих на її зниження до меж, які відповідають прийнятному рівню ризику; аналіз ціни екологічного ризику й реалізація методів її зниження.

2. Оцінювання впливу на навколишнє середовище

Оцінювання впливу на навколишнє середовище спрямоване на виявлення й прогнозування очікуваного впливу на природу, здоров’я та добробут людей із боку господарської та іншої діяльності. Методологія оцінювання дістала своє визнання майже в усіх розвинених країнах. У червні 1988 р. була введена в дію Директива ЄС № 337/85 «Оцінювання впливу деяких державних і приватних проектів господарської діяльності на навколишнє середовище». Відповідно до неї, для країн — членів ЄС є обов’язковим проведення відповідного оцінювання до видачі дозволу на здійснення всіх великих проектів, що можуть спричинити негативний вплив на навколишнє середовище.

Офіційне визначення поняття «оцінювання впливу на навколишнє середовище» таке: це визначення масштабів і рівнів впливів проектованої діяльності на навколишнє середовище, заходів щодо запобігання або зменшення цих впливів, прийнятності проектних рішень з екологічного погляду. Поняття «навколишнє середовище» визначається як сукупність природних, техногенних і соціальних умов існування людського суспільства.

Метою оцінювання впливу на навколишнє середовище є запобігання погіршенню стану природних ресурсів, екосистем і здоров’я населення в процесі реалізації проектів господарських об’єктів. Структура оцінювання має містити такі підрозділи:

підстави для проведення оцінювання;
фізико-географічна й кліматична характеристики району й майданчика (траси) будівництва об’єктів проектованої діяльності;
загальна характеристика об’єктів проектування і господарської діяльності в зонах їх впливів;
характеристика навколишнього природного середовища й оцінювання впливів на нього;
характеристика навколишнього соціального середовища й оцінювання впливів на нього;
оцінювання впливів проектованої діяльності на навколишнє техногенне середовище;
заходи щодо забезпечення нормативного стану навколишнього середовища та екологічної безпеки;
комплексне оцінювання впливів проектованої діяльності на навколишнє середовище й характеристика залишкових впливів.

У сучасних умовах методологія оцінювання впливу на навколишнє середовище розглядається ще як спосіб виявлення зворотного зв’язку в узаємодії навколишнього середовища зі створюваним об’єктом. Як додаткове завдання на неї покладається визначення впливу конкретного природного середовища на створюваний соціальний і господарський комплекс (умови експлуатації об’єкта, життєдіяльності населення тощо).

IV. Практична робота

Тема роботи. Аналіз схеми процедур аналізу ризику й управління ним

Мета роботи: провести аналіз схеми процедур аналізу ризику й управління ним.

Обладнання й матеріали: картки з теоретичними відомостями для практичної роботи; карти регіонів, які потрібні для виконання роботи.

Хід роботи

1. З’ясувати особливості видів прояву ризику.
2. Обґрунтувати необхідність побудови схем процедур аналізу ризику й керування ним.
3. Проаналізувати схему процедур аналізу ризику й управління ним.

Схема процедур аналізу ризику й керування ним

Теоретичні відомості для виконання роботи

В оцінюванні ризику можна виділити чотири основні напрямки: інженерний, модельний, експертний і соціальний.

Інженерний напрямок є розрахунком імовірностей аварій. Основні зусилля спрямовуються на збір статистичних даних про аварії та пов’язані з ними викиди токсичних речовин у навколишнє середовище.

Модельний напрямок. Розробляються математичні моделі процесів, які призводять до небажаних наслідків для людини та довкілля під час використання шкідливих хімічних речовин і сполук.

Експертний напрямок. Під час використання перших двох підходів для оцінювання ризику часто недостатньо статистичних даних або не зовсім зрозумілі деякі принципові залежності. У такому випадку єдиним джерелом інформації є експерти. Перед ними ставиться завдання ймовірного оцінювання наслідків подій, пов’язаних з аналізом ризику.

Соціологічний напрямок дає змогу визначити ступінь ризику окремими групами населення.

Алгоритм стратегії керування ризиком заснований на логічних операціях вибору напрямку дій залежно від виконання критеріїв прийнятності величини й ціни екологічного ризику.

1. Якщо оцінка величини екологічного ризику показує, що він незначний порівняно з малим рівнем ризику, то екологічний ризик приймається малим, і подальші кроки не обов’язкові.

2. Якщо ризик виявляється в діапазоні між малим і гранично допустимим, то на основі оцінки ризику проводиться розрахунок ціни екологічного ризику. Якщо вона відповідає заданим вимогам, то подальші заходи не плануються.

Якщо ціна екологічного ризику перевищує прийнятний рівень, то необхідно реалізувати заходи, спрямовані на зниження ризику й запобігання збитку. Якщо реалізація планованих заходів призведе до зниження ціни екологічного ризику до прийнятного рівня, то завдання з керування ризиком вирішено.

3. Якщо екологічний ризик у результаті оцінювання перевищив гранично допустимий рівень, то необхідно: а) оцінити заходи щодо підвищення технічної безпеки техногенного об’єкта, спрямовані на зниження ймовірності реалізації несприятливих ефектів (основний напрямок); б) оцінити ефект від підвищення захищеності об’єктів навколишнього середовища (додатковий напрямок). У випадку досягнення прийнятного рівня екологічного ризику залежно від його величини реалізується або перший, або другий варіант.

V. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

А. Дайте відповіді на запитання.

Який принцип лежить в основі керування ризиком?
Назвіть етапи процесу керування ризиком.
Наведіть приклади антропогенно обумовлених факторів екологічного ризику.
Як проводиться оцінювання ризику?
Дайте визначення поняття «оцінювання впливу на навколишнє середовище».
З якою метою проводиться оцінювання впливу на навколишнє середовище?

Б. Крім антропогенно обумовлених факторів екологічного ризику існують і природні. Наведіть їх приклади й розкажіть про можливі наслідки одного, наприклад посухи.

VI. Домашнє завдання

Опрацювати теоретичний матеріал за відповідною темою.