Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Будова та функції органа зору

Зорова система людини складається з периферичного відділу (органу зору — ока), провідникового відділу (зорового нерва) та центрального відділу (основою служить зоровий центр кори головного мозку).

Орган зору людини — око — це унікальний і дуже складний орган. У людини два ока, тому зір бінокулярний, або стереоскопічний. Кожне око розташоване в очній ямці черепа (орбіті), має кулясту форму з опуклішою передньою частиною і тому має назву очне яблуко. Така форма дає змогу оку рухатися в певних межах очної ямки. Внутрішнє ядро очного яблука складається з прозорих світлозаломлювальних середовищ — кришталика, склистого тіла й водянистої вологи, яка заповнює камеру очного яблука. Стінки його утворені трьома оболонками: зовнішньою (фіброзною), середньою (судинною) і внутрішньою (сітківкою).

Зовнішня оболонка ока включає білкову оболонку, або склеру, та рогівку. Білкова оболонка, або склера, — найщільніша та найміцніша в усьому оці оболонка, що складається зі сполучної тканини, в якій переплелися колагенові та еластичні волокна. Ця оболонка надає очному яблуку форми (виконує опорну функцію). Спереду білкова оболонка переходить у прозору рогівку. Рогівка — це передня прозора частина ока (має форму лінзи), що заломлює світлові промені, які проникають всередину ока. Рогівка містить механорецептори, тому дотик до неї спричиняє безумовний рефлекс — людина моргає.

Середня (судинна) оболонка, пронизана кровоносними судинами, розташована за зовнішньою оболонкою. Вона складається з райдужної оболонки, циліарного тіла та власне судинної оболонки.

Райдужна оболонка розташована спереду судинної оболонки й містить пігмент меланін, який зумовлює її забарвлення — від блакитного до темно-коричневого; має вигляд диска з круглим отвором посередині — зіницею. Завдяки гладеньким м’язам зіниця здатна змінювати свій діаметр, регулюючи кількість світла, що потрапляє в око. Якщо освітлення яскраве — зіниця звужується, у темряві вона розширюється. Діаметр змінюється і в результаті емоційних реакцій: за стану страху зіниця розширюється, а за гніву — звужується. Це відбувається рефлекторно: під час збудження симпатичного відділу автономної нервової системи (під час стресу, страху) зіниці розширюються, під час збудження парасимпатичного відділу (після стресу) — звужуються. Завдяки узгодженій роботі цих відділів установлюється потрібний діаметр зіниці.

Війкове тіло (циліарне тіло) міститься між райдужкою й власне судинною оболонкою. Це замкнуте кільце завширшки 6-8 мм. Задня межа війчастого тіла проходить так званою зубчастою лінією. Передня частина війкового тіла — війковий вінок — має 70-80 відростків у вигляді підвищень, до яких прикріплюються волокна війкового пояску або циннової зв’язки, що йдуть до кришталика. У війковому тілі закладений війковий або акомодаційний м’яз, який регулює кривину кришталика.

М’яз складається з гладких м’язових клітин, розташованих у меридіальному, радіальному й циркулярному напрямах; іннервується парасимпатичними волокнами. Війкове тіло продукує водянисту вологу — внутрішньоочну рідину.

Власне судинна оболонка — це густа сітка кровоносних судин, які забезпечують безперервне живлення всього ока.

Внутрішня оболонка (світлосприймальна) — сітківка. Вона перетворює світлову енергію (подразнення) на нервовий імпульс і здійснює первинну обробку зорового сигналу. Сітківку ока людини відносять до типу інвертованих оболонок — світлосприймальні елементи (палочки й колбочки) становлять найглибший шар сітківки й прикриті іншими її шарами. У задньому полюсі ока розташована жовта пляма — місце, яке забезпечує найбільш високу гостроту зору. Воно має овальну витягнуту в горизонтальному напрямі форму й заглиблення у центрі — центральну ямку, яка містить лише колбочки. До середини від жовтої плями міститься диск зорового нерва, в зоні якого світлочутливі елементи відсутні.

У порожнині ока ще міститься кришталик і склисте тіло.

Кришталик — частина світлозаломлювального апарата ока. Розташований між райдужною оболонкою та склистим тілом, має форму двоопуклої лінзи. Промені світла, що проходять через кришталик, заломлюються. За норми кришталик прозорий і еластичний, розміщений у тонкій прозорий капсулі, яка переходить по краях у зв’язки, прикріплені до циліарного тіла. Кришталик може змінювати свою форму (кривизну) завдяки тому, що у циліарному тілі є гладенькі м’язи. Під час їхнього скорочення зв’язки натягуються і форма кришталика стає менш опуклою. Під час розслаблення гладеньких м’язів зв’язки також розслаблюються і форма кришталика стає більш опуклою.

Будова очного яблука

Допоміжний апарат ока

Помутніння кришталика спричиняє захворювання — катаракту. Причиною виникнення катаракти можуть бути порушення обміну речовин, травми, радіоактивне опромінення. Лікування катаракти потребує хірургічного втручання.

Склисте тіло (склоподібне тіло) — прозора желеподібна маса, яка заповнює всю порожнину ока (очне яблуко) позаду кришталика. На його передній поверхні є заглиблення для кришталика, краї якого з’єднуються з капсулою кришталика. Кришталик і склисте тіло пропускають світлові промені всередину ока та заломлюють їх. Склисте тіло також підтримує внутрішньоочний тиск.

Передня та задня камери ока. Між рогівкою та райдужкою, а також між райдужкою та кришталиком є невеликі простори, які називають відповідно передньою і задньою камерами ока. Вони заповнені водянистою вологою. Водяниста волога — прозора безбарвна внутрішньоочна рідина, яка служить джерелом живлення тканин ока, позбавлених судин — рогівки, кришталика й склистого тіла. Утворюється у війчастому тілі й потрапляє у задню камеру очного яблука — простір між райдужкою та передньою поверхнею кришталика. Через вузьку щілину між краєм зіниці райдужки й передньою поверхнею кришталика водяниста волога надходить у передню камеру очного яблука — простір між рогівкою та райдужкою. Кут, утворений в місці переходу рогівки в склеру, а райдужки — у війчасте тіло (райдужко-рогівковий кут, або кут передньої камери очного яблука), відіграє важливу роль у циркуляції внутрішньоочної рідини. Кістяк кута становить складна система перекладин (трабекул), між якими є проміжки й щілини (фонтанні простори). Через них внутрішньоочна рідина витікає з ока в колову венозну судину в товщі склери — венозний синус склери, або канал Шлемма, і звідти — в систему передніх війчастих вен. Кількість циркулюючої рідини постійна, що забезпечує відносно стабільний внутрішньоочний тиск.

Допоміжний апарат. До допоміжного апарату ока відносять брови, повіки з віями, слізні залози та м’язи ока. Завдяки бровам піт, що стікає з лоба, не потрапляє в очі. Повіки з віями захищають око від пилу та яскравих променів. Повіки мимовільно, періодично, рефлекторно змикаються та розмикаються, рівномірно змочуючи поверхню ока слізною рідиною. Це має захисне значення. Захисні реакції ока ґрунтуються і на мигальному рефлексі, який спрацьовує під час дії подразника (доторкання до вій, раптове різке освітлення тощо). Внутрішня частина повіки, а також передній відділ очного яблука вкриті сполучнотканинною оболонкою — кон’юнктивою. Кон’юнктива складається з епітеліального шару, сполучнотканинної основи й залоз. Вона має блідо-рожеве забарвлення, пухко з’єднана з очним яблуком (за винятком ділянки лімбу), має багато кровоносних судин і нервів.

Кон’юнктива виконує захисну функцію: секрет залоз сприяє зменшенню тертя під час рухів очного яблука, оберігає рогівку від висихання. Запалення кон’юнктиви спричиняє захворювання — кон’юнктивіт. Причини виникнення кон’юнктивіту — порушення правил гігієни, збудники інфекції, алергени.

Слізний апарат складається зі слізної залози, розташованої у верхньому зовнішньому куті орбіти, слізного мішка й носослізного каналу. Слізна залоза виділяє секрет (сльози) — рідину, яка має певний склад (вода та речовини, що мають антимікробну дію). Сльози зволожують, очищують й дезінфікують рогівку ока, збираються в слізному мішку, а їхній надлишок постійно стікає із внутрішнього кута ока по носослізному каналу в носову порожнину.