Біологія. Довідник школяра та абітурієнта
Плазма крові
Плазма — рідка частина крові, яка залишається після видалення формених елементів і складається з розчинених у воді солей, білків, вуглеводів, біологічно активних сполук, а також СО2 і О2. У плазмі міститься близько 90 % води, 7-8 % білків, 1,1 % інших органічних речовин і 0,9 % неорганічних компонентів. Осмотичний тиск плазми і сироватки крові становить 7,6 атм, pH плазми артеріальної крові в середньому — 7,4.
Під час циркуляції плазма крові забезпечує постійність об’єму внутрішньосудинної рідини й кислотно-лужної рівноваги. Вона переносить біологічно активні речовини й продукти метаболізму. Через велику поверхню стінок капілярів плазма обмінюється речовинами з міжклітинною рідиною. Обмін йонами, водою, невеликими молекулами відбувається швидко, тому склад інтерстиціальної рідини коливається у незначній мірі й істотно не відрізняється від складу плазми. Відмінності торкаються лише білків, великі молекули яких не можуть проходити через стінку капілярів. Білкову фракцію плазми складають декілька десятків різних білків. Є підстави більшість цих молекул відносити до колоїдів. Присутність колоїдів у плазмі обумовлює її в’язкість. У плазмі крові людини міститься приблизно 200-300 г білка. Білки плазми ділять на дві основні групи: альбуміни та глобуліни. До глобулінової фракції входить фібриноген.
Альбуміни становлять близько 60 % білків плазми. Їх висока концентрація (прибл., 80 %), велика рухливість за відносно невеликих розмірів молекули, визначають онкотичний тиск плазми, вони транспортують у складі крові такі речовини, як білірубін, солі важких металів, жирні кислоти, фармакологічні препарати (сульфаніламіди, антибіотики та ін.).
Білки глобуліни електрофоретично за показниками рухливості поділяють на декілька функцій: α1-глобуліни, α2-глобуліни, β2-глобуліни, γ-глобуліни. У складі глобулінів циркулює близько 60 % усієї глюкози плазми, білок церулоплазмін зв’язує близько 90 % Купруму плазми, є також зв’язувальний білок тироксин. Білок трансферин здійснює перенесення кров’ю Феруму, бере участь у транспортуванні стероїдних гормонів, металічних катіонів (до цієї фракції входять різні антитіла); білок фібриноген відіграє провідну роль у згортанні крові. Альбуміни і фібриноген утворюються у печінці, глобулін — у печінці, кістковому мозку, селезінці, лімфатичних вузлах. За нормального харчування в організмі людини за добу виробляється близько 17 г альбумінів, 5 г глобулінів. Період піврозпаду альбуміну становить 10-15 днів, глобуліну — 5 днів.
З поживних речовин найбільшу частку становлять ліпіди, концентрація яких коливається у широкому діапазоні, але максимальний уміст відзначається після прийняття жирної їжі. На відносно постійному рівні тримається глюкоза (80-120 мг %), яка переноситься плазмою та амінокислотні залишки (4 мг %).
Вітаміни можуть переноситися або у зв’язаному стані з білками або у вільному вигляді. Їх рівень у плазмі також зазнає коливань і залежить від їх умісту в продуктах харчування та від синтезу кишковою флорою.
Мікроелементи циркулюють в плазмі у вигляді металовмісних білків (Co та ін.), або білкових комплексів (Fe). З кінцевих продуктів обміну найбільшої концентрації, особливо під час важкої м’язової роботи й недостачі Оксигену, досягає молочна кислота. Не використані організмом кінцеві продукти обміну речовин (сечовина, сечова кислота, білірубін, аміак) доставляються плазмою до нирок, де й видаляються із сечею.
