Історія України. Опорні конспекти та практичні заняття. 8 клас
Слобідська Україна в другій половині XVII ст.
Заселення і розвиток Слобідської України
Слобідська Україна — історична область у північно-східній частині України, територія якої охоплювала сучасні Харківську, частину Сумської, Донецької, Луганської областей України, частину Курської, Білгородської та Воронезької областей Росії.
Перші колоністи на землях так званого Дикого Поля з’явилися в XV — на початку XVI ст. Селяни й козаки масово почали заселяти ці землі з 30-х рр. XVII ст., рятуючись від польсько-шляхетського гніту (після невдалих козацько-селянських повстань).
У середині XVII ст. ці землі заселялися українськими козаками й селянами (у перебігу Національно-визвольної війни), особливо з Правобережної України під час Руїни та кріпаками-втікачами з Московії.
Царський уряд був зацікавлений у залюдненні необжитих земель, всіляко заохочував переселення сюди селян і козаків, надаючи їм «слободи», звільняючи їх від сплати податків. Права українських переселенців закріплювалися царськими жалуваними грамотами.
Назва походить від заснованих колоністами поселень — слобод, які повинні були захищати московські кордони з півдня від руйнівних нападів кримських татар.
Виникають міста: Острогозьк, Суми, Охтирка, Харків та інші.
Острогозьк було засновано козаками у 1652 р. під проводом полковника Івана Дзиковського, який привіз сюди тисячу козаків разом із жінками й дітьми з-під Острога на Волині.
Суми засновано у 1652 р. переселенцями із Ставища Білоцерківського полку на чолі з Герасимом Кондратьєвим. Славилися виробами ткачів, гончарів, кравців, ковалів.
Харків заснований у 1654 р. сотником Харко. Пізніше сюди прибуло 600 чоловік, які побудували Харківську фортецю.
Місто стало центром килимарства, щороку виготовлялося до тисячі килимів.
У Чугуєві в 1654 р. осіли групи українських родин — спочатку 25, а пізніше їхня кількість збільшилася до 58.
У 1654 р. виникло місто Охтирка.
Виникали й інші міста як центри ремесла й торгівлі.
У 60-х рр. XVII ст. на Слобожанщині вже існувало 57 міст і містечок, які були великими господарськими осередками.
Міста підпорядковувалися царським воєводам і козацькій старшині.
Адміністративно-політичний устрій
Протягом другої половини XVII ст. Слобожанщина користувалася автономними правами в межах Московської держави.
На території Слобожанщини зберігається козацьке самоврядування, виникло п’ять козацьких полків: Острогозький, Харківський, Сумський, Охтирський, Ізюмський.
Ці полки були не тільки військовими, але й адміністративно-територіальними одиницями. Полки поділялися на сотні.
Кількісний склад козацьких полків не був постійним. Полки очолювали стояли полковники, які обиралися на полкових козацьких радах і затверджувалися царем. Полкова старшина обиралася на довічний термін.
Посади гетьмана не існувало.
Слобідські полковники підпорядковувалися безпосередньо Бєлгородському воєводі.
Колонізація — заселення й господарське освоєння вільних земель.
Висновки:
• масова колонізація Слобожанщини здійснювалася українським населенням і була зумовлена воєнним лихоліттям другої половини XVII ст.;
• українці обжили величезні незаселені простори земель Дикого Поля, захищали південні кордони Московської держави від нападів татар, разом із московськими військами брали участь у воєнних походах.
