Історія України. Опорні конспекти та практичні заняття. 8 клас
Входження північного Причорномор’я та Криму до складу Російської імперії
Російсько-турецькі війни XVIII ст. і Україна
Друга половина XVIII ст. характеризувалася зростанням могутності Російської імперії, агресивності її зовнішньої політики.
Причини російсько-турецьких воєн другої половини XVIII ст.
• Росія намагалася домогтися виходу до Чорного моря і зміцнення своїх позицій на Чорному морі, щоб:
а) убезпечити свої південні кордони;
б) через Чорне моря добитися виходу на європейські ринки;
в) боротися за вихід до Середземного моря;
г) поширити свій вплив на Балкани, країни Близького та Середнього Сходу;
д) домогтися зростання свого міжнародного авторитету та впливу на європейські країни.
• Туреччина намагалася не допустити посилення Росії, відсунути її кордони від Чорного і Азовського морів, зміцнити свій вплив у Причорномор’ї.
Російсько-турецька війна 1768-1774 рр.
Воєнні дії проходили на Дунаї, в Криму і в Закавказзі. Війна закінчилася підписанням Кючук-Кайнарджийської мирної угоди (1774 р.), за якою:
• Росія отримала:
- Керч, Єнікале, а також Азов із прилеглими землями;
- землі між Південним Бугом і Дніпром;
- фортецю Кінбурн на березі Дніпровського лиману;
- право вільного торговельного судноплавства Чорним морем.
• Туреччина повинна була сплатити Росії контрибуцію в розмірі 4,5 млн. крб.
• Крим оголошувався незалежним від Османської імперії.
Російсько-турецька війна 1787-1791 рр.
Війна завершилася підписанням Ясського мирного договору, за яким:
а) до Росії відійшла територія між Південним Бугом і Дністром;
б) Туреччина визнала приєднання Криму до Росії;
в) новий кордон між Росією і Туреччиною встановлювався на південному заході по р. Дністер, а на Закавказзі — по р. Кубань
Роль України у війнах
• Україна стала центром зосередження й розгортання російських військ.
• Тут розміщувалися тилові служби діючої армії.
• Зосереджувалися на українських землях склади зброї та боєприпасів, провіанту, фуражу.
• З України постачався транспорт.
• Тисячі українців залучалися до будівництва фортець та оборонних ліній.
• На Україну була поширена загальноросійська система рекрутських наборів (щороку 1-2 чоловіка від 500 душ).
• Російський уряд у війнах використовував козаків, які:
- активно проводили морські й сухопутні операції;
- успішно діяли на Дунаї;
- відзначилися в боях під Очаковим, Кінбурном, здобули Кафу, Хаджибей.
Наслідки російсько-турецьких воєн:
• Туреччина здобула поразку;
• ліквідовано загрозу постійних турецько-татарських нападів;
• Росія дістала вихід до Чорного моря й отримала можливість заснувати нові портові міста та розгорнути торгівлю;
• Росія здобула право вільного торгового судноплавства по Чорному морю та вихід до Середземного моря;
• почали швидко заселятися степи Північного Причорномор’я.
Ліквідація Кримського ханства
1783 р. після виведення російських військ із Криму татарська знать організувала змову і скинула з престолу Шагін-Гірея. У відповідь на це російські війська окупували Крим, і цариця Катерина II видала указ про приєднання Криму до Росії.
Указ суперечив умовам Кючук-Кайнарджийського мирного договору.
Дії російського уряду в Криму:
• останній хан Шагін-Гірей був змушений зректися влади та виїхати до Туреччини;
• у 1783 р. в Криму налічувалося 500 тис. татар, а близько 300 тис. татар змушені були емігрувати до Туреччини через політику російського уряду, який висилав їх із рідних місць;
• татарська адміністрація в Криму змінилася російською;
• 380 тис. гектарів кращої землі було роздано російським дворянам;
• у 1783 р. було засновано Севастополь, який згодом перетворився на базу Чорноморського флоту;
• у 1784 р. виникло місто Сімферополь;
• на землях ханства створено Таврійську губернію.
Наслідки приєднання Криму
• Ліквідовано небезпеку татарських набігів в Україну.
• У Криму ліквідовано рабовласництво і работоргівлю.
• Почалося освоєння земель Півдня України.
• Була втрачена державність, яка забезпечувала татарському народу можливість самобутнього і незалежного розвитку.
• Кримських татар на багато років спіткала доля поневірянь і страждань під владою Російської імперії.
Колонізація Півдня України
• Із 1775 р. розпочалося активне заселення й господарське освоєння Південної України. У 1796 р. її населення становило 554 тис. осіб, 80 % яких становили росіяни й українці.
• На нові землі прибували селяни з Лівобережної та Правобережної України. Російський уряд роздавав великі ділянки землі поміщикам, чиновникам та офіцерам, які поселяли у своїх володіннях кріпосних.
• Щоб стимулювати переселення селян, панщину встановлено лише в розмірі 2 днів замість 4-5 днів на тиждень.
• Спеціальним маніфестом (1762 р.) Катерина II закликала селитися у степові райони колоністів з-за кордону. У Південній Україні з’явилися поселення сербів, болгар, молдаван, греків, німців. Переселенці з Сербії заснували тут дві колонії — Нову Сербію з центром у Єлисаветграді та Слов’яносербію з центром у Бахмуті.
• На освоєних землях вирощували зернові культури, тютюн, виноград. Південні райони стали житницею Європи. Швидкими темпами розвивалося тваринництво.
• На Півдні засновано нові міста:
- Олександрівськ — 1770 р. (нині Запоріжжя);
- Катеринослав — 1776 р. (нині Дніпро);
- Херсон — 1778 р. (перший порт на Чорному морі). У 1789 р. тут було збудовано ливарний завод, який відливав гармати для морського флоту;
- Миколаїв — 1789 р. (тут почали будувати кораблі Чорноморського флоту, як військові, так і торгові);
- Одеса — 1795 р. (на місці колишньої фортеці Хаджибей). Стала центром усієї південноросійської торгівлі.
Населяли ці міста в основному росіяни, українці, греки, вірмени, євреї тощо.
• Завдяки використанню покладів корисних копалин у краї розвивається промисловість. Великим районом видобутку вугілля поступово стає Донбас.
• Освоювалися поклади кам’яного вугілля й залізної руди в районі Кривого Рогу, що сприяло зародженню металургійної, металообробної та кам’яновугільної галузей.
• Виникають суконні мануфактури в Катеринославі й Новомосковську, ливарні — у Херсоні та Луганську.
На верфях Миколаєва та Херсона будують військові й торгові кораблі.
• Одеса, Бердянськ, Маріуполь стають морськими воротами Російської імперії, через них відбувається торгівля з Південною і Західною Європою, східними країнами.
• Наприкінці XVIII ст. землі Південної України було поділено на три губернії — Катеринославську, Херсонську й Таврійську. Новий край називали Новоросією.
• Південна Україна разом із Кримом утворили Новоросійську губернію. Після приєднання Бессарабії у 1812 р. було створено Новоросійсько-Бессарабське генерал-губернаторство, що охопило Катеринославську, Херсонську, Таврійську губернії та Бессарабську область.
