Історія України. Опорні конспекти та практичні заняття. 8 клас

Козацькі війни (повстання) кінця XVI ст.

Повстання 1591-1596 рр.

Причини повстань:

• колоніальна політика Річчі Посполитої й тяжкий колоніальний гніт;

• посилення процесу закріпачення селянства;

• окатоличення та ополячення;

• утиски міщан і козаків.

Характер повстань — антифеодальний та національно-визвольний.

Рушійні сили повстань: козаки, реєстрове козацтво, селяни, міщани, дрібна православна шляхта.

1591—1593 рр. — повстання реєстрових козаків під проводом Криштофа Косинського.

Привід до повстання — особиста образа на князя Януша Острозького, який відібрав у Косинського його маєток.

Повстання було підтримане нереєстровими козаками, місцевими селянами, дрібного православною шляхтою та міщанами. Охопило Київщину, Брацлавщину, Поділля і Волинь.

23 січня (за іншими даними — 2 лютого) 1593 року відбулася перша битва між повстанцями, очолювана з Косинським і шляхетським військом біля містечка П’ятка на Волині.

У травні 1593 р. двохтисячний загін Косинського виступив із Запорожжя і через деякий час взяв в облогу Черкаси. Поява запорожців «на волості» викликала нову хвилю збройних виступів селян і міщан проти шляхти. У цих умовах черкаський староста Вишневецький змушений був піти на переговори з повстанцями, під час яких Косинського зрадницьки вбили.

1594-1595 рр. — повстання під проводом Северина Наливайка.

Повстання підтримали запорозькі козаки, очолювані І. Лободою та полковником М. Шаулею.

Повстання охопило Київщину, Брацлавщину, Волинь, Поділля.

Повстанці в урочищі Гострий Камінь біля Трипілля дали бій полякам, після якого, забравши свої сім’ї, мусили відступати за Дніпро. Біля м. Лубни в урочищі Солониця вони стали табором, очікуючи допомоги запорожців, але були оточені. Складне становище козаків погіршувалося загостренням суперечностей серед старшини. Лободу вбито за підозрою у зраді, а Наливайка і Шаулу видано полякам. Опір було придушено.

Наливайка і його соратників повезли до Варшави. С. Наливайка протримали у в’язниці понад рік. Над ним страшенно знущалися, не давали їсти й спати, тримали на холоді, катували розпеченим залізом.

11 квітня 1597 р. Северина Наливайка стратили.

Історичні джерела містять різну інформацію про страту С. Наливайка:

• М. Бєльський у «Хроніці» писав, що йому відрубали голову, а потім четвертували й виставили частини його тіла напоказ, щоб інші боялися;

• один із сучасників тих подій зазначав, що Наливайка посадили на розжареного залізного коня та увінчали розжареним залізним обручем;

• інші джерела повідомляють, що Северина помістили всередину мідного бика, якого підпалили. Було чути страшні крики С. Наливайка, а потім полум’я охопило його. Так само стратили Шаулу. Жорстокою карою поляки мали на меті налякати інших.

Ім’я Наливайка стало символом мужності й сміливості.

Народного героя України увічнили в художніх творах:

• поет-декабрист Кіндрат Рилєєв у поемі «Наливайко»;

• Т. Шевченко в поемах «Тарасова ніч» і «Гайдамаки»;

• І. Франко у творі «Наливайко в мідянім биці»;

• Микола Вінграновський у романі «Северин Наливайко» та ін.

Причини поразки селянсько-козацьких воєн (повстань):

• перевага сил польських феодалів, які були краще організовані та озброєні, їхні підступні дії; гнучка політика польського уряду, спрямована на розкол повстанців;

• внутрішня неорганізованість повстанців;

• відсутність єдності, суперечності, неузгодженість дій між реєстровими і нереєстровими козаками;

• стихійний характер повстань;

• відсутність єдиного командування;

• недосконале озброєння, малочисленність рядів повсталих;

• локальний характер дій, місницькі інтереси.

Значення повстань:

• козацтво проявило себе як суспільна сила, яка готова до захисту своїх прав і привілеїв;

• повстання були спробою поширити на все козацтво права і привілеї реєстрових козаків;

• повстання уможливили успішні спільні дій козаків, селян, міщан, дрібної шляхти, серед яких козацтво поступово перетворювалося на провідну силу соціальної й національно-визвольної боротьби;

• в жорстоких битвах зростала національна свідомість українського народу, гартувалася його воля;

• героїчні постаті К. Косинського та С. Наливайка навічно залишились у народній пам’яті (один із районів Черкас ще донедавна називався Косинець);

• ім’я С. Наливайка перетворилося на безсмертний символ боротьби за волю й національне визволення України. М. Грушевський назвав селянсько-козацькі повстання кінця XVI ст. «козацькими війнами».