Людина і світ. 11 клас: Опорні конспекти
Інформаційний простір в Україні
Інформаційний простір — сукупність територій, охоплених засобами масової інформації певної категорії (регіональними, національними, світовими).
Інформаційний простір характеризують:
1) матеріальні засоби підготовки й поширення інформації;
2) соціально-економічні можливості доступу до інформації населення;
3) наявність національної системи інформації та зв’язку;
4) національне законодавство в галузі інформації, яке регулює діяльність ЗМІ;
5) наявність законодавчої бази міжнародного рівня, міжнародних та регіональних угод у галузі масової інформації, що забезпечують обмін нею між державами.
Засоби масової інформації допомагають розвитку демократії в Україні.
Основні засади свободи доступу до інформації сформульовано в міжнародно-правових документах.
У статті 19 Загальної декларації прав людини (1948 р.) вказано, що кожна людина має право одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів.
Органи державної влади зобов’язані:
інформувати суспільство про свою діяльність;
створювати спеціальні інформаційні служби;
забезпечувати вільний доступ громадян до інформації;
доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів.
Чинним законодавством встановлено відповідальність за:
ненадання інформації, на одержання якої громадянин має право;
поширення відомостей, що не відповідають дійсності;
неправдиву інформацію, що ганьбить честь і гідність особи;
використання і поширення інформації стосовно особистого життя громадянина без його згоди на те тощо.
Інформаційне наповнення телебачення й радіомовлення в Україні залежить від фінансово-промислових груп, а значить від політичних перспектив власників.
ЗМІ можуть служити не лише демократичним цілям: вони можуть розвивати в людей прагнення до свободи, соціальної справедливості, допомагати їм у компетентній участі в політиці, розвивати активність громадян, але можуть і духовно закріпачувати, дезінформувати, залякувати населення, вселяти недовіру, розвивати пасивність, маніпулювати суспільною свідомістю.
Творчі завдання
Запитання
1. Чому ЗМІ називають “четвертою владою”?
2. Яке значення інформації в сучасному суспільстві?
3. Яка взаємодія громадян і ЗМІ в процесі побудови громадянського суспільства?
4. Чому так важливо створити громадське телебачення?
Есе
За яких умов українські мас-медіа можуть стати “четвертою владою”?
Круглий стіл
1. Повага до правди й права громадськості знати правду є першим обов’язком журналіста.
2. Чи можна за допомогою ЗМІ захистити права людини?
Проаналізуйте і зробіть висновки
Вплив телебачення на глядачів, ознаки цього впливу:
провокація агресивної поведінки дітей і підлітків пропагандою жорстокості й насильства;
паралізувальний вплив реклами;
вироблення рис пасивного спостерігача;
зниження розумових здібностей дітей та підлітків;
погіршення пам’яті;
мало читають, що призводить до невміння викладати свої думки;
слабко розвинені навички усного мовлення.
Дискусійні питання
Чи можливе співіснування цензури й демократії?
Що охоплює поняття „свобода слова”?
Здатність ЗМІ об’єктивно висвітлювати політичні події — одна з найважливіших гарантій стабільності демократичної держави.
Чи може Інтернет бути чинником демократизації суспільства?
Доведіть або спростуйте думку
1. ЗМІ допомагають розвитку демократії в Україні.
2. ЗМІ виконують функцію „сторожового собаки’’.
3. Газетна качка (псевдоінформація, вигадана сенсація, а іноді й брехня) — ознака жовтої преси і є засобом боротьби за привернення уваги читачів, збільшення тиражу.
4. ЗМІ — найважливіший інструмент завоювання влади, а отже, і прибутків.
Чи згодні ви з думкою?
В аналітичній доповіді “Про рекламу” сказано так: “У нашому суспільстві реклама — один з могутніх соціальних чинників. Вона не просто “ продає” продукцію, вона нав’язує концепції, цінності, уявлення про наші погляди, які, в свою чергу, визначають нашу поведінку”.
Прокоментуйте
1. Вислів Вольтера: “Я не погоджуюсь із жодним вашим словом, але я готовий померти за ваше право говорити це”.
2. Слова Т. Джефферсона: “Наша свобода залежить від свободи преси, а цю останню не можна обмежувати, не загубивши її цілком. Свобода не така небезпечна як її придушення”.