Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Ембріональний розвиток. Функції плаценти

Утворення та розвиток зародка. Ембріональний період розвитку людини, який триває до її народження, розпочинається із зиготи. У нормі ембріональний розвиток триває приблизно 9 місяців. У перші вісім тижнів ембріонального розвитку ненароджену дитину називають зародком, з 9 тижня — плодом.

Розвиваючись, зигота просувається по матковій трубі й водночас ділиться, перетворюючись на багатоклітинний зародок. На четверту добу, коли зародок потрапляє у порожнину матки, поділ клітин стає інтенсивнішим. Зародок набуває форми міхурця з порожниною всередині. У міхурці виділяють зовнішній і внутрішній шар. Клітини зовнішнього шару зародка виділяють ферменти, які розчиняють слизову оболонку матки. На 7-8 добу після запліднення відбувається процес вростання зародка в слизову оболонку матки. Після проникнення в стінку матки зародок швидко росте й розвивається. У нього поступово утворюються три зародкові листки (ектодерма, мезодерма й ентодерма), що дають початок тканинам і органам. У чотиритижневого зародка (завдовжки 4-5 мм) уже сформована нервова трубка, що дає початок спинному й головному мозку; хорда, із якої розвивається хребет; кишка; скорочується серце. У 8 тижнів у зародка (завдовжки 2,5 см, масою 12 г) сформовані зачатки усіх майбутніх органів, він починає рухатись, хоча матір і не відчуває цих рухів.

Якщо зародок розвивається нормально, то менструація припиняється. Жовте тіло не зникає протягом шести місяців. Воно росте, його гормони впливають на розвиток зародка, перешкоджають дозріванню нових яйцеклітин у яєчниках.

Плацента. Під час розвитку зародка утворюються оболонки, що вкривають його з усіх боків. Зовнішня оболонка має безліч ворсинок. Ворсинки тієї частини зовнішньої зародкової оболонки, яка обернена до стінки матки, дуже розростаються і розгалужуються, занурюючись у слизову оболонку матки, густо пронизану кровоносними судинами. Ця ділянка оболонки бере участь в утворенні плаценти. Плацента, або дитяче місце, — орган, що зв’язує плід з організмом матері під час ембріонального розвитку. В її утворенні беруть участь слизова оболонка матки й зовнішня ворсиста оболонка зародка. За допомогою плаценти здійснюється живлення плоду, дихальна й видільна функції. Через неї від матері до плоду потрапляють захисні антитіла. Плацента до того ж виконує роль залози внутрішньої секреції, виділяючи гормони (естрогени), які оберігають плід, слизову оболонку матки і сприяють нормальному перебігу вагітності.

Кров плоду не змішується з кров’ю матері, оскільки вона відмежована стінкою кровоносних судин ворсинок плоду, що створює плацентарний бар’єр. Він забезпечує захист організму зародка від багатьох шкідливих факторів, що можуть бути в крові матері, але не від алкоголю, наркотичних речовин і багатьох ліків.

Розвиток плоду. Плід, що розвивається в матці, міститься в особливих плідних оболонках, які утворюють мішок, заповнений навколоплідними водами. Вони виконують функцію механічного захисту плоду. Навколоплідні води заповнюють простір між плодом і внутрішньою плодовою оболонкою. Вони дають змогу плоду вільно рухатися в мішку, забезпечують захист від зовнішніх ушкоджень та інфекцій, сприяють розвиткові плоду й нормальному перебігу пологів. Плід з’єднується з плацентою за допомогою пуповини — сполучнотканинного канатика, в якому проходять судини: пуповинна вена та дві пуповинні артерії.