Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Форми біотичних зв’язків

Конкуренція — це відносини, що виникають між видами, схожими екологічними вимогами. Якщо такі види живуть разом, то кожен з них перебуває у невигідному становищі, оскільки присутність іншого зменшує можливості оволодіння ресурсами живлення, сховищами та іншими засобами для існування, які характерні для даного місцеперебування.

Конкуренція — єдина форма екологічних відносин, яка негативно позначається на обох партнерах. Форми конкурентної взаємодії можуть бути найрізноманітнішими: від прямої фізичної боротьби до мирного спільного існування. Та все ж, якщо два види з однаковими екологічними потребами виявляються в одному угрупованні, то рано чи пізно один конкурент витісняє іншого. Це одне з найзагальніших екологічних правил, яке дістало назву «закон конкурентного виключення» і було сформульоване Г. Ф. Гаузе. Переможцем у конкурентній боротьбі виявляється зазвичай той вид, який у даній екологічній обстановці має хоча б якісь невеликі переваги над іншими, тобто більш пристосований до умов навколишнього середовища.

Хижацтво. Хижаками називають здебільшого тварин, які живляться іншими тваринами, котрих вони ловлять та умертвляють. Для хижаків характерна спеціальна мисливська поведінка. Якщо розміри жертв набагато менші за розміри тварин, які ними живляться, то чисельність об’єктів поживи висока й самі вони легко доступні — в цьому випадку діяльність м’ясоїдного виду перетворюється на шукання і просте виловлювання здобичі. Таке «збирання» властиве ряду комахоїдних птахів — куликам-пісочникам, сивкам, зябликам, коникам та ін.

Проте між типовим хижацтвом і типовим збиранням у м’ясоїдних існує безліч проміжних способів добування їжі. Наприклад, ряду комахоїдних птахів притаманна мисливська поведінка під час ловлі комах (стрижі, ластівки). Сорокопуди, мухоловки підстерігають і потім наздоганяють жертву як типові хижаки. З іншого боку, спосіб живлення м’ясоїдних збирачів дуже схожий на збирання нерухомої їжі рослиноїдними, наприклад, насіннєїдними птахами або гризунами (горлиця, сизий голуб, чечевиця, лісова миша, хом’яки та ін.), для яких також характерні спеціалізовані пошукові форми поведінки.

Хижацтво, пов’язане з активним пошуком та енергійними способами оволодіння здобиччю, яка чинить опір і тікає, веде до вироблення різноманітних екологічних адаптацій як у жертв, так і в їхніх споживачів.

За активного способу захисту від ворогів природний добір сприяє розвиткові у жертв органів чуттів, відмінної реакції, швидкості бігу, інстинктів обманної поведінки, що супроводжується вдосконаленням нервової системи і веде до прогресивної еволюції групи. За пасивного способу захисту розвиваються захисне забарвлення, тверді панцири, шипи, колючки, вміння притаюватися, ховатися у недоступних для хижаків місцях тощо. Деякі з цих способів захисту характерні не лише для малорухливих або сидячих видів, а й для таких тварин, які активно рятуються від ворогів. Захисні адаптації у потенціальних жертв досить різноманітні, нерідко дуже складні й несподівані. Екологічні зв’язки хижаків і жертв спрямовують перебіг еволюції залежних один від одного видів.

Мутуалізм — форма симбіозу, вигідна для обох симбіонтів, за якої об’єднання з двох популяцій облігатне (жодна зі сторін не може існувати без іншої). Зв’язок двох популяцій сприятливий для росту й виживання обох. Ступінь розвитку взаємовигідного співжиття може бути найрізноманітнішим — від тимчасових, необов’язкових контактів до такого стану, коли присутність партнера стає обов’язковою умовою життя кожного з них. Такі неподільні корисні зв’язки двох видів дістали назву симбіоз. Класичний приклад симбіотичних відносин — лишайники, що демонструють тісне співжиття гриба і водорості.

Коменсалізм — це така форма відносин між двома видами, коли діяльність одного з них дає корм або притулок іншому (коменсалу). Іншими словами, коменсалізм — одностороннє використання одного виду іншим, без заподіяння йому шкоди. Коменсалізм, який ґрунтується на споживанні залишків їжі, називають нахлібництвом. Такими є, зокрема, відносини левів і гієн — останні підбирають залишки недоїденої левами здобичі. Відносини нахлібництва встановлюються навіть між комахами і деякими рослинами.

Паразитизм — форма антагоністичного співжиття організмів, що належать до різних видів, за якого один з організмів (паразит) використовує інший організм (хазяїна) як середовище існування і джерело живлення, існуючи за його рахунок, чим завдає шкоди хазяїну, але зазвичай не такої значної, щоб спричинити його загибель.

З майже півтора мільйонів видів тварин близько 60 000 ведуть паразитичний спосіб життя, у тому числі близько 800 видів можуть паразитувати в людині й локалізуватися в багатьох її органах. Серед вищих рослин також трапляються паразитичні, які оселяються на інших рослинах, наприклад, повитиця, вовчок та ін. На відміну від інших організмів, основою зовнішнього середовища паразитичних організмів є інший живий організм, а не нежива природа (вода, ґрунт, повітря). Справжніми паразитами є лише ті організми, для яких паразитичний спосіб життя — обов’язкова форма існування. Від справжніх (облігатних) паразитів необхідно відрізняти несправжніх. До них належать організми, які живуть вільно, але, потрапивши в інший організм, здатні прожити у ньому деякий час. До них відносять, наприклад, личинки мух, які залишаються живими при проходженні через кишки людини. В особливу групу виділяють факультативних паразитів, тобто тварин, які зазвичай живуть у вільному стані, але за випадкового потрапляння до відповідних хазяїв можуть існувати за їх рахунок.

За часом, який перебувають паразити у хазяїна, їх поділяють на тимчасових і постійних. Перші пов’язані з хазяїном лише під час вживання їжі. Паразитизм порівняно слабо відбився на їх організації, бо більшу частину життя вони проводять у вільному стані (п’явки, ґедзі, комарі, мухи-жигалки, блохи). Постійні паразити зазвичай не залишають хазяїна, який для них є не лише джерелом їжі, а й постійним місцем існування (малярійні плазмодії, лямблії, аскариди, трихінели, коростяні свербуни та багато інших). У такому разі разом з хазяїном гине й паразит.

За місцем існування розрізняють паразитів: зовнішніх, або ектопаразитів, які живуть на зовнішніх покривах (п’явки, кровосисні комахи), та внутрішніх, або ендопаразитів (паразити крові, кишок та інших органів, наприклад, малярійний плазмодій, аскарида трихінела). Вплив паразита на хазяїна різноманітний. Перш за все паразит, перебуваючи в тілі хазяїна, діє механічно. Так, міхур ехінокока тисне на органи, порушуючи їх функціонування. Стьожкові черви й аскариди можуть викликати кишкову непрохідність. Кишкова непрохідність може бути наслідком не лише механічної закупорки, а й рефлекторних спазмів у відповідь на подразнення стінки кишок паразитами. Печінкові сисуни й аскариди можуть закупорювати жовчні протоки і стати причиною жовтяниці. Продукти життєдіяльності багатьох паразитів токсичні. Вони призводять до приступів гарячки (малярія), недокрів’я (дифілоботріоз), загального нездужання, зниження працездатності (гельмінтози), до затримки розвитку в дітей (гельмінтози).

Розселення тварин — важлива умова збереження виду. Особливо важливе розселення для паразитів, оскільки суперінвазія призводить до смерті хазяїна й загибелі паразита. Тому паразити мають здатність залишати на певній стадії розвитку одного хазяїна та знаходити інших. Перехід від одного хазяїна до іншого здійснюється двома шляхами:

• 1) за допомогою вільноживучої активно рухливої личинки;
• 2) за допомогою неактивної (в стані спокою: яйце, циста, спора) стадії.

Розселенню паразита сприяє також переміщення хазяїв. Особливо ефективне переміщення остаточного господаря, який є носієм статевозрілих форм паразита й розсіює його яйця на території свого житла. Організм, у тілі якого паразит проходить личинкову стадію чи стадії або розмножується безстатевим шляхом, називають проміжним хазяїном. Включення до циклу розвитку проміжного господаря дає можливість паразитові уникнути несприятливих впливів середовища та продовжувати строк свого існування. Організм, у тілі якого паразит перебуває у статевозрілій стадії та розмножується статевим шляхом, називають остаточним, або дефінітивним, хазяїном.