Біологія. Довідник школяра та абітурієнта

Артеріальний пульс

Пульс — це періодичні коливання об’єму судин, зв’язані з динамікою їх кровонаповнення й тиску протягом одного серцевого циклу.

Систолічний об’єм крові, що викидається в аорту, викликає її розтягнення та підвищення у ній тиску. В результаті того, що стінки аорти та артерій володіють еластичністю, систолічний приріст тиску не переміщує весь стовп крові (таке б сталося, якби артеріальна система була з твердих, нееластичних трубок), а викликає розтяг стінок артерій. Завдяки такому розтягу аорта та артеріальні стовбури вміщають у собі систолічний об’єм крові. Стінки судин, які отримали під час систоли додаткову напругу, у силу своєї пружності просовують уперед систолічний об’єм крові. Розширення стінки й підвищення тиску відбувається тепер на прилеглій ділянці. Коливання тиску, хвилеподібно повторюючись і поступово слабнучи, захоплюють все нові й нові ділянки артерій, поки не досягнуть артеріол і капілярів, де пульсова хвиля гасне. Відповідно до пульсуючих змін тиску пульсуючого характеру набуває і переміщення крові по артеріях: прискорення руху крові під час систоли й сповільнення під час діастоли. Амплітуда коливання пульсової хвилі, або хвилі підвищення тиску, згасає в міру переміщення від центру до периферії.

Лінійна швидкість руху крові також знижується у результаті збільшення перерізу русла. Швидкість поширення пульсової хвилі в аорті людини становить 5,5-8 м/с, у крупних артеріях — 6-9,5 м/с. Вона не залежить від ліційної швидкості переміщення крові, яка у крупних артеріях не перевищує 0,5 м/с. На швидкість поширення пульсової хвилі майже не виявляє вплив опір руху крові, що виникає, наприклад, у результаті скорочення м’язової стінки судин. Пульс можна досліджувати або безпосереднім прощупуванням через шкіру пульсуючу артерію, або шляхом реєстрації кривої пульсового тиску за допомогою запропонованого Ж. Мареєм (1832) приладу — сфігмографа.

Кількість крові, яка протікає через певну ділянку артерії протягом кожного пульсового періоду, називають пульсовим об’ємом. Його величина залежить від перерізу артерії, ступеня її розкриття, систолічного об’єму, швидкості руху крові.

Пульсуючий характер руху крові має істотне значення для регуляції кровообігу загалом. Частота та амплітуда коливань тиску виявляє вплив на тонус судин. Цей вплив здійснюється або шляхом прямого механічного впливу на гладенький м’яз судинної стінки, або шляхом активації барорецепторів судинних рефлексогенних зон.