Історія України. Інтерактивний довідник. 6-11 класи

ВСТУП

Історія України — це величезний масив інформації про минуле людства, яке мешкало на теренах нашої держави від найдавніших часів до сьогодення. Джерела, з яких ми дізнаємося ці відомості, — хроніки, літописи, спогади очевидців, офіційні документи, творіння людських рук (залишки давніх поселень, будівлі попередніх епох, техніка, машини тощо). Щоб не загубитися у розмаїтті інформації, отримати загальну картину про наше славетне минуле, вашій увазі пропонується навчальний посібник «Інтерактивний довідник. Історія України. 6-11 класи». Він має на меті допомогти зрозуміти перебіг історичного процесу на наших землях, зміну суспільних подій, пов’язаних між собою причинно-наслідковими зв’язками, систематизувати історичні знання, виокремити головне, необхідне для засвоєння, сформувати основні історичні компетентності.

Навчальний посібник укладено відповідно до чинної навчальної програми та програми зовнішнього незалежного оцінювання з історії України. Хронологічно він охоплює матеріал від найдавніших часів до сьогодення і дозволяє швидко та надійно засвоїти необхідний обсяг знань, повторити й систематизувати перебіг основних історичних подій, ефективно підготуватися до уроків, самостійних і контрольних робіт, державної підсумкової атестації, зовнішнього незалежного оцінювання. Ретельний добір матеріалу та доступний його виклад роблять посібник універсальним у використанні.

Основний матеріал поданий у форматі компактних схем і таблиць, що дозволяє отримати загальні знання про характерні риси, події та явища певного історичного періоду. Навчальний посібник містить визначення понять і термінів, якими мають оперувати учні, викладення основних історичних фактів, перелік історико-культурних пам’яток, визначених програмою ЗНО для обов’язкового розпізнавання.

Креативність і нестандартність подання матеріалу доповнені широкими засобами формування основних предметних компетентностей школярів (хронологічну, просторову, логічну, інформаційну, аксіологічну) шляхом використання інтерактивних можливостей навчального посібника. Учні отримують унікальну можливість застосувати здобуті теоретичні знання на практиці. Посібник містить посилання на інтерактивні тести за кожною темою, за допомогою яких можна буде пройти онлайн-тестування. Запропоновані тести розроблені з урахуванням сучасних тенденцій і підходів, характерних для завдань ЗНО. Вони містять завдання з вибором однієї правильної відповіді, завдання на встановлення відповідності та правильної послідовності, завдання з короткою відповіддю множинного вибору.

Сподіваємося, що запропонований вашій увазі навчальний посібник допоможе осягнути складну й водночас захоплюючу історію України, адже знання національної культури, історії, традицій є невід’ємною складовою світогляду громадянина будь-якої держави.

6 КЛАС

ТЕМА 1. СТАРОДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

ПОЯВА ТА РОЗСЕЛЕННЯ ЛЮДЕЙ НА ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ
Палеоліт (давній кам’яний вік)
Процес антропогенезу — походження й еволюція людини, становлення її як виду.
Архантроп (пітекантроп) (прибл. 1 млн р. тому) Первісне людське стадо. Збиральництво, полювання (привласнювальне господарство). Клімат теплий, вологий. Знаряддя праці — рубила, чопери, чопінги.	Неандерталець (150-28 тис. р. тому) Дородова община. Загінне полювання. Наступ льодовика. Видобування вогню. Виготовлення одягу. Лаштування житла. Удосконалення знарядь праці (списи-дротики). Перші релігійні уявлення.	Кроманьйонець (40-35 тис. р. тому) Родова община, матріархат. Загінне полювання. Знаряддя праці (скребки, різці). Міфологічні уявлення (тотемізм, анімізм, магія). Зародження мистецтва (браслети з меандровим орнаментом).
Найвідоміші палеолітичні стоянки на території України: Королеве (Закарпаття); Кирилівка (Київ); Мізинська стоянка (на Десні); Кіїк-Коба (Крим).

Мезоліт (середній кам’яний вік)

— Кліматичні зміни (потепління, танення льодовика).

— Зміна ландшафту (виникнення річок, озер).

— Поява рибальства (човни, гарпуни, гачки, сітки).

— Відродження збиральництва у зв’язку із потеплінням.

— Перехід від загінного до індивідуального (дрібногрупового) полювання.

— Знаряддя праці — макро- та мікроліти.

— Винайдення лука та стріл.

— Приручення перших тварин (собака).

— Поява племінної організації.

Поширення землеробства й скотарства на землях України

— Нові знаряддя праці (мотика, серп, шило).

— Перехід до осілого способу життя.

— Нові прийоми оброблення каменю (шліфування, свердління).

— Поява кераміки — глиняного посуду (переважно гостродонного).

— Виникнення прядіння і ткацтва.

— Завершення формування племені; перехід до патріархату.

— Поява на території України археологічних культур — сукупності розташованих на певній території речових пам’яток, які датуються одним інтервалом часу та мають спільні ознаки).

Енеоліт (мідно-кам'яний вік)

— Опанування перших металів (мідь, золото).

— Виникнення орного землеробства; тяглова сила — велика рогата худоба.

— Поширення зброї (бойові молоти, сокири).

Трипільська археологічна культура (IV — середина III тис. до н. е.)

— Відкрив В. Хвойка поблизу с. Трипілля на Київщині (кінець XIX ст.).

— Поширення: від Балкан до Дніпра (Румунія, Молдова, Правобережна Україна); на території України понад 1000 пам’яток.

— Розташування селищ на високих рівних місцях поблизу річок; житла споруджували концентричними колами навколо майдану; протоміста.

— Основні заняття — землеробство (витіснення мотики ралом); приселищне скотарство; культ родючості.

— Перенесення поселень кожні 50-100 років через виснаження ґрунтів.

— Поява мідних знарядь праці за домінування крем’яних.

— Виготовлення розписної плоскодонної кераміки з орнаментом.

Бронзовий вік

— Опанування першого штучного металу — бронзи (сплав міді й олова).

— Перший поділ праці — відокремлення скотарства від землеробства.

— Створення органів керівництва, виокремлення стану воїнів.

Ранній залізний вік
Кочовики раннього залізного віку
Кіммерійці (IX-VII ст. до н. е.)	— Згадка про кіммерійців у писемних джерелах («Одіссея» Гомера). — Основне заняття — скотарство; провідна галузь — конярство. — Перехід від бронзи до заліза. — Далекі завойовницькі походи (в Ассирію, Урарту). — Обряд поховання — кургани. — Проживання в лісостеповій Україні місцевого населення — носіїв чорноліської археологічної культури (праслов’яни), основним заняттям якого було рільне землеробство та присадибне скотарство. — Витіснення кіммерійців із Північного Причорномор’я скіфами.
Скіфи (VI—III ст. до н. е.)	— Основне писемне джерело — «Історії» Геродота. — Суспільний устрій — союз племен. — Основне заняття — кочове скотарство. — Войовничість скіфів (зброя — довгий спис, акінак — короткий меч, горит із луком і стрілами). — Загарбницькі військові походи (Ассирія, Сирія). — Бл. 513 р. до н. е. — розгром війська перського царя Дарія І. — Розвиток ремесел (залізоробне, гончарне, шкіряне тощо). — Торгівля з грецькими містами Північного Причорномор’я.

Продовження таблиці

Скіфи (VI—III ст. до н. е.)

— Панування в мистецтві «звіриного стилю». — Обряд поховання — кургани (Солоха на Запоріжжі, Товста Могила та Чортомлик на Дніпропетровщині, Куль-Оба в Криму). — Розквіт Великої Скіфії за царя Атея (карбував власну монету; вів загарбницькі війни, зокрема проти царя Македонії Філіппа II). — Продовження Великої Скіфії — Скіфське царство в Криму та Мала Скіфія на території сучасних Молдови й Румунії. — Проживання в лісостепу місцевого населення (скіфи-орачі, скіфи-землероби), які займалися землеробством. — Витіснення скіфів із Північного Причорномор’я сарматами.

Сармати (III ст. до н. е. — III ст. н. е.)

— Склад племінного союзу: алани, роксолани, аорси, язиги. — Суспільний устрій — родоплемінний устрій зі значними пережитками матріархату. — Основне заняття — кочове скотарство; опанування на початку нової ери землеробства. — Участь у війнах проти Риму. — Розвиток ремісничого виробництва. — Обряд поховання — катакомби під курганами. — Ill—IV ст. — витіснення сарматів готами та гунами.

Заснування античних міст-колоній у Північному Причорномор’ї та Криму

VIII-VI ст. до н. е. — Велика грецька колонізація

Причини грецької колонізації Північного Причорномор’я

— Демографічна (перенаселення материкової Греції).

— Аграрна (нестача землі в метрополії; освоєння нових територій).

— Торговельна (пошук ринків збуту своїх товарів).

— Сировинна (пошук нових джерел сировини: металу, лісу тощо).

— Воєнна (напади лідійців та персів спонукали до пошуку безпечніших місць проживання).

Грецька колонізація Північного Причорномор’я

— Основні зони колонізації: Південне Побужжя, Подністров’я, Керченський півострів, південно-західний берег Криму.

— Перше еллінське поселення — м. Борисфеніда, засноване у другій половині VII ст. на о. Березань.

— Найбільші міста — Тіра (Білгород-Дністровський), Ольвія (поблизу Миколаєва), Херсонес (Севастополь), Пантікапей (Керч).

Суспільне й господарське життя

— Політичний устрій: копіювання грецьких міст-держав (частина — рабовласницькі республіки, частина — монархії).

— Державно-політична незалежність колоній від митрополій.

— Основні заняття: землеробство, городництво, тваринництво, виноробство, садівництво, рибальство, ремесла (металообробне, гончарне, склоробне, ювелірне, ткацьке тощо).

— Розвиток торгівлі (за двома напрямками: зі скіфами та з Грецією).

— Культура й релігія: збереження традицій Греції в питаннях освіти, мистецтва, надання медичних послуг тощо; поширення культів давньогрецьких богів — Артеміди, Аполлона, Афродіти, Діоніса.

Боспорське царство

— Засноване 480 р. до н. е. внаслідок об’єднання держав-полісів Керченського півострова; до царства входили Приазов’я та землі Кубані.

— Монархічна форма правління; найвідоміший цар — Мітрідат VI Євпатор.

— Широке використання праці рабів; значна частина місцевого, негрецького населення.

— Тісні торговельні зв’язки з Афінами.

— Занепад Боспорського царства під натиском гунської навали.

Велике переселения народів (IV-VIl ст.)
Причини	— Кліматичні зміни (похолодання). — Прагнення військової знаті до захоплення нових земель і військової здобичі. — Швидкий приріст населення, який за екстенсивного ведення господарства збільшив потребу в нових пасовиськах і орних землях.
Готи	— Пересування готів із Прибалтики в українське Причорномор’я, які осіли в пониззі Дніпра (остготи) та між Дністром і Дунаєм (вестготи); початок IV ст. — об’єднання остготів в державу на чолі з Германаріхом.
Гуни	— 375 р. — розгром гунами племінного союзу готів; підкорення більшої частини остготів та інших племен; утворення гунами величезної держави на чолі з Аттілою; занепад гунської держави після поразки на Каталаунських полях (451 р.) та смерті Аттіли.

Велике розселення слов’ян (друга половина V — VII ст.)

— Територія розселення слов’ян — від Балканського півострова до Балтійського моря, від Ельби до Сіверського Дінця,

Перші писемні згадки про слов’ян

Римські автори	Пліній Старший, Тацит, Птолемей (слов’ян згадують під назвою венеди).
Візантійські автори	Йордан, Прокопій Кесарійський (слов’яни відомі під назвою венеди, анти, склавини).

Антський племінний союз (IV-VII ст.)

— Анти жили між Дністром і Дніпром.

— Основні заняття — землеробство, приселищне скотарство.

— Язичницькі вірування.

— Сильна військова організація.

— Боротьба проти готів: король готів Вінітарій намагався підкорити антів, але зазнав поразки; 375 р. — Вінітарій убиває антського князя Божа.

— VI ст. — наступ антів разом із склавинами на володіння Візантії.

— Початок VII ст. — війна антів з аварами, яка призвела до розпаду антського політичного об’єднання.

Розселення східнослов’янських племінних союзів

— Поляни (між притоками Дніпра — Тетеревом і Россю).

— Древляни (уздовж річок Прип’ять, Тетерев, Горинь).

— Сіверяни (басейн Дніпра, Десни, Ворскли, Сули, Дінця).

— Волиняни (дуліби) (басейн Західного Бугу й Прип’яті).

— Тиверці (нижня течія Дністра й Прута).

— Уличі (між річками Оріль і Дніпро, біля Південного Бугу).

— Білі хорвати (межиріччя Збруча, Дністра, Прута).