Усі уроки до курсу «Екологія». 11 клас

УРОК 2. РЕСУРСОЄМНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА

Цілі уроку: дати поняття «ресурсоємність», «рівень ресурсоємності»; дати уявлення про показники ресурсоємності (матеріалоємність, енергоємність, водоємність, металоємність); виявити окремі галузі виробництва; проаналізувати ресурсоємності виробництва різних видів продукції; формувати вміння працювати з різними джерелами інформації; розвивати уважність, спостережливість; формувати інтерес до теми.

Обладнання й матеріали: ілюстрації із зображенням різних виробництв, атласи України для 9 класу, настінна карта «Економічна карта України», карта області (АРК), таблиці «Питомі норми витрати води», «Окремі показники енергоємності в окремих країнах світу», «Електроємність виробництва (кВт/рік електроенергії на 1 т продукції)», статистичні дані, які характеризують ресурсоємність окремих галузей і виробництв.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань учнів

• 1. Які галузі господарства ви знаєте?
• 2. Наведіть приклади різних виробництв.
• 3. Які види ресурсів необхідні для виробництва металів, добрив, тканин?
• 4. Наведіть приклади сільськогосподарської продукції. Які види ресурсів необхідні для її виробництва?
• 5. Подивіться на карту вашої області. Назвіть найважливіші промислові центри, найбільші підприємства.

Основу економічного потенціалу країни становлять різні види ресурсів. Від їх кількості та якості залежить рівень розвитку держави, якість життя її громадян. Розрізняють такі види ресурсів: природні, виробничі, трудові, фінансові. Так, виробничі ресурси — це створені працею людини засоби праці: верстати, інструменти, різне обладнання, комп’ютери, виробничі будинки, транспортні засоби, матеріали; трудові — це люди зі своїми здібностями, розумом, пам’яттю, а також знаннями й досвідом, яких вони набули під час навчання й практичної діяльності. До природних ресурсів належать природна сировина, енергоносії, вода й повітря (частина з них входить до складу продукції).

III. Вивчення нового матеріалу

1. Ресурсоємність та її показники

Ресурсоємність визначає відношення кількості використаних ресурсів (у натуральному або грошовому вираженні) до кількості виробленої продукції (у натуральному або грошовому вираженні) певної продукції господарського комплексу, галузі, економіки регіону, країни або підприємства. Як окремі показники ресурсоємності використовуються матеріалоємність, енергоємність, водоємність, металоємність. Так, матеріалоємність — це витрата матеріалів з розрахунку на натуральну одиницю або на одиницю вартості продукції, яка випускається. Вона вимірюється у фізичних одиницях, грошовому вираженні або відсотках, які становлять вартість матеріалів у загальних витратах виробництва продукції, у собівартості. Для визначення матеріалоємності продукції застосовуються натуральні, вартісні й натурально-вартісні показники. У натуральних показниках визначити матеріалоємність промислової продукції дуже важко, оскільки під час вироблення продукції використовуються різні види матеріальних ресурсів, які у своєму натуральному вигляді не можна підсумовувати. Узагальнене поняття про матеріалоємність промислової продукції дають показники, виражені у вартісній формі, які можуть визначатися як за виробленою підприємством або галуззю продукцією, так і за окремими її видами. У цьому випадку матеріалоємність визначається як відношення суми всіх матеріальних витрат до обсягу валової, товарної або чистої продукції. Найбільш матеріалоємна галузь промисловості — видобувна. Однак вартість її продукції становить близько 10 % індустрії світу, оскільки ціна сировини, яку добувають, у більшості випадків невелика. Матеріалоємними є чорна металургія з повним металургійним циклом (виробництво чавуну, сталі, прокату), гідролізна промисловість (виробництво кормових дріжджів, етилового спирту, глюкози і т. д.), целюлозно-паперова. У цих галузях на 1 т виробленої продукції витрачається 2 т сировини й матеріалів. Великим є витрачання сировини й матеріалів для виробництва мінеральних добрив. Так, для річного виробництва 5 млн т калійних добрив витрачання сировини й матеріалів становить понад 16 млн т. У промисловості будівельних матеріалів для цементного заводу потужністю 4,8 млн т за рік потреба сировини становить 8,4 млн т.

Найбільш водоємними є енергетика, металургія, хімічна промисловість, целюлозно-паперова промисловість, нафтооргсинтез, зрошуване землеробство, а також комунальне господарство. Так, для виробництва 1 т сталі потрібно 220-245 м³ води, 1 т паперу — 320-389 м³, 1 т хімічного волокна — 4 тис. м³; стандартний блок потужністю 1 млн кВт потребує 1 км³ води на рік, а блок такої самої потужності на АЕС (це всім відомі РБМК-1000 і ВВР-1000) — 1,6 км³, причому не менше 30 % води в тепло- й атомній енергетиці втрачається безповоротно (випари, меншою мірою — фільтрація). Для виробництва 1 т зерна, що продається на світовому ринку, потрібно 1 тис. м³ води.

Питомі норми витрачання води

№	Промислове підприємство	Одиниця ваги готового продукту	Питоме витрачання води, м3
1	Металургійний комбінат	1 т чавуну 1 т сталі	240-270 220-245
2	Трубопрокатний завод	1 т труб	120-130
3	Завод з виплавляння свинцю	1 т свинцю	170-180
4	Завод з виплавляння міді	1 т міді	180-310
5	Завод з випуску соди	1 т соди	95-115
6	Целюлозно-паперовий комбінат	1 т продукту	320-389
7	Хутряна фабрика	1 тис. шкір овчини	208-289
8	Фабрика з виробництва вати	1 т вати	70
9	Валяльно-повстяна фабрика	1 т виробів	40-96
10	Льонокомбінат	1 т тканини	190-350
11	Пряжефарбувальне виробництво	1 т пряжі	150-300
12	Прядильна фабрика	1 т пряжі	60-210

За енергоємністю виділяються високоенергоємні види виробництва (частина паливно-енергетичних витрат становить 30-45 % від витрат на виробництво продукції), середньоенергоємні (15-30 %) і неенергоємні (менше 15 %). До енергоємних видів виробництва належать плавлення легких металів (алюміній, титан, магній), електролітичне плавлення міді, нікелю, феросплавів і сталі, виробництво віскозного шовку, синтетичного каучуку. Такі виробництва мають розміщатися недалеко від джерел електроенергії — бажано біля гідроелектростанцій, які дають дешеву енергію. Так, алюмінієвий завод розташований у Запоріжжі, біля Дніпрогесу.

На сьогодні немає таких виробництв, де б не використовувалася електроенергія. Але більшість із них увижаються неелектроємними. До таких галузей належать машинобудування, легка й харчова промисловість.

У статистиці також використовуються модифіковані показники ресурсоємності — витрати природних ресурсів на душу населення країни, регіону, міста.

2. Макрорівень і продуктовий галузевий рівень ресурсоємності

Можна виділити два рівні показників ресурсоємності: макрорівень (рівень усієї економіки) і продуктовий галузевий рівень. На першому рівні це можуть бути витрати природних ресурсів (ресурсу) на одиницю валового внутрішнього продукту, національного доходу. Вимірювання цих показників можуть провадитися як у вартісній формі, так і в натурально-вартісній.

В ідеалі агрегувальні показники ресурсоємності являють собою співвідношення вартісної оцінки всіх використовуваних у сферах виробництва природних ресурсів і макроекономічного показника (ВВП, ВНД). Як тимчасовий інтервал береться рік або більш тривалі періоди.

На сьогодні економіки країн, які розвиваються, і країн з перехідною економікою надзвичайно ресурсоємні й вимагають значно більшої питомої витрати природних ресурсів (обсягів забруднень) на виробництво продукції порівняно з уже наявними економічними структурами інших країн і сучасних технологій.

Головні достоїнства показників ресурсоємності проявляються під час порівняння з іншими країнами.

Окремі показники енергоємності в окремих країнах світу

Країна	Енергоємність (т нафт. екв/1000 дол. США ВВП)
Японія	0,17
Німеччина	0,21
Франція	0,21
Норвегія	0,22
Великобританія	0,20
Канада	0,36
США	0,28
Україна	0,59

Продуктовий (галузевий) рівень ресурсоємності визначається витратами з розрахунку на одиницю кінцевої продукції (наприклад, кількість електроенергії, необхідної для виробництва 1 т сталі). Фактично це оцінка ефективності функціонування природно-продуктової вертикалі, яка поєднує первинний природний ресурс із кінцевою продукцією. Чим менше тут показник ресурсоємності, тим ефективніше процес перетворення природної речовини на продукцію, менше відходи й забруднення.

Рівень ресурсоємності виробництв характеризує ступінь раціональності природокористування і є одним з найважливіших факторів розміщення виробництва, який визначає розвиток або згортання тих або інших виробництв. Тут величина ресурсоємності залежить від ефективності використання природних ресурсів у всьому технологічному ланцюзі, який поєднує первинні природні ресурси, проміжні види продукції, одержувані на їх основі, і подальші стадії технологічних процесів, аж до виробництва кінцевої продукції.

IV. Практична робота

Тема роботи. Аналіз ресурсоємності виробництва різних видів продукції

Мета роботи: використовуючи конкретні приклади, провести аналіз ресурсоємності виробництва різних видів продукції.

Обладнання й матеріали: картки з теоретичними відомостями для практичної роботи; карти країн, які потрібні для виконання роботи.

Хід роботи

• 1. Навести приклади найбільш матеріалоємних, енергоємних, водоємних і металоємних виробництв.
• 2. Вибрати галузь (галузі), яка характеризується особливо високими показниками ресурсоємності. Пояснити причини, які визначають настільки високі показники.
• 3. Запропонувати шляхи зниження ресурсоємності цього виробництва (виробництв).

На розсуд учителя може бути розглянутий тільки один показник ресурсоємності, наприклад енергоємність.

Теоретичні відомості для виконання роботи

Електроємність виробництва (кВт/рік електроенергії на 1 т продукції)

Ступінь електроємності	Види виробництва	Електроємність, кВт-год/т
Висока	Виробництво міді	2400
	Електросталь	3000
	Синтетичний каучук	3400
	Капронове волокно	7000
	Віскозний шовк	12600
	Виробництво алюмінію	16000
	Виробництво магнію	20000
	Виробництво титану	60000
Низька	Домашні холодильники	600
	Сільгоспмашини	400
	Сахар-пісок	550
	Цемент	100
	Сталевий прокат	570
	Хліб	130

За оцінками експертів, середня енергоємність 1 т промислової продукції в Україні становить 1,9 тонни «умовного палива», у той час як для Західної Європи цей показник дорівнює лише 0,2 тонни. Так, у собівартості 1 т вугілля до 50 % (а іноді й вище!) займає енергетична складова. Іншими словами, добувши тонну такого вугілля, півтонни в Україні відразу спалюють для видобутку наступної тонни.

Тонна української «важкої» продукції дає в середньому (по всьому ланцюжку — від видобутку сировини й виробництва енергії до кінцевого продукту в упаковці) 9 тонн відходів, у той час як для Західної Європи їх кількість лише 0,5 тонн.

Високу ресурсоємність можна спостерігати й в аграрному секторі. Відставання сільськогосподарських технологій, рівня освіти працівників, які обслуговують сільське господарство, галузей і видів діяльності, великі втрати продукції обертаються величезним перевищенням витрат земельних ресурсів для одержання одиниці кінцевої продукції порівняно з розвиненими країнами.

Ресурсоємність виробництва знижується в міру вдосконалювання технології, зміцнення дисципліни, підвищення якості використовуваної сировини й підвищується в разі зношення обладнання, переходу на гіршу сировину, зниження кваліфікації працівників.

V. Узагальнення, систематизація і контроль знань і вмінь учнів

А. Дайте відповіді на запитання.

• Дайте визначення поняттям «ресурсоємність», «рівень ресурсоємності».
• Назвіть показники ресурсоємності.
• Чому кольорова металургія характеризується високими показниками матеріалоємності?
• Які існують шляхи зниження металоємності машинобудування?

Б. За останні двадцять років у господарстві У країни відбулися зміни галузевої структури виробництва. Вони проявились у зростанні питомої ваги чорної металургії, паливної промисловості та електроенергетики; зниженні частки машинобудування, легкої та харчової промисловості. Дайте оцінку цим змінам з точки зору ресурсоємності господарства на макрорівні.

VI. Домашнє завдання

Опрацювати теоретичний матеріал за відповідною темою.

Індивідуальне завдання. Підготувати комп’ютерну презентацію про основні виробництва, представлені у вашій області (республіці).