ГДЗ до підручника «Інформатика» Й.Я. Ривкінда. 9 клас

Інформатика дo підручника

Й.Я. Ривкінда,

Т.І. Лисенко,

Л.А. Чернікової,

В.В. Шакотька

Розділ 1. Інформаційні технології в суспільстві

1.1. Інформатика та інформаційні технології

Відповіді на запитання (стор. 14)

1. Інформатика — це наука, яка вивчає структуру і загальні властивості інформації, а також закономірності й методи вимірювання, подання, пошуку, зберігання, опрацювання та передавання інформації за допомогою комп’ютерних систем.

2. Інформатика — галузь людської діяльності, пов’язана зі здійснення інформаційних процесів за допомогою комп’ютерних засобів.

3. Інформатика як наука і як галузь людської діяльності пов’язана, в основному, з усіма видами людської активності: виробництвом, управлінням, наукою, освітою, проектними розробками, торгівлею, грошово-касовими операціями, медициною, криміналістикою, охороною навколишнього середовища, мистецтвознавством, побутом тощо. Основне значення має вдосконалення соціального управління на основі нових інформаційно-переробних технологій. Інформатика вивчає те спільне, що властиве численним різновидам конкретних інформаційних процесів (технологій).

4. Характерною особливістю зберігання даних є те, що їх наносять на довго існуючі носії. При цьому дані відповідним чином впорядковують. Збирання даних не є самоціллю, їх зберігають, щоб інформацію, яку вони несуть, можна було багаторазово використовувати.

5. Характерна особливість опрацювання даних необхідна для виявлення інформації, яку вони несуть. При цьому самі дані є інформаційними моделями процесів і явищ, що описані в повідомленнях.

6. Для передавання повідомлень люди в давні часи використовували різноманітні способи та засоби — сторожові вишки, сигнальні вогні, гінці, голуби. Сьогодні повідомлення передаються за допомогою телекомунікацій.

7. Інформаційна технологія — це технологія організації роботи інформаційної системи або взаємодії кількох інформаційних систем.

Приклади:

У промисловому виробництві — для автоматизації виробничого процесу. Зокрема, на верстатах з числовим програмним керуванням обробку деталей здійснюють з використанням комп’ютера; за допомогою комп’ютерних програм розв’язують задачі планування виробничого процесу. У науці — для отримання нової інформації.

В освіті — для пошуку, поширення й полегшення сприйняття інформації. Ви можете здобувати знання, відшукуючи інформацію в Інтернеті.

В кінематографії, видавничій справі, шоу-бізнесі — для створення кінофільмів, книжок, рекламних роликів, кліпів тощо (тобто інформаційного продукту). Це передусім технології обробки графічної та мультимедійної інформації.

У рекламному бізнесі — для створення інформаційного продукту та поширення інформації. Одним з основних засобів поширення інформації (а отже, й реклами) є Інтернет, що у цій сфері поступається лише телебаченню.

У галузі комунікацій — для створення комунікаційних систем. Найпоширенішою сферою застосування інформаційних технологій є комп’ютерні мережі та мережі мобільного зв’язку. Завдяки технологіям з окремих технічних інформаційних систем можна створити комп’ютерну або стільникову мережу, тобто нову інформаційно-комунікаційну систему.

8. Складові інформаційних технологій:

Технічне забезпечення — це персональний комп’ютер, оргтехніка, лінії зв’язку, обладнання мереж. Вид інформаційної технології, що залежить від технічної оснащеності (ручний, автоматизований, віддалений) впливає на збір, обробку та передачу інформації.

Програмне забезпечення, що знаходиться в прямій залежності від технічного та інформаційного забезпечення, реалізує функції накопичення, обробки, аналізу, зберігання, інтерфейсу з комп’ютером.

Інформаційне забезпечення — сукупність даних, представлених у певній формі для комп’ютерної обробки.

Організаційне та методичне забезпечення представляють собою комплекс заходів, спрямованих на функціонування комп’ютера та програмного забезпечення для отримання бажаного результату.

9. Класифікація інформаційних технологій

• за ступенем автоматизації:

ручні, в яких опрацювання інформації виконує людина;

автоматизовані, в яких частину функцій (підсистем) керування або опрацювання даних здійснюють автоматично, а частину — людиною;

автоматичні, в яких — усі функції керування й опрацювання даних здійснюють за допомого технічних засобів без участі людини.

• за масштабом використання:

одиночні, які реалізовано, як правило, на автономному персональному комп’ютері без обов’язкового під’єднання до комп’ютерної мережі і які містять декілька простих складових із спільним інформаційним фондом;

групові, які орієнтовано на колективне використання інформації і найчастіше побудовано на основі локальної комп’ютерної мережі;

корпоративні, які орієнтовано на великі компанії з підтримкою територіально віддалених комп’ютерних інформаційних вузлів і мереж. Як правило, вони мають ієрархічну клієнт-серверну структуру зі спеціалізацією серверів;

глобальні, які охоплюють територію держави чи континенту (наприклад, Інтернет).

• за сферою призначення (предметною галуззю, вказано лише деякі):

економічна (функція управління на підприємстві); медична; географічна; адміністративна; виробнича; навчальна; екологічна; криміналістична; військова;

• за місцем діяльності:

наукові, призначені для автоматизації діяльності науковців, аналізу статистичної інформації, керування експериментом;

автоматизованого проектування, призначені для автоматизації праці інженерів-проектувальників і розробників нової техніки чи технологій. Вони допомагають здійснювати:

  • розробку нових виробів і технологій їхнього виробництва;
  • різноманітні інженерні розрахунки: визначення технічних параметрів виробів;
  • видаткових норм — трудових, матеріальних, фінансових;
  • створення графічної документації (креслень, схем, планувань);
  • моделювання проектованих об’єктів;
  • створення програм для верстатів з числовим програмним керуванням.

організаційного керування, призначені для автоматизації функції адміністративного (управлінського) персоналу промислових підприємств і непромислових об’єктів (банків, бірж, страхових компаній, готелів тощо) та окремими офісами (філіями);

керування технологічними процесами, призначені для автоматизації різноманітних технологічних процесів (гнучкі виробничі процеси, металургія, енергетика тощо).

10. Використання терміна «інформаційно-комунікаційні технології» базується на тому, що використовується в таких комунікаційних технологіях, як телебачення, комп’ютерні мережі та мобільний зв’язок.

11. Етапи розвитку інформаційних технологій

1. Ручний (домеханічний) — від стародавніх часів до другої половини XV століття. Засоби опрацювання — пальці рук та ніг. Основна мета IT цього періоду — подання інформації у потрібній формі.

2. Механічний — з кінця XV століття до середини XIX століття. Поява механічних обчислювальних пристроїв. Основна мета IT — подання інформації у потрібній формі та її опрацювання найзручнішими засобами.

3. Електричний — 40—60-ті роки XX століття. Створення електромеханічних обчислювальних машин. Увагу зміщують з форми подання інформації на формування її вмісту.

4. Електронний — від початку 70-х років XX століття. Основним інструментом стає велика ЕОМ і створені на її базі автоматизовані системи керування та інформаційно-пошукові системи.

5. Комп’ютерний — від середини 80-х років XX століття. Основним інструментом стає персональний комп’ютер із широким спектром програмних продуктів різного призначення. Починають широко використовувати в різноманітних галузях глобальні й локальні комп’ютерні мережі.

Завдання (стор. 15)

3. Повідомлення

Першим таким пристроєм були китайські рахівниці, створені понад 6 тисяч років тому.

Перша обчислювальна машина була створена 1642 року французьким математиком і фізиком Блезом Паскалем (1623—1662). Його обчислювальна машина виконувала тільки додавання та віднімання. 1673 року німецький учений, математик Г. В. Лейбніц (1646— 1716) побудував обчислювальну машину, яка виконувала вже 4 арифметичні дії. 1882 року російським математиком і механіком П. Л. Чебишовим (1821— 1894) була сконструйована електро-механічна обчислювальна машина, яка також виконувала 4 дії.

Використання програм з метою автоматизації обчислювання вперше запропонував англійський науковець Ч. Беббідж. У 1833 році вчений почав створювати механічну цифрову обчислювальну машину (аналітична машина Беббіджа). Принцип програмного управління, розроблений Беббіджем, став важливою теоретичною передумовою для робіт з автоматизації обчислювання. Цей принцип полягав у тому, що інформація розбивалася на два типи: ту, що керує тату, що обробляє (див. рис. 1.1).

Рис. 1.1. Принцип програмного управління

1890 року в Америці Холмрит створив перфораційні машини. Перфораційні машини мали широке практичне застосування. Досить сказати, що задачі матеріального обліку та нарахування заробітної плати ще у 80-х роках XX ст. розв’язувалися на перфораційних машинах. Вважають, що першим комп’ютером був ENIAC, створений 1945 року.

Дж. фон Нейманом 1946 року була запропонована внутрішня система програмування, яка вперше була впроваджена в Англії у ЕОМ EDSAC у 1949 році під керівництвом Моріса В. Вількеса.

Перша ЕОМ у Європі «МЕМ» була створена в Україні в околицях Києва у Феофанії під керівництвом академіка С. А. Лебедева 1951 року. Ця ЕОМ використовувалася в основному для інженерних та наукових розрахунків. ЕОМ першого покоління на електронних лампах були надто громіздкими, нешвидкими, ненадійними та надто багато споживали електроенергії, але саме вони заклали основи майбутніх ЕОМ.

З 1958 року починається ера другого покоління ЕОМ на транзисторах. Створена в 1959 році IBM 1401 була найпоширенішою в світі транзисторною ЕОМ. Друге покоління збільшило швидкість, зменшило габарити, споживання електроенергії та стало надійнішим. На той час з’явилися добре розроблені задачі дослідження операцій, лінійного програмування, задачі оптимізації, транспортні задачі, для яких мала велике значення не точність розрахунків, а швидкість проведення обчислень. Таку можливість давали ЕОМ другого покоління, а разом з тим вони комплектувалися з досить швидкісним алфавітно-цифровим друкувальним пристроєм, який міг застосовуватися для виведення досить громіздких бухгалтерських таблиць. Як то кажуть, час настав, бізнес знайшов нішу, в якій можна було використовувати ЕОМ. У галузь проектування та розробки ЕОМ пішли інвестиції, і відтоді розпочався тріумфальний хід комп’ютерів по планеті.

1968 року фірма IBM створила комп’ютерну серію ЕОМ ІВМ/360 третього покоління, а першими комп’ютерами на монолітних інтегральних схемах стали ЕОМ ІВМ/370. В ЕОМ третього покоління збільшується швидкість, ємність оперативної пам’яті (64—1024 Кбайт), вартість обробки інформації зменшилась у 4—5 разів, програмне забезпечення в серії ЕОМ стало сумісним.

У 1971 році був створений перший мікропроцесор 4004 фірмою INTEL, що було великим кроком у розвитку мікроелектроніки. За ним з’явилися кілька поколінь мікропроцесорних комплексів 8080, 80186, 80286, 80386 — аж до сучасного 80680. У кожні 2—3 роки зростала міра інтеграції за неухильного вдосконалення всіх інших параметрів ЕОМ.

Від початку 80-х років розпочалася розробка НІС (найбільших інтегральних схем) та ЕОМ п’ятого покоління (Японія, США, Західна Європа), що привело, фактично, до злиття техніки ЕОМ і техніки зв’язку в інформаційних обчислювальних мережах, удосконалення яких визначає інтегральний та стратегічний потенціал суспільства.

Нині використовується дуже велика кількість ЕОМ, номенклатура яких з кожним роком збільшується.

Сучасні умови в результаті вдосконалення інфраструктури даватимуть надію на те, що вітчизняна промисловість «вклиниться» в загальносвітові інноваційні процеси на наступних етапах розвитку науково-технічної революції.

4. а) Вивчення української мови https://ukr-mova.in.ua/library/

б) Вивчення математики http://mathland.at.ua/dir/matematika/1

5. Перспективи розвитку інформаційно-комунікаційних технологій в Україні

Інформатизація й інформаційні технології останнім часом посіли у житті людей дуже важливе місце і стають фундаментом нових якісних змін у світі. Відкриваючи нові можливості, інформатизація потребує до себе уважного і дбайливого ставлення. Слід зазначити, що досі в Україні не зроблено конкретних кроків щодо підтримки цієї важливої галузі техніки, що позначилося на темпах її розвитку.

Надзвичайно актуальним є дослідження інформаційних і комунікаційних технологій в національній економіці України, оскільки вони є одним з вирішальних факторів соціально-економічного розвитку. Ось чому вивчення та систематизація інформаційних та комунікаційних технологій, особливості їх використання в економічній сфері повинно бути в центрі уваги сучасних дослідників.

За рівнем розвитку інформаційних технологій Україна займає 68 місце (дані за 2016 р.). Індекс охоплює 157 країн. Єдина конкурентна перевага, яку має наша країна в цьому аспекті, це традиційно сильні IT-кадри, тобто в Україні дуже високий рівень підготовки програмістів. Україна є одним зі світових центрів офшорного програмування.

Сучасна інформаційна та комунікаційна система в заданій сфері діяльності організації дозволяє забезпечити вирішення таких завдань:

  • прямий, своєчасний доступ до інформаційного продукту (точну інформацію про хід виробничого процесу в просторі та часі);
  • ефективну координацію внутрішньої діяльності та оперативне розповсюдження різноманітних повідомлень;
  • ефективнішу взаємодію із суміжниками по технологічних маршрутах за рахунок використання більш інформованих та наочних засобів відображення та передачі-прийому повідомлень;
  • використання якісно кращої технології системного аналізу та проектування оперативного управління на нижній та середніх ланках управління виробництвом.

Нині постає гостра необхідність ІТ-модернізації вітчизняних підприємств, проте новітні технології є не більше, ніж у десятої частини підприємств. На сьогодні є кілька основних світових розробників програмного забезпечення, які пропонують стратегію розвитку IT на підприємстві. Наприклад, компанія Microsoft прагне надати своїм замовникам найсучасніший інструментарій і одночасно стати орієнтиром у частині вибору розвитку IT-стратегії на підприємстві. До таких ініціатив слід віднести «Ініціативу про комерційне програмне забезпечення» (CSI, Commercial Software Initiative), «Ініціативу про надійні обчислювальні системи» (TWC, Trustworthy Computing Initiative). Цифрова епоха IT-модернізації українських підприємств — неминуче явище. Нині виділяють такі основні типи ІТ-інфраструктури: базовий, стандартизований, раціональний і динамічний.

Інформація та знання — найважливіший ресурс, товар і продукт сучасного суспільства. Формування інформаційних ресурсів та їх системне використання стають об’єктом політичних і економічних інтересів як на національному, так і на міжнародному рівнях. Світова економіка переходить на новий рівень свого розвитку, де ІКТ є одним із основних засобів виробництва. Наразі, Україна не може похизуватися рівнем розвитку ІКТ, але має задатки та перспективи, щоб розвивати та удосконалювати дану галузь, впроваджувати нові технології, що безумовно піде на користь економіки як країни так і підприємств.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст