Людина і світ. 11 клас: Опорні конспекти

Відповідальність держави перед людиною

Держава є основним гарантом дотримання основних прав і свобод у суспільстві. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави. Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах.

Гарантії конституційних прав і свобод — це умови, засоби і заходи, за допомогою яких ці права і свободи забезпечуються.

Розрізняють такі гарантії прав і свобод.

Особисті гарантії — власні можливості людини і громадянина щодо захисту своїх прав, свобод, законних інтересів і обов’язків:

право на захист передбачених законом можливостей людини і громадянина в суді;

в Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

у міжнародних судах чи відповідних міжнародних організаціях;

право на відшкодування матеріальних і моральних збитків, заподіяних державними органами, органами місцевого самоврядування та їхніми посадовими особами;

право знати свої права та обов’язки;

право на правову допомогу;

право не виконувати явно злочинних наказів;

право не нести відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначено законом;

право засудженого користуватися всіма правами людини і громадянина, крім обмежень, визначених законом і встановлених вироком суду

Економічні гарантії — це економічна система суспільства, яка забезпечує певний рівень добробуту як суспільства в цілому, так і кожної людини зокрема і яка, таким чином, є передумовою забезпечення будь-яких прав і свобод:

конституційні положення про рівність усіх форм власності та захист їх державою (ст 13);

справедливість і неупередженість розподілу суспільного майна (ст. 95);

гарантування приватної власності (ст. 41) тощо.

Ідеологічні гарантії — це система поглядів, ціннісних орієнтирів і традицій, які склалися в суспільстві й визначають ставлення його до прав і свобод як соціальних цінностей, а отже, передбачають їх визнання та охорону:

ідеологічна багатоманітність суспільного життя, відсутність державної (обов’язкової) ідеології та цензури (ст. 15);

забезпечення вільного розвитку мов (ст. 10);

сприяння “консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України” (ст. 11).

Політичні гарантії — це діяльність держави та інших політичних сил, які визначають ці права й сприяють їхньому юридичному закріпленню, реалізації і захисту:

політичний плюралізм і свобода політичної діяльності, що не заборонена законодавством і передбачена статею 15 Конституції України;

обмеження діяльності ультрарадикальних політичних організацій (ст. 37) тощо.

Правові гарантії — це їхнє юридичне закріплення, чітке визначення змісту й механізмів їхньої реалізації та захисту.

Організаційні гарантії — це діяльність державних органів і громадських організацій, спрямована на правове закріплення їх, реалізацію й захист.

Міжнародні гарантії — це міжнародне визнання їх як загальнолюдських цінностей, закріплення їх у державно-правових документах та діяльність міжнародних організацій, спрямована на здійснення контролю за дотриманням їх та сприяння їхній реалізації й захисту.