Історія України. Опорні конспекти та практичні заняття. 8 клас

Українська козацька держава Війська Запорозького

Назва держави — Військо Запорозьке.

Столиця та гетьманська резиденція — м. Чигирин.

Державні кордони. Кордони держави в ході Національно-визвольної війни змінювалися. Вони зміцнювалися козацькими заставами, створювалася так звана «козацька лінія».

Територія держави. За умовами Зборівського договору на території Київського, Чернігівського та Брацлавського воєводств сформувалася Українська держава.

Територія держави не була стабільною. У ході війни вона змінювалася в міру звільнення земель від польського панування: деякий час до неї входила частина Волинського і Подільського воєводств, а також частина Білорусі.

У 1650 р. її територія сягала 200 тис. кв. км, а населення — 1,5 млн осіб.

Символіка козацької держави. Українська держава мала власну символіку: гетьманську булаву, державну печатку, гетьманський бунчук, прапор (корогву) і герб.

Прапор — малинового кольору. Полкові та сотенні знамена були різних розмірів і кольорів — сині, жовті, білі, чорні, зелені, блакитні (було і жовто-блакитне поєднання).

Герб — зображення козака з рушницею. Це зображення містилося на багатьох печатках Війська Запорозького.

Особливість козацької держави — її військовий характер, зумовлений необхідністю виборювати незалежність.

Адміністративно-територіальний устрій

Територія Гетьманщини поділялася на полки, сотні й курені.

На чолі полку стояв призначений гетьманом або обраний козацькою радою полковник. Йому належала вся повнота влади на території полку.

Полки ділилися на сотні, які очолювали яких стояли сотники.

Загалом нараховувалося 16 полків і 272 сотні.

Сотні ділилися на курені (по 20-30 козаків у кожному), очолювані курінним отаманом.

У містах і селах управління здійснювали отамани, а в тих, що мали магдебурзьке право, — магістрати на чолі з війтами.

На території Козацької держави:

• ліквідовувалися органи державної влади Речі Посполитої та почала утворюватися нова політична система;

• за політичним устроєм і формою правління це республіка;

• враховуючи провідну роль козацтва в її утворенні, можна вважати нову державу Українською козацькою республікою.

Політичний устрій — засіб організації та управління суспільством.

Політична влада

Законодавча влада: загальна військова рада, до участі якої допускали всіх козаків. Розглядала:

• питання війни та миру;

• відносини з іншими державами;

• обрання гетьмана;

• обрання генеральної старшини та генерального уряду;

• вручення атрибутів влади.

Рішення ради втілювали в життя гетьманська рада і генеральний уряд.

Згодом її роль почала виконувати рада козацької старшини, яка вирішувала всі питання державної ваги.

Виконавча влада: державу очолював гетьман, а функції виконавчого органу гетьманської влади виконував уряд. Його обирали одночасно з гетьманом на військовій раді.

У руках гетьмана зосереджувалася:

• військова;

• політична;

• судова;

• адміністративна;

• фінансова влада.

Гетьман:

• скликав генеральну та старшинські ради;

• видавав універсали, розпорядження та накази;

• здійснював керівництво військовими силами;

• очолював старшинську адміністрацію;

• визначав напрями внутрішньої політики;

• організовував фінансову систему;

• вів переговори з урядами інших держав;

• керував дипломатичними зв’язками;

• брав участь у судочинстві, міг скасувати рішення генерального суду.

Уряд:

• допомагав гетьману управляти державою;

• здійснював адміністративне, фінансове й судове управління.

До складу Генерального уряду входили гетьман та генеральна старшина:

• генеральний обозний — відповідав за артилерію і постачання армії та за організацію козацького табору;

• 2 генеральних судді — очолювали Генеральний військовий суд, який діяв при гетьмані;

• генеральний писар (за часів Б. Хмельницького цю посаду обіймав І. Виговський) — керував гетьманською канцелярією, готував універсали, листи до інших держав, складав різні документи;

• генеральний підскарбій — відав фінансами, контролював прибутки та видатки військової скарбниці;

• генеральний бунчужний — охороняв гетьманський бунчук;

• 2 генеральні осавули — були помічниками отамана у військових справах, підтримували дисципліну і порядок у війську, стежили за виконанням судових вироків;

• генеральний хорунжий — охороняв прапори.

Генеральна військова канцелярія — найважливіша структура Генерального уряду.

Фінансова система

• Було створено фінансові органи — Державний скарб Війська Запорозького.

• Керівництво фінансовою системою здійснював Б. Хмельницький.

• Б. Хмельницький для утримання свого апарату, війська та інших потреб ввів систему податків:

- подимне — податок від кожного диму (хати);

- податок із землі;

- оренда — податок на різні промисли (млини, гуральні тощо);

- внутрішнє мито (за право торгувати) — сплачували міщани;

- загальні податки, якими обкладалося все населення (крім козаків).

Податки збирали лише з міщан і селян. Козаки та частина населення, яка перебувала у війську, звільнялися від сплати податків.

Грошові знаки:

• польські монети (злоті, талери);

• турецькі гроші (леви, левки);

• згодом — московські гроші (карбованці, єфимки);

• із 1649 р., на думку дослідників, розпочалося карбування власної монети.

Судочинство

Було ліквідовано польську систему судочинства.

Судова влада зосереджувалася в руках гетьмана, при ньому діяв Генеральний військовий суд.

Система судочинства складалася з найвищих представників судової влади:

• генерального судді;

• полкових суддів;

• сотенних суддів.

У містах діяли міські, а також церковні суди (розглядали лише внутрішні справи духівництва).

Правова система:

• залишалися чинними Литовський статут і магдебурзьке право;

• гетьманські універсали — нові правові акти гетьмана;

• широко використовувалося козацьке звичаєве право. Після Національно-визвольної війни судова влада була значно вдосконалена. У ній дедалі ширше використовувалися акти Литовської держави.

Соціально-економічне життя

На землях козацької держави:

• було ліквідовано велике й середнє землеволодіння (за винятком монастирського), фільварково-панщинну систему господарства й панщину;

• земля переходила до рук селян і козаків;

• формується козацька, селянська і державна власність на землю;

• значно зміцнила свої економічні позиції козацька старшина, яка володіє землею у двох формах:

- ранговій (тимчасовій);

- приватній (спадковій);

• зміни відбулися і в соціальній структурі українського

суспільства:

- польські магнати, шляхта та католицьке духовенство змушені були залишити Україну;

- козацтво стало провідним станом українського суспільства;

- поширився процес покозачення населення, тобто вільного вступу до козацького стану, який тоді користувався значними правами і привілеями;

- за козаками закріплювалося право власності на землю, вони звільнялися від податків;

- головним обов’язком козака була військова служба;

- селянство одержало особисту свободу і власність на землю;

- у містах було ліквідовано засилля іноземців та усунено національно-релігійні перешкоди для занять ремеслами, промислами і торгівлею;

- міщани могли брати участь у самоврядуванні;

- зміцнилися позиції православного духовенства.

Зовнішня політика

• Б. Хмельницький проводив активну незалежну зовнішню політику, яка була спрямована на:

- зміцнення міжнародного становища Козацької держави;

- забезпечення найсприятливіших умов для ведення воєнних дій;

- ізоляцію Речі Посполитої на міжнародній арені;

- збереження добросусідських відносин із Туреччиною, у васальній залежності якої перебувало Кримське ханство;

- налагодження відносин із Московською державою;

- активний пошук союзників;

- активне втручання у Молдавські справи;

- пошук шляхів порозуміння зі Швецією;

- встановлення дипломатичних відносин із рядом країн (Австрією, Англією, Венецією, Персією).

• Б. Хмельницький намагався створити найкращі зовнішньополітичні умови для подальшої боротьби проти Речі Посполитої.

• Уже на першому етапі Національно-визвольної війни (1648-1649 рр.) після здобуття перемог розпочався процес формування адміністративного апарату зовнішніх відносин (при гетьманській канцелярії існувала дипломатична служба, що розробляла інструкції, готувала посольства).

• У резиденції гетьмана склалася церемонія приймання послів, ведення ними переговорів, підготування зустрічей тощо.

• Велику увагу Б. Хмельницький приділяв дипломатичній діяльності, спрямованій на зміцнення міжнародного становища козацької держави.

• Гетьман розумів, що сама Україна не зможе звільнитися від польського панування, тому вже з 1648 р. шукав союзників.

• 1648 р. було укладено союз із Кримським ханством, і татари брали участь у всіх найважливіших битвах із польським військом, але часто у вирішальний момент залишали поле бою.

• Б. Хмельницький вів переговори з Туреччиною про можливу її участь у війні проти Речі Посполитої. Султан пропонував перейти у його підданство, але Хмельницький не погодився.

• Прагнучи ізолювати Річ Посполиту, він налагоджував відносини з Валахією, Молдавією, Трансільванією (Семиграддям), Венецією.

• Докладав багато зусиль для налагодження мирних взаємин зі Швецією та іншими європейськими державами.

• Активно велися переговори (з 1648 р.) про співробітництво з Московською державою.

Висновок

Події свідчать про те, що Україна стає суб’єктом міжнародних відносин і міжнародного права.