Історія України. Інтерактивний довідник. 6-11 класи

7 КЛАС

ТЕМА 2. КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА (РУСЬ-УКРАЇНА)

УТВОРЕННЯ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (РУСІ-УКРАЇНИ)

ВИТОКИ ТА ПЕРЕДУМОВИ

— Становлення впродовж VII-VIII ст. слов’янських політичних союзів племен (дулібів, древлян, хорватів, полян, уличів, тиверців і сіверян), споріднених мовою, побутом, культурою.

— Виокремлення племінної верхівки, формування дружини, складання примітивного апарату влади.

— Економічні чинники (удосконалення технології оброблення землі, піднесення ремесла, торгівлі, контроль над торговельними шляхами).

— Активна зовнішня політика (походи на Візантію).

ВНУТРІШНЬО- ТА ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ КНЯЗІВ/КНЯГИНІ

ПЕРІОД СТАНОВЛЕННЯ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Аскольд і Дір (?—832 рр.)

— Гуртування навколо Києва східнослов’янських племен.

— Вихід Київської держави на міжнародну арену.

— 860 р. — перший великий похід на Візантію.

— Перша спроба хрещення Русі (спричинила невдоволення серед знаті).

— 882 р. — вбивство Аскольда Олегом (наступником Рюрика); перехід влади в Києві до нової варязької династії Рюриковичів.

Олег (882—912 рр.)

— Правив від імені сина Рюрика — Ігоря.

— Об’єднання Північної та Південної Русі; зміцнення влади великого князя.

— Розширення кордонів держави, звільнення підкорених племен від сплати данини Хозарському каганату; укріплення військової могутності.

— Відновлення язичництва.

— 907 р., 911 р. — походи на Візантію, укладення договору, за яким Візантія зобов’язувалася дати відкуп воякам і щорічно сплачувати данину київському князю, руські купці торгували без мита, Русь зобов’язувалася допомагати Візантії в боротьбі з кочовиками.

— Походи проти Арабського халіфату (узбережжя Каспійського моря).

Ігор (912—945 рр.)

— Рішуче зміцнення центральної влади, послаблення ролі місцевих князів.

— Відновлення влади над повсталими древлянами; тривала боротьба з уличами (зруйновано їхню столицю — Пересічен, після чого вони переселилися в межиріччя Південного Бугу та Дністра).

— Збільшення розміру полюддя (данини у формі натурального оброку з підлеглого населення, яку кожної осені збирав князь або його намісник).

— 941 р., 944 р. — походи на Візантію (перший — невдалий (флот русичів знищений «грецьким вогнем»), другий завершився укладенням договору, але менш вигідного за попередні).

— Боротьба з печенігами.

— 945 р. — повстання древлян, під час якого Ігоря було вбито.

Ольга (945—964 рр.)

— Помста древлянам за смерть Ігоря (винищення місцевої знаті, спалення столиці древлян — м. Іскоростеня).

— 946—947 рр. — податкова реформа (встановлення норм податків і повинностей — уроків, оброків і створення погостів — адміністративно-господарських осередків для стягнення податків).

— Використання дипломатії — мирної форми міжнародних відносин (946 р. — візит до Константинополя, під час якого відбулося хрещення Ольги та було укладено союзницьку угоду з візантійським імператором Костянтином Багрянородним; встановлення дружніх стосунків з імператором Оттоном І; відсутність зіткнень із хозарами та печенігами).

Святослав (964—972 рр.)

— Домінування зовнішньої політики над внутрішньою.

— Розширення кордонів Київської Русі: 964 р. — похід до Оки і Волги, внаслідок якого було захоплено землі в’ятичів і завдано удару по Волзькій Булгарії, розгромлено Хозарський каганат.

— Посилення позицій язичництва.

— План Святослава перенести столицю до Переяславця на Дунаї.

— Балканські походи:

• 968 р. — розгром русичами болгар під Доростолом, але облога Києва печенігами змусила Святослава припинити похід;

• 971 р. — поразка русичів; князь відступив до Доростола; укладення угоди з Цимісхієм, за якою Русь відмовлялася від зазіхань на візантійські володіння на Дунаї та у Криму й зобов’язувала імператора забезпечити русичам повернення додому;

• 972 р. — загибель Святослава, який потрапив у засідку до печенігів.

РОЗКВІТ КИЇВСЬКОЇ ДЕРЖАВИ

Володимир Великий (980—1015 рр.)

— Розширення кордонів (підкорення волинян і хорватів; приєднання Закарпаття, тиверців і уличів; остаточне приєднання в’ятичів і радимичів; завоювання ятвягів); зміцнення позицій держави в Північному Причорномор’ї, Криму та Приазов’ї.

— Зміцнення південних рубежів («змійові вали»).

— Адміністративна реформа (ліквідації племінних князівств, придушення сепаратизму місцевої племінної верхівки, передання влади на місцях намісникам князя — його синам або довіреним особам).

— Військова реформа (відмова від опори на племінні військові формування, усунення з керівних посад варягів).

— Карбування власної монети (златники та срібляники).

— Запровадження закону «Устав земляний».

— Розбудова Києва («град Володимира»).

— Релігійні реформи:

• спроба реформувати язичництво (980 р.) — створення пантеону богів (Перун, Хорс, Дажбог, Стрибог, Симаргл, Мокош); неспроможність язичництва забезпечити ідеологічну й культурну єдність, обґрунтувати право князя на одноосібну владу;

• 988 р. — запровадження християнства як державної релігії: хрещення Володимира в Корсуні, хрещення киян.

Значення запровадження християнства: посилення авторитету Київської держави на міжнародній арені; зміцнення центральної влади; утвердження високих моральних цінностей; розвиток культури (писемність, літописання, кам’яне зодчество).

— Використання дипломатії: розширення відносин з Візантією, європейськими країнами, Скандинавією; дипломатичні відносини із Чехією, Угорщиною.

Ярослав Мудрий (1019-1054 рр.). «Руська Правда»

— 1019 р. — перемога Ярослава над Святополком у битві на р. Альта.

— Поразка у битві з князем Мстиславом під Лиственом; укладення договору про поділ Русі по Дніпру: Ярославу відійшло Правобережжя з Києвом, а Мстиславу — Лівобережжя з Черніговом; 1036 р. — початок єдиновладного правління Ярослава (після смерті Мстислава).

— Розбудова Києва (Золоті ворота з надбрамною церквою Благовіщення Богородиці, Софійський собор (1037 р.), Києво-Печерський монастир).

— Укладення збірника норм давньоруського права — «Руська правда».

— Спроба домогтися самостійності Руської церкви, її незалежності від Візантії (обрання 1051 р. митрополитом русича Іларіона).

— Розквіт давньоруської культури (освіта, літописання, архітектура).

— Заснування першої державної бібліотеки при Софійському соборі; бібліотеки в Білгороді, Чернігові, Переяславі та ін. містах.

— 1036 р. — розгром печенігів.

— Встановлення дружніх стосунків із Францією, Угорщиною, Норвегією, Швецією, Англією (укладення династичних шлюбів; Ярослав — «тесть Європи»), погіршення стосунків із Візантією.

— Укладання заповіту (йшлося про успадкування великокнязівської влади й розподіл між синами території імперії на окремі володіння — уділи).

Правління Ярославичів (Ізяслав, Святослав, Всеволод)
1054-1073 рр.	Утворення тріумвірату — співправління старших синів Ярослава — Ізяслава, Святослава, Всеволода (засвідчило послаблення центральної влади).
1068 р.	Поразка Ярославичів від половців на р. Альта, що спричинило повстання киян.
1072 р.	Затвердження збірника законів «Правди Ярославичів».
1073 р.	Розпад тріумвірату; початок міжусобних війн між Ярославичами.
1097 р.	Любецький з’їзд князів, ухвали якого закріпили поділ Русі на удільні князівства, які стали власністю окремих родин Рюриковичів і згуртували князів на боротьбу з кочівниками.

Князювання Володимира Монономаха та його сина Мстислава Великого у Києві. Боротьба з половецькою загрозою

Володимир Мономах (1113-1125 рр.)

— 1113 р. — повстання киян, унаслідок якого на київський престол було запрошено Володимира Мономаха.

— Зміцнення князівської влади, єдності держави.

— Укладення «Уставу» (доповнення до «Руської правди»).

— Зменшення лихварських відсотків, податків.

— Написання «Повчання дітям» — морально-етичного твору, у якому змалював образ ідеального правителя, що мав зберігати єдність і могутність Русі.

— Успішна боротьба проти половців; зближення з Візантією, Скандинавією, Західною Європою.

Мстислав Володимирович (1125-1132 рр.)

— Продовження політики свого батька.

— Збереження одноосібної влади й централізації країни (у неслухняних князів відбирав уділи й виганяв їх за межі Русі); припинення міжусобиць.

— Захист держави від нападів половців.

— Союзницькі відносини з Візантією, пошук порозуміння з Польщею, Угорщиною.

Роздробленість Київської держави

Причини роздробленості

— Перетворення великого землеволодіння на спадкове (вотчинне).

— Посилення бояр та удільних князів, за якого влада великого князя стала зайвою.

— Панування натурального господарства, що зменшувало потребу в торгових контактах і об’єднанні земель.

— Відсутність чіткої системи престолонаслідування, суперництво за владу.

— Великі розміри держави; істотні регіональні відмінності, етнічна неоднорідність населення.

Київське князівство

— Одне з найрозвиненіших і густонаселених князівств; політичний центр Київської держави; найбільше місто — Київ, помітну роль відігравали Вишгород, Білгород, Канів.

— Не було спадковою вотчиною, тому стало об’єктом боротьби за владу.

— 1169 р. — погром Києва Андрієм Боголюбським (володимиро-суздальським князем).

— Неспроможність відіграти роль об’єднавчого центру.

Переяславське князівство

— Межування на сході та півдні зі Степом, у якому панували кочовики; створення потужної Посульської оборонної лінії; розбудова міст-фортець — Остерський городок, Прилуки, Лубни, Жовнин.

— Успішна боротьба Володимира Глібовича проти половців.

— Залежність від Києва.

— 1187 р. — перша згадка назви «Україна» в писемних джерелах (у зв’язку зі смертю князя Володимира Глібовича).

Чернігівське та Новгород-Сіверське князівства

— Найбільші міста: Чернігів, Тмутаракань, Путивль, Стародуб.

— Перший князь — Святослав (син Ярослава Мудрого), сини якого започаткували дві династії: Олеговичів (Ольговичів) та Давидовичів.

— Утворення ухвалою Любецького з’їзду Новгород-Сіверського князівства; його формальне підпорядкування Чернігову за фактичного проведення самостійної політики місцевими князями; боротьба між Давидовичами та Ольговичами за володіння князівством.

— 1185 р. — похід Ігоря Святославича на половців; поразка на р. Каялі.

— 1187 р. — «Слово о полку Ігоревім» невідомого автора.

Волинське князівство

— Утворилося на західних теренах Руської держави.

— Започаткування Ізяславом Мстиславичем (онуком Володимира Мономаха) місцевої династії; 1170 р. — початок князювання Романа Мстиславича.

— Найрозвинутіші міста — Володимир, Луцьк, Берестя, Вигошів та ін.

— Обмеження боярського свавілля; опора на міщан.

— Створення сильного війська.

— 1199 р. — об’єднання Галицького й Волинського князівств в єдину державу.

Галицьке князівство

— Засновник місцевої династії Ростислав Володимирович.

— Розквіт князівства за правління Ярослава Осмомисла (1153-1197 рр.).

— Боротьба проти боярської опозиції; участь у боротьбі за Київ.

— Розширення князівства (приєднання земель між Карпатами та Дністром, пониззя Дунаю).

— Спорудження Успенського собору у Галичі (1153-1177 рр.).

— Боротьба проти половців у союзі з іншими князями.

Наслідки феодальної роздробленості Київської держави

— Економічне й культурне піднесення (розвиток ремесел, торгівлі, культури).

— Удосконалення системи управління удільних земель.

— Розвиток демократичних традицій: скликання віча, звернення за підтримкою до міщан.

— Формування українського, білоруського й російського народів.

— Міжусобні війни, неспроможність протидіяти нападам кочовиків.

— Русь опинилася на узбіччі торгових шляхів.

Розвиток суспільно-політичного життя Київської держави (Русі-України)

Вільне населення
Князі	Були найбільшими землевласниками.
Бояри	Вищий прошарок; формувалися з родоплемінної знаті та дружинників; отримували від князя землю за службу.
Дружинники	Професійні воїни, що обіймали й урядові посади; отримували за службу грошову винагороду та земельні наділи.
Духовенство	Найосвіченіша верства, яка впливала на духовне та культурне життя; поділялося на верхівку (митрополит, єпископи) та рядових представників (священики, ченці).
Міщани	Мешканці міст, які займалися ремеслом і торгівлею.
Смерди	Більша частина селян, що мали приватне господарство, житло, земельні наділи, платили данину князю й були відносно вільними.
Ізгої	Люди, що втрачали зв’язок зі звичним середовищем (князі без князівства, смерди без землі), але яких охороняв закон.
Залежне населення
Закупи	Селяни, що втратили власне господарство і змушені були йти в кабалу до феодала за купу (грошову позичку).
Рядовичі	Селяни, що уклали з феодалом ряд (договір), на підставі якого визнавали свою залежність і змушені були працювати за частку виробленої продукції.
Челядь	Особи, що втратили своє господарство і працювали на феодала; їх продавали, дарували, передавали у спадок.
Холопи	Населення, що перебувало у повній власності феодала.

Господарське життя

Сільське господарство. Промисли

— Основа господарства — землеробство (вирощували жито, пшеницю, ячмінь, просо, овес тощо); використання сохи, рала із залізним наконечником, плуга; перехід від підсічно-вогневої до перелогової системи землеробства, до трипільної сівозміни.

— Городництво, садівництво; тваринництво.

— Допоміжні галузі — промисли (мисливство, рибальство, бджільництво).

Міста. Ремесла й торгівля

— Розвиток ремесел (близько 80 видів); найпоширеніші — залізообробне, гончарне, ювелірне, ткацьке виробництво тощо.

— Зростання міст як центрів ремесла й торгівлі (ІХ-Х ст. — понад 20 міст, XI ст. — 32, напередодні монгольської навали — понад 300).

— Важливі торговельні шляхи — «із варяг у греки» (з Прибалтики до Причорномор’я через Дніпро), «шовковий» (з’єднував Центральну Європу з Середньою Азією та Китаєм), «соляний» та «залізний» (сполучення між Кавказом та Прикарпаттям).

— Власна грошова система («куни»; гривні; златники та срібляники).

Розвиток культури й освіти київської держави (Русі-України)

Усна народна творчість

— Героїчні й обрядові пісні, загадки, прислів’я, приказки, заклинання.

— Билинний епос (головні теми — боротьба із загарбниками, єдність і велич Русі; билинні герої — Микула Селянинович, Микита Кожум’яка, Ілля Муромець, Добриня та ін.

Писемність. Освіта

— Поширення писемності до запровадження християнства; створення нової абетки просвітниками Кирилом та Мефодієм (кирилиця, глаголиця) після хрещення Русі.

— Започаткування шкільної освіти Володимиром Великим; продовження цієї традиції наступниками.

— Заснування першої бібліотеки при Софійському соборі.

Література. Літописання

— Видатні пам’ятки давньоруської літератури:

• «Слово про закон і благодать» Іларіона;

• «Остромирове Євангеліє» (1056-1057) — рукописна пам’ятка; перша датована книга;

• «Повчання дітям» Володимира Мономаха;

• «Слово о полку Ігоревім» (1187);

• «Повість минулих літ» (1113) — літописний звід, який уклав Нестор.

Архітектура

— Домінування візантійської традиції:

• Софійський собор у Києві (1037);