Історія України (1939-2003). 11 клас: Опорні конспекти
КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В РОКИ ВІЙНИ (1941-1945 рр.)
Освіта
В умовах окупації тисячі шкільних приміщень було спалено, перетворено на склади, госпіталі, казарми, стайні.
Налагодження шкільної справи після вигнання гітлерівців супроводжувалося величезними труднощами:
належало відбудовувати шкільні приміщення;
не було підручників, зошитів, наочних посібників, класних дощок тощо;
десятки тисяч учителів воювали на фронтах;
багато дітей втратили батьків, мільйони стали напівсиротами.
Стояло завдання — у стислі строки відбудувати школи та охопити навчанням усіх дітей шкільного віку.
У 1943/44 навчальному році у школах. України навчалося лише 1,77 млн учнів, тобто менше третини дітей шкільного віку.
У 1945 р. в Україні вже працювало понад 27 тис. шкіл.
Вища школа
У роки війни виші України припинили роботу та евакуювалися до глибинних районів СРСР. Понад 70 евакуйованих з України вишів продовжували готувати спеціалістів у містах Казахстану, Киргизії, Туркменії.
Вихідці з України навчались і в інших навчальних закладах:
у Башкирському медінституті навчався 51 українець;
у Рибінському авіаінституті — 37 українських студентів;
у Башкирському педінституті — 47 українців і т. д.
У жовтні 1944 р., коли Україну було визволено від німецько-фашистських військ, відновили роботу 113 вишів.
Наука
1. Більшість наукових установ на початку війни евакуювалась у радянський тил.
Лише у складі Академії наук УРСР до східних районів СРСР виїхало майже 400 академіків, членів-кореспондентів і наукових співробітників.
Значну роль у випуску танків Т-34 відіграв Інститут електрозварювання АН УРСР на чолі з Є. Патоном. Було розроблено технологію зварювання спеціалізованої сталі, що сприяло швидкому розвиткові танкобудування.
Нові методи витопу броньованих сталей розробила група українських учених, очолювана академіком М. Доброхотовим,
Академік О. Лаврентьєв розв’язав ряд важливих проблем аеродинаміки і зробив значний внесок у теорію крила, що сприяло розвиткові військової авіації.
Значну допомогу оборонній промисловості надав колектив Фізико-технічного інституту АН України, який розробив:
висококалорійний терміт для мін і снарядів;
радіолокатор;
досконаліші конструкції торпед;
прилад для знешкодження морських мін.
Під . керівництвом О. Богомольця колектив Інституту клінічної фізіології АН УРСР розробив ефективні методи лікування деяких інфекційних, травматичних, шлункових та інших захворювань. Було розроблено вчення про фізіологічну систему сполучної тканини. Застосування на практиці цієї теорії допомогло кращому загоюванню ран.
Цьому сприяв і синтезований академіком О. Палладіним препарат вікасол.
Усього в Червоній армії на медико-санітарній службі перебувало близько 16 тис. лікарів.
2. На окупованій території загинуло багато видатних учених. Ось деякі приклади:
Жертвами голоду і холоду в Києві стали відомі професори: М. Даниловський, Г. Іваницький, В. Лозницький, М. Левитський (всього близько 30 осіб).
У Харкові загинули:
21 доктор наук,
37 асистентів і викладачів вишів.
3. У березні 1944 р. з евакуації до Києва повернулася Академія наук у складі 29 науково-дослідних інститутів.
4. У серпні 1944 р. відновив роботу Львівський філіал АН УРСР з шістьма відділеннями інститутів.
Література
1. Понад 300 членів Спілки радянських письменників України пішло в Червону армію, частина з них загинула на фронтах. Військовими та спеціальними кореспондентами, працівниками армійських газет були А. Малишко, Я. Первомайський, О. Олійник. Співробітниками радіо були Я. Галан, К. Гордієнко, П. Панч.
2. У гітлерівському тилу українські письменники боролися проти окупантів у складі партизанських загонів, підпорядкованих як Москві (П. Вороний, Ю. Збанацький, В. Земляк та ін.), так і УПА. Вони були членами як більшовицького, так і оунівського підпілля.
3. В окупованому гітлерівцями Києві діячами ОУН було створено Українську національну раду — національний політично-громадський центр. Почав виходити журнал “Українське слово”. Група письменників-членів ОУН організувала Спілку українських письменників на чолі з О. Телігою.
О. Теліга готувала альманах української поезії “Литаври”.
Олена Теліга — неординарна постать великої патріотки України. Ця активна учасниця ОУН розгорнула в Києві разом з іншими учасниками організації широку діяльність, проповідуючи ідею українського націоналізму, необхідність згуртування націй для побудови власної Української держави.
Поезія О. Теліги — це поезія мужності й героїзму, ніжності й жіночності, протест проти байдужості, сірості, прагнення повноти життя, творчості, боротьби за долю своєї вітчизни. Великою була її любов до рідної землі, до свого народу, життя — правдивим, яскравим, високоморальним, як і її поезія.
У грудні 1941 р. німці заарештували, а в лютому 1942 р. розстріляли у Бабиному Яру групу українських націоналістів — Олену Телігу, поета Івана Ірлявського, редактора газети “Українська дійсність” Івана Рогача, Ореста Чемеринського та ін. Наприкінці грудня 1942 р. німці заборонили Українську національну раду.
Дві збірки поезій О. Теліги — “Душа на сторожі” (1946 р.) і “Прапори духу” (1947 р.) побачили світ уже після смерті поетеси. Творчість Олени Теліги довго замовчувалася. Пам’ять про велику поетесу повернулася до нас, її подвиг не залишився забутим.
4. У радянському тилу працювали українські письменники М. Бажан, П. Тичина, М. Рильський, О. Корнійчук та ін. В Уфі українські письменники видавали журнал “Українська література”, книжки серії “Фронт і тил”, “За Вітчизну”, де друкувалися твори башкирських, татарських, українських і російських письменників.
5. Роки війни стали часом появи патріотичних творів: Максима Рильського “Слово про рідну матір”,
Павла Тичини “Ми йдемо на бій”,
“Голос матері”, “В безсонну ніч”,
Володимира Сосюри “Любіть Україну”,
Андрія Малишка — цикл “Україно моя”,
О. Довженка — кіноповість “Україна в огні” (1943 р.), яку піддав нищівній критиці Й. Сталін.
6. Важливу роль у зміцненні морального духу воїнів відігравала агітаційна фронтова група українських письменників, до складу якої входили М. Стельмах, А. Головко, А. Малишко, С. Скляренко, В. Сосюра та ін.
Театр
1. На окупованих Німеччиною українських землях у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Луцьку, Рівному, Вінниці, Житомирі, Полтаві, Херсоні та в інших містах відкрилися українські драматичні театри, репертуар яких складався з творів національної класичної спадщини, переважно історико-побутового змісту.
2. Але більшість відомих акторів разом із театрами евакуювалися в радянський тил. Вони підтримували тісні зв’язки з фронтом.
3. Набула поширення діяльність концертних бригад, до яких долучали і артистів з українських театрів, для обслуговування частин Червоної армії та трудівників тилу. У 1941-1945 рр. понад 100 цих бригад виступало на фронтах. В їхньому складі були такі видатні майстри театрального мистецтва, як З. Гайдай, І. Паторжинський, М. Гришко, М. Романов, Ю. Лавров тощо. Вони дали за цей період в армії та флоті понад 150 тис. шефських концертів.
Кіно
1. 150 кінооператорів створили героїчну кінохроніку війни. На фронті загинуло більше 30 кінооператорів.
2. Евакуйовані кіностудії України продовжували діяльність у радянському тилу. Київська та Одеська кіностудії працювали в Середній Азії. Було створено такі фільми:
“Олександр Пархоменко”,
“Як гартувалася сталь”,
“Партизани в окопах України”.
3. О. Довженко 1943 р. завершив кіноповість “Україна в огні”, в якій відобразилася велика віра митця в народ України, який через “неймовірні труднощі, поневіряння, сльози і страждання, жорстокі битви і величезні втрати відроджувався до нового життя”.
4. У січні 1944 р. питання про кіноповість розглядалося на засіданні політбюро ЦК ВКП(б). Її було засуджено як ідейно незрілу. Зі звинуваченням виступив Й. Сталін. Тоталітарний режим боявся пробудження самосвідомості українського народу.
Пограбування цінностей українського народу
1. Величезних розмірів набрало пограбування німцями мистецьких та історичних цінностей українського народу, особливо під час відступу фашистів. Найбільше постраждали музеї Львова, Києва, Харкова, Дніпропетровська.
2. Зі Львова німці вивезли понад 5 тис. рукописів і понад 3 тис. стародруків, 40 тис. томів різної літератури.
3. Чимало експонатів було вивезено з Києво-Печерської лаври, у тому числі відділ давньої зброї (до 4000 зразків), оригінали актів XV — XVII ст., колекцію давніх наукових праць, нумізматичну колекцію тощо.
4. Усього за межі України було вивезено понад 33 тис. найцінніших музейних експонатів.
Висновок
У роки війни у важких умовах продовжувала розвиватися культура України.
Велика Вітчизняна війна наочно підтвердила незламність духу українського народу і це яскраво відобразили в своїй творчості письменники, художники, музиканти. Саме тоді розгорнулася творчість багатьох митців і вчених, які зробили вагомий внесок у розвиток культури українського народу.
