Біологія. Опорні конспекти. 7 клас
ТИП ХОРДОВІ
ПІДТИП ХРЕБЕТНІ
Холоднокровні хребетні
Риби
Амфібії
Рептилії
Теплокровні хребетні
Птахи
Ссавці
Найхарактерніша ознака хребетних — осьовий скелет — хребет, утворений низкою рухомо з’єднаних хрящових (у деяких риб) або кісткових (в інших хребетних) хребців. Це гнучка, але міцна опора для добре розвиненої мускулатури. Центральна нервова система розміщена на спинному боці у вигляді нервової трубки, яка диференційована на головний і спинний мозок. Травна система проходить під осьовим скелетом, починається ротом і закінчується анальним отвором. У хребетних ускладнена будова всіх внутрішніх органів.
РИБИ
Особливості будови та способу життя риб
Риби — морські та прісноводні холоднокровні тварини. Вони не мають сталої температури тіла. Температура їхнього тіла невисока та змінюється зі зміною температури води.
Основним, а в більшості риб і єдиним органом дихання слугують зябра. Серце риб двокамерне, одне коло кровообігу. Головний мозок утворений 5 відділами: переднім, проміжним, середнім, довгастим і мозочком. Добре розвинені органи чуття.
Риби — високоорганізована група тварин. Про це свідчать:
• енергійне пересування, що забезпечується плавцями;
• активне захоплення корму (рот оточений рухомими щелепами);
• різноманітна поведінка та реагування на умови середовища;
• різноманітність пристосувань до життя.
Схема зовнішньої будови риби: 1 — ніздрі; 2 — рот; 3 — око; 4 — луска; 5, 6 — спинні плавці; 7 — бічна лінія; 8 — хвостовий плавець; 9 — анальний плавець; 10 — грудний плавець; 11 — черевний плавець; 12 — зяброва кришка
Специфічні пристосування у риб до життя у водному середовищі
1. Форма тіла — одне з пристосувань риб до життя у воді на різних глибинах.
Різноманітність форм тіла
Електричний скат
Щука
Короп
Камбала
Найбільш типова форма тіла обтічна (торпедоподібна): тіло звужене до голови, що нерухомо причленована до стиснутого з боків тулуба, який плавно (непомітно) переходить у хвіст. У цих риб зазвичай темно забарвлена спина і сріблясте черево. У товщі води вони малопомітні. У придонних риб тіло переважно сплющене. На будову цих риб впливає великий тиск, низька і стала температура та нерухомість води, відсутність сонячного світла.
2. Наявність плавців, за допомогою яких риби пересуваються у водному середовищі. Плавці бувають двох видів: парні (грудні та черевні) і непарні (спинні, хвостовий, підхвостовий).
3. Тіло риб покрите лускою. Луска утворює щільний захисний покрив, що дає можливість робити швидкі гнучкі рухи. Допомагає пересуванню риб і розташування лусок, вільні краї яких спрямовані назад за рухом тіла.
4. Слиз, що виділяють одноклітинні шкірні залози, внаслідок чого зменшується опір тіла у воді. Крім того, слиз захищає риб від збудників бактеріальних і грибкових хвороб.
5. Плавальний міхур — виріст переднього відділу кишечника в більшості риб. Стінки плавального міхура пронизані сіткою капілярів, через які кров віддає та поглинає гази. У зв’язку з цим обсяг плавального міхура змінюється, тому змінюється і питома вага риби: риба легко занурюється у воду або спливає на поверхню.
6. Бічна лінія — своєрідний орган чуття, який сприймає найслабкіші поштовхи води.
Особливості розмноження і розвитку риб
Переважна більшість риб різностатеві тварини. Статеві залози у більшості представників парні. Зазвичай у риб запліднення зовнішнє, у воді (тільки у небагатьох видів спостерігається внутрішнє запліднення і яйцеживородіння). Яйця оточені драглистою оболонкою, що має запаси жовтка. Необхідна для зародка вода надходить ззовні через проникні яйцеві оболонки. Розвиток — непрямий.
Розмноження і розвиток риб: 1, 2 — роздільностатевість: самці продукують сперматозоїди, самки — яйцеклітини; 3 — запліднення; 4 — запліднена яйцеклітина — зигота; 5 — личинка, що живиться поживними речовинами жовткового мішка; 6 — мальок; 7 — доросла риба
Личинки (мальки), що виходять з ікри, іноді надто відрізняються від дорослих риб і зазвичай безпомічні. Подальший їх розвиток відбувається за рахунок поживних речовин, накопичених у Жовтковому міхурі. Він розміщений на черевці малька. Мальок росте, міцніє, у нього поступово розвиваються зябра. Він перетворюється на дорослу рибу. Ріст риб не припиняється і в зрілому віці, тільки під старість він поступово уповільнюється. Тривалість життя риб різна. Деякі риби живуть не більше року. Інші, наприклад білуга, живуть до 100 і більше років.
Риби відкладають сотні тисяч і навіть мільйони ікринок. Така плодючість риб є пристосуванням задля збереження виду. Адже внаслідок зовнішнього запліднення запліднюється не вся ікра. Крім того, гине значний відсоток і мальків, якими живляться інші жителі водойм.
РІЗНОМАНІТНІСТЬ РИБ (таксономічні групи риб)
Клас КІСТКОВІ РИБИ
До цього класу належить більшість риб. У кісткових риб скелет переважно кістковий. Зяброві кришки прикривають зябровий апарат. У переважної більшості видів є плавальний міхур; запліднення зовнішнє: ікра (яйцеклітини) дрібна, не має яйцевих оболонок, тому розвиватися може тільки у водному середовищі.
1. Ряд Осетроподібні
Осетроподібні мають веретеноподібну форму тіла. Передня частина голови — рило. Уздовж тіла тягнеться 5 рядів кісткових жучків, між ними — дрібні кісткові пластинки. Скелет переважно хрящовий. Тіла у хребців відсутні, є лише верхні й нижні дуги з хряща. Ікра осетроподібних дрібна, численна, придонна. Осетер зазвичай веде донний спосіб життя. За допомогою своєї гострої морди він розкопує м’який донний мул, а чутливі вусики виявляють молюсків, раків та маленьких рибок, якими він живиться. Не маючи зубів, осетер не може схопити більшу здобич.
Осетер
Осетроподібні — прохідні (мігрують від місць нагулу до місць розмноження на сотні кілометрів), напівпрохідні і прісноводні риби. Статева зрілість у них настає у 8-10 років і пізніше. Ростуть риби повільно. Живуть 50-100 років. Зрідка трапляються в Чорному морі.
Цінні промислові риби: білуга, севрюга, стерлядь, осетер. Об’єкти розведення: осетер, севрюга.
2. Ряд Оселедцеподібні
Більшість оселедцеподібних — вічні морські мандрівники, що живуть зграями. Їхнє сріблясте тіло стиснуте з боків. Живляться вони дрібними рачками, що живуть у товщі води (планктоном).
Оселедець
Плавці оселедцеподібних без колючок. Спинний плавець — один. Статева зрілість настає у 2-6 років. Плодючість — від 10 до 135 тис. ікринок. Придонну клейку ікру відкладають на ґрунт або водорості. Живуть оселедцеподібні близько 20 років.
Цінні промислові риби: оселедці, тюлька, анчоус, шпроти. Оселедцеподібні є ланками живлення переважно морських екосистем.
3. Ряд Лососеподібні
Багатьох представників лососеподібних називають червоною рибою.
Найвідоміша — горбуша, самець якої під час нересту відрощує горб (за що риба й отримала свою назву), великі зуби на щелепах, змінює пропорції тіла, забарвлення. Поширені в холодних, помірних і тропічних водах Світового океану.
Самець горбуші
Лососеподібні — хижаки. Кормом їм служать безхребетні, мальки і дрібна риба. Характерна ознака — наявність особливого жирового плавця, що розміщений на спинному боці тіла та не має променів. Коли настає період статевого дозрівання, лососеподібні повертаються для продовження роду в ті місця, де колись і самі з’явилися на світ (прохідні риби). Чимало з них вже ніколи не повертаються в океан, а масово гинуть у місцях нересту. У річках і озерах Європи трапляється такий представник цього ряду, як форель.
Усі лососеподібні (горбуша, сьомга, кета, нерка тощо) мають смачне поживне м’ясо, ікру, тому є об’єктами промислу.
4. Ряд Коропоподібні
Коропоподібні — домінуюча група прісноводних риб, рідко трапляються прохідні. Представники ряду різноманітні за зовнішнім виглядом, розмірами, способами життя, живленням, розмноженням і поведінкою.
Короп
Коропоподібні є об’єктами промислу, спортивного лову, ставкового й акваріумного розведення та акліматизації (карась, короп, лящ, плітка тощо).
5. Ряд Окунеподібні
Окунеподібні — найчисленніша за кількістю видів група кісткових риб, які заселяють практично всі водойми.
Тунець
Плавці в окунеподібних із колючками, спинних — зазвичай два, черевні розміщені під грудними, іноді попереду від них. Плавальний міхур у деяких відсутній.
Окунеподібні можуть досягати великих розмірів: меч-риба — близько 4 м масою 300 кг, тунець — близько 3 м масою 680 кг.
Багато видів мають промислове значення: тунець, скумбрія, ставрида, окунь, судак тощо.
6. Ряд Кистепері (два сучасних види)
Предки латимерії могли дихати як за допомогою зябер, так і атмосферним киснем за допомогою легень. Проте латимерія не може дихати атмосферним киснем. Вважають, що вона втратила цю здатність у зв’язку з тим, що на відміну від своїх предків переселилася з прісних водойм у глибини океану (400-1000 м). Легеня в неї заповнена жировою тканиною. Парні плавці мають мускулатуру — на них риба може спиратися.
Латимерія
За допомогою парних плавців стародавні кистепері риби могли не лише плавати, а й повзати по ґрунту. Кістки цих плавців дуже схожі на кістки п’ятипалих кінцівок хребетних. Очевидно, стародавні кистепері риби були предками наземних хребетних.
7. Ряд Дводишні
Більшість дводишних риб вимерли. Сучасні види трапляються у прісних водоймах Австралії, Африки та Південної Америки.
Австралійська дводишна риба — неоцератод (рогозуб)
Парні плавці мають мускулатуру, завдяки якій ці риби можуть спиратися на ґрунт, рослини. Разом із зябровим диханням дводишні мають легеневе (великий комірчастий плавальний міхур перетворений на одну або дві «легені»). «Легені» слугують для дихання атмосферним повітрям у випадку дефіциту кисню у воді. У цих риб наявний «легеневий» кровообіг; передсердя частково розділене на праву і ліву частини. Стародавні дводишні риби мають значення для з’ясування питання про виникнення наземних хребетних.
