Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Суцвіття, їх різноманіття та біологічне значення

Суцвіття — сукупність квіток із закономірним розміщенням на спільній осі (стеблі). Суцвіття властиві більшості покритонасінних рослин; лише деякі рослини мають одну квітку на головному стеблі (мак, тюльпан). Суцвіття характеризується великою різноманітністю. Особливості їх будови і розвитку використовують у систематиці рослин.

Кожне суцвіття має стебло (вісь 1-го порядку), від нього можуть відходити стебельця (вісі 2-го порядку) і т. д. Ці стебельця називають квітконіжками, на них сидять квітки. Квітконіжки виходять з пазухи покривного листка, який відрізняється від звичайних листків кольором і формою. У деяких рослин (хрестоцвіті) у квітконіжок немає такого листка при основі. Іноді сама квітконіжка несе два маленькі листочки особливої форми — приквітнички.

Всі суцвіття поділяють за типом галуження головного стебла та характером розпускання квіток (доцентрово або відцентрово) на моноподіальні (ботричні, рацемозні, невизначені), симподіальні та псевдодихотомічні (цимозні, визначені).

Моноподіальні суцвіття мають центральну вісь, яка не припиняє росту в довжину та не закінчується квіткою. Зацвітають квітки знизу догори або, якщо вони розміщені на одному рівні — доцентрово. Ці суцвіття поділяють на прості — китиця, щиток, зонтик, колос, головка, кошик, початок, сережка та складні, які утворюються кількома однотипними моноподіальними суцвіттями, що містяться на одній загальній осі: складний колос (жито, пшениця), складний зонтик (морква, кріп), складна китиця (бузок), складний щиток (калина).

У симподіальних та псевдодихотомічних суцвіть вісь 1-го порядку має верхівкову квітку; осі наступних порядків утворюють псевдовісь; квітки розпускаються відцентрово. Серед цих суцвіть розрізняють монохазій (однопроменевий верхоквітник), дихазій (розвилина, двопроменевий верхоквітник), плейохазій (багатопроменевий верхоквітник). Є суцвіття мішаного типу. Так, на загальному стеблі (осі 1-го порядку) утворюються різнотипні суцвіття: щиток із кошиків (деревій), китиця з колосків або волоть (овес, просо), сережка з дихазіїв (береза, ліщина).

Прості моноподіальні суцвіття

Китиця — суцвіття, у якого від осі першого порядку послідовно відходять угору однакові квітконіжки (осі другого порядку), які несуть квітки. Останньою розпускається верхівкова квітка (гірчиця, черемха, смородина, капуста, конвалія, люпин, буркун, люцерна, чина лісова, горошок мишачий, біла акація, суріпка).

Колос — на видовженій головній осі розміщені сидячі квітки без квітконіжок (подорожник, вербена, орхідеї, онагра, осока, заразиха, колосок складного колоса злакових).

Початок — колос із товстою, м’ясистою віссю (лепеха, образки, жіноче суцвіття кукурудзи — качан, рогіз, аїр, арум).

Щиток простий — це суцвіття, в якого нижні квітконіжки довші, ніж верхні, квітки розміщуються майже на одній висоті (яблуня, груша, глід, таволга, спірея, горобина, калина).

Зонтик простий — суцвіття з укороченою віссю, на якій сидять квітки майже з однаковими квітконіжками, виходячи ніби з верхівки квіткової осі. Тому квітки розміщуються в одній площині, утворюючи ніби купол (вишня, цибуля, первоцвіт).

Головка — головна вісь потовщена і вкорочена, на ній тісно скупчені квітки на коротких квітконіжках або без них (конюшина, миколайчик, черсак, скабіоза, агалик-трава).

Прості й складні моноподіальні суцвіття: 1 — китиця; 2 — колос простий; 3 — початок; 4 — кошик; 5 — зонтик простий; 6 — головка; 7 — волоть; 8 — зонтик складний; 9 — щиток

Сережка — подібна на простий колос, але має ніжний, пониклий основний стержень, який спрямований не догори, як у колоса, а донизу. На головній вісі суцвіття розташовані окремі одностатеві квітки (тополя, вільха, береза, ліщина, грецький горіх, верба, смородина, дуб, осика).

Складні моноподіальні суцвіття

Волоть — головна вісь на різній висоті дає відгалуження, які, у свою чергу, можуть також галузитись, утворюючи китиці, колоски або інші суцвіття (просо, рис, овес, тонконіг, бузок, виноград, полин, стоколос, сорго, чоловічі суцвіття кукурудзи, калина, гадючник звичайний).

Колос складний — на головній осі колосоподібно розташовані колоски (пшениця, жито, ячмінь, житняк, пирій та інші злаки).

Щиток складний — має головну вісь, яка галузиться за типом простого щитка, але в нього осі другого та третього порядку теж побудовані за типом простого щитка (калина, чорна бузина, горобина, деревій, пижмо).

Зонтик складний — бічні осі розгалужуються за типом простого зонтика, але закінчуються розгалуження не окремими квітками, а простими ознаками (морква, кріп, борщівник, цикута, яглиця, петрушка, селера, аніс, фенхель, кмин, коріандр).

Подвійні китиці — складаються з простих китиць, які розташовані на загальній головній осі. Виходять вони з пазух листків. Такі суцвіття характерні для деяких бобових, наприклад, буркуну. За характером галуження вони нагадують волоть. Таку форму суцвіття мають деякі види вероніки.

Симподіальні суцвіття

Монохазій, або однопроменевий верхоквітник — вісь кожного порядку суцвіття утворює лише одну вісь. Залежно від напрямку відходження гілок виділяють дві різновидності монохазія: закрут і завійка.

Якщо осі суцвіття почергово відходять то в один, то в інший бік, це буде закрут, або звивина (гравілат, росичка, гладіолус, косарики). У завійки всі бічні осі й квітки розташовані на один бік. Монохазій-завійку має медунка, незабудка, синяк, живокіст, огірочник.

Дихазій — суцвіття з двома супротивними осями кожного порядку; за типом галуження нагадує несправжню дихотомію. Лише головна вісь закінчується єдиною квіткою, нижче якої закладаються дві бруньки, що утворюють осі другого порядку. Кожна вісь, у свою чергу, закінчується квіткою і знову дає дві осі третього порядку і т. д. Дихазій розвивається у мильнянки, зірочника, гвоздики.

Плейохазій, або несправжній зонтик — у цьому суцвітті вісь першого порядку закінчується квіткою, як і в дихазія, але з-під осі виходять не дві, а кілька осей, що завершуються квітками (молочай, бузина, калина, картопля, пеларгонія).