Африка. Стихійні явища природи. Екологічні проблеми. Найвідоміші об’єкти, віднесені до Світової природної спадщини ЮНЕСКО

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки

Учень/учениця:

• називає найвідоміші національні парки Африки — Серенгеті, Нгоронгоро, Кіліманджаро;

• пояснює наслідки зміни природи материка;

• порівнює природні зони;

• характеризує основні екологічні проблеми Африки; оцінює наслідки екологічних проблем.

Значна частка території Африки (32 %) — це посушливі землі. Тому найтиповішим для Африки несприятливим явищем природи є наступ Сахари на навколишню природну та культурну рослинність. Просуваючись на південь, піски щороку завойовують нову смугу завширшки до 5,5 км. Людина, з одного боку, споруджує спеціальні перепони для просування пустель, саджає дерева тощо. А з іншого — людина безжально знищує рослинність саван і рідколісся з більшою швидкістю, ніж посуха та піски, випасає тварин і тим самим сприяє знищенню природної рослинності.

Розподіл посушливих земель за регіонами світу

Останнім часом дедалі частіше зустрічаються «мертві» поселення на шляху наступу пустелі — залишені будинки, колишні сільськогосподарські угіддя та канали, засипані піском, сухі дерева. Люди залишають обжиті місця, не витримавши боротьби з пустелею, що наступає з півночі. Величезні площі родючих земель перетворюються на пустелю, скорочуються обсяги продукції сільського господарства багатьох країн, які розташовані в зоні поширення Сахари.

У зоні наступу пісків загострюється проблема нестачі води. Від спраги страждають і домашні тварини, які отримують лише половину необхідної кількості води.

Вплив Сахари на природу відчутно далеко за межами Африки. Ця пустеля є найбільшим джерелом пилу на Землі. Щороку десятки мільйонів тонн мінеральних частинок, піднятих із поверхні Сахари, переносять потужні потоки повітря на величезні відстані. Вони потрапляють переважно у Середземномор’я, Західну Європу, на південь Африки і навіть через Атлантичний океан до Америки. В Україні теж іноді спостерігаються опади, забарвлені пилом Сахари.

На різні частини Африки і далеко за її межі негативно впливають сильні та спекотні вітри Сахари — харматан, сірокко, самум тощо. Іноді їх палюче повітря досягає й України, спричинюючи посухи в південних районах.

Справжнім лихом Африки, якого немає на інших материках, є муха цеце, яку тут називають «летючою вбивцею». Вона зустрічається на площі понад 10 млн км². Заселяючи дедалі нові райони, муха переносить смертельну сонну хворобу, від якої гине і велика рогата худоба, і люди. У районах із високою чисельністю мухи цеце скотарство зовсім неможливе. Наприклад, у невеликій африканській країні Уганді за рік від укусів мухи цеце гине понад 4000 мешканців.

Регіони розповсюдження мухи цеце в Африці

Складно сказати, яка комаха на континенті є більш шкідливою, муха цеце чи малярійний комар. Лише в районі Сахари від малярії щороку помирають більше мільйона дітей. Але ж малярія — лише одна з хвороб, поширенню якої сприяють комарі.

На жаль, ці комахи, як і муха цеце, дуже швидко пристосовуються практично до всіх препаратів, які застосовують проти них, тому боротьба за місце під сонцем людини проти комарів і мухи цеце триває.

Території з ризиком зараження малярією за даними Всесвітньої організації охорони здоров’я

На півночі Африки, де немає мухи цеце, чималих збитків природі та сільськогосподарським посівам завдає сарана. В Африці живе найбільша за розмірами перелітна сарана. Розмножуючись у неймовірних кількостях, величезні зграї сарани рухаються зі швидкістю 30 км на добу, вони можуть летіти по 17 годин безперервно. При цьому вони встигають знищити на своєму шляху всю зелену рослинність. Зафіксовані випадки, коли під вагою сарани ламалися гілки дерев і чагарники.

Поширений у північній частині Африки і добре нам відомий птах шпак тут є справжнім лихом. Налітаючи на сільськогосподарські угіддя, сотні тисяч шпаків спричиняють збитки, які можна порівняти зі збитками від нашестя сарани.

В Африці також бувають землетруси, виверження нечисленних вулканів, зсуви, селі. Під час сильних сезонних дощів виникають повені. Та всі ці несприятливі природні явища не йдуть у жодне порівняння з такими самими явищами у Євразії, про які ви дізнаєтеся пізніше.

Екологічні проблеми. До екологічних проблем, окрім зазначеного вище збільшення території пустель, належить дуже гостра проблема знищення лісів екваторіального поясу, вікове вирубування яких задля цінної деревини, викорчовування та випалювання під поля і пасовища призвела до знищення майже 70 % лісів Африки. Випалювання рослин під час підсічно-вогняного землеробства призводить до порушення природного рослинного покриву та погіршення ґрунту. Швидке його виснаження змушувало вже через 2-3 роки залишати оброблювані землі та розкорчовувати нові ділянки. На місці лісів виникли плантації какао, олійної пальми, бананів, арахісу. Вирубування лісів призводить до багатьох негативних наслідків: збільшення кількості повеней, посилення засух, виникнення зсувів ґрунту, зменшення родючості ґрунтів. А відтворення лісів відбувається дуже повільно.

За часів колонізації материка тварин масово винищували під час полювань, які проводили задля слонової кістки, рогів носорога, крокодилячої шкіри, шкір хижаків, страусових пер. Проблема зменшення кількості тварин особливо гостро постає в саванах. Цілком знищено білохвостого гну, зебру квагга, яка мала смужки лише на шиї та морді, що водилися у Південній Африці. Кількість інших тварин (слонів, носорогів, горил) значно скоротилася, це стосується також ендеміків, видів, яких немає більше ніде на Землі.

Проблема надмірного видобутку корисних копалин. Неконтрольовані розробляння надр і значні масштаби видобутку підписали вирок природним комплексам багатьох територій материка.

У місцях видобутку корисних копалин людина докорінно змінила території: побудовано шахти, величезні кар’єри, зруйновано рослинний покрив, пошкоджено ґрунти, забруднено поверхневі води та повітря.

Щоб запобігти цьому, слід раціонально використовувати корисні копалини, застосовувати сучасні, екологічно безпечні способи видобутку порід і мінералів, проводити відновлення ґрунтів після закінчення видобутку корисних копалин.

Найвідоміші об’єкти, віднесені до Світової природної спадщини ЮНЕСКО. Що таке Світова спадщина ЮНЕСКО? Це видатні культурні та природні цінності, що є надбанням усього людства. Їх перелічено у списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Станом на 2014 р. список містить 1007 об’єктів (779 культурних, 197 природних і 31 змішаних) із 161 країни світу. З набуттям статусу об’єкта Світової спадщини культурні та природні цінності отримують певні переваги. Держави, на території яких розташовано об’єкти Світової спадщини, беруть на себе зобов’язання щодо їхнього збереження. ЮНЕСКО розроблено певні критерії, за умови дотримання яких об’єкт може увійти до Світової природної спадщини.

Багата й унікальна природна спадщина Африки. Чималу кількість національних парків зосереджено в Демократичній Республіці Конго, де охороняють унікальну природу екваторіальних лісів Африки, а також окремих рідкісних тварин: гірських горил, шимпанзе, карликових слонів, носорогів, бегемотів тощо. Національний парк Вірунга на території Демократичної Республіки Конго — серед найстаріших в Африці. Парк Вірунга також унесено до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО, що перебувають під загрозою знищення.

Наукові дослідження на території сучасного парку Вірунга розпочалися ще 1902 р. У 1921 р. Американський музей природничої історії організував експедицію в гори Вірунга з метою вивчення життя екваторіальних горил. Головним висновком експедиції було те, що цих красивих і дуже рідкісних тварин треба рятувати в дикій природі, а не робити з них опудала й експонати зоопарків, адже ареал їх розповсюдження дуже маленький.

Це унікальна територія, у межах якої мешкають лісові слони, буйволи, жирафи, окапі, бородавочники, шимпанзе, різні види антилоп, гіпопотами, баклани, марабу. Сюди на зимівлю прилітають птахи аж із Сибіру. Колонії птахів включають й інші види.

Проте природі парку, і не тільки цього, загрожують не лише природні катаклізми, адже тут є діючі вулкани, а й браконьєри і вирубування лісу для виробництва вугілля. Крім того, шкодять природі численні військові конфлікти на материку.

Серед найбільших і найвідоміших у світі — Національний природний парк Серенгеті у Танзанії. Його назва у перекладі з мови масаїв означає «неозора рівнина». Парк розташовано у Східній Африці. Його називають африканським раєм для тварин, де мешкають тисячні табуни великих копитних (різних видів антилоп, зебр) і хижаки (леви, гепарди, гієни), які збереглися у недоторканому стані такими, якими були з незапам’ятних часів. Серенгеті — єдиний парк на Землі, де відбувається сезонна міграція травоїдних тварин. Національний парк Крюгера — найстаріший національний парк Південно-Африканської Республіки. На території парку Крюгера переважає саванна рослинність, яку характеризують рідколісся, сухі листопадні ліси, злаки, спостерігають найбільшу концентрацію диких тварин у світі. У парку водяться слони, бегемоти, жирафи, білі носороги, леви, леопарди, крокодили, 17 видів антилоп, серед птахів — марабу, птах-секретар. Кожного виду тварин налічують тисячі особин. За їх різноманіттям парк часто порівнюють із Ноєвим ковчегом. В інших країнах Африки зі значною кількістю національних парків світового значення виділяють Кенію із всесвітньовідомим парком Цаво. У кратері згаслого вулкана розташовано Національний парк Нгоронгоро, що знаходиться на півночі Танзанії. Там охороняють буйволів, носорогів, антилоп, жирафів, бегемотів, різноманітних птахів. Людиноподібних мавп шимпанзе і горил охороняють у парку Рувензорі.

На Сейшельських островах виділяється заповідник найбільших у світі велетенських черепах і пташиний заповідник острова Кузен. На острові Праслен росте унікальна сейшельська пальма, відкрита лише в 1742 р. із найбільшими у світі плодами. Вона має найбільший горіх вагою до 25 кг, який визріває з квітки, що квітне 8-10 років. Зацвітає сейшельська пальма лише в 40 років, зазвичай вона має три десятки листків рекордної довжини — 2-2,5 м.

Унікальним природним світом виділяється й острів-країна Мадагаскар, Тут 17 національних парків і заповідників, де охороняють для майбутніх поколінь землян ендемічних представників місцевої флори та фауни.

Мадагаскар

Зміст