Історія України опорні конспекти 9 клас

Тема 1. Формування модерної української нації.

Теорія та суспільні виклики першої половини XIX ст.

Від етносу до нації, від Малоросії та Галицької Русі до України

Етнос — історично сформована стійка спільнота людей — спільність території, мови, характерні риси матеріальної і духовної культури, психологічних характеристик, етнічна самосвідомість. '

Найчастіше під етносом розуміють народ, що має сукупність етнічних ознак — мову, психологію, матеріальні та духовні цінності.

Етнос формується під впливом природної належності людського угруповання до певного географічного середовища, умов клімату, ландшафту, світу рослин і тварин.

Отже, етнічне життя людини прив’язане до певної місцевості, що позначається на характері людей, звичаях, побуті, культурі, формуванні спільних психічних рис людей.

Нація — це стала група людей, об’єднаних спільним походженням та історією, мовою і культурою, територією й економікою, самосвідомістю й певними інтересами.

Ознакою нації є або наявність національної держави, або масовий політичний рух за її створення.

Процес формування і консолідації української нації на етнічній основі розпочався за часів Київської Русі та Галицько-Волинської держави, проявився в період Визвольної війни під проводом Б. Хмельницького у XVII ст., значно прискорився в XIX ст., особливо активізувався в середині XIX ст. внаслідок буржуазно-демократичних реформ, що відбувалися в Російській та Австро-Угорській імперіях.

В об’єктивному процесі формування нації брав участь весь український етнос на всій території його багатовікового

проживання, але центром консолідації української нації стала Наддніпрянська Україна.

Становлення української нації супроводжувалося:

• зростанням чисельності українців;

• розвитком української культури, насамперед української мови;

• зростанням національної інтелігенції;

• консолідацією економічних зв’язків між окремими регіонами;

• підвищенням національної самосвідомості народу.

Національна самосвідомість — необхідна передумова консолідації нації: свідомого згуртування та об’єднання дій її різних представників на основі:

• усвідомлення ними спільних рис;

• спільного минулого;

• розуміння ними головних національних інтересів;

• вироблення спільних цілей (визвольної національної боротьби, національного відродження, розбудови національної державності тощо), досягнення яких сприяло б розквіту й зміцненню нації.

Кожен народ має:

• свою національну самобутність, яка відображається в особливостях його мови, звичаях, культурі, історії;

• свої національні святині:

• своїх національних героїв;

• свої звершення й героїчні сторінки, які становлять підгрунтя національної гордості.

Малоросія — в офіційних документах царської Росії назва тієї частини України, яка від другої половини XVII ст. була у складі Російської держави (Лівобережжя з Києвом і невеликою територією навколо нього).