Історія України опорні конспекти 9 клас

Українські підприємці-благодійники

Розвиткові культури України сприяла ціла плеяда багатьох підприємців-меценатів. Меценатською діяльністю займалися й окремі українські поміщики. Таким був Григорій Павлович Галаган. У своєму маєтку в селі Сокиринцях відкрив для селян перше в Україні позичково-ощадне товариство. За його допомоги було створено і діяло багато народних шкіл та ремісниче училище у Прилуках, інтернат. Він матеріально підтримував часопис “Київська старина”, його коштом було видано чимало книг. У своєму маєтку зібрав велику колекцію книг, рукописів, живописних полотен. Коли загинув його єдиний син Павло, Григорій у пам’ять про сина заснував у Києві навчальний заклад (колегію) його / імені, беручи на навчання й утримання здібних, але малозабезпечених юнаків.

Для цього навчального закладу побудував новий будинок, за проектом архітектора А. Шилке. Тут навчалося та перебувало на повному утриманні 70 підлітків. Колегії він відписав у спадок земельні угіддя у Полтавській та Чернігівській губерніях. Навчальна програма колегії відповідала чотирьом старшим класам класичної гімназії і було зорієнтована не лише на ґрунтовне опанування предметів, а й на всебічний гармонійний розвиток учнів. Навчальний заклад мав у своєму розпорядженні добре обладнаний природничий кабінет, телескоп, фізичну лабораторію, музичний клас, багату бібліотеку. При ньому були власна лікарня, їдальня, спортивний зал, церква, музей, спортзали, гуртожиток. Це був зразковий навчальний заклад усієї Російської імперії.

До роботи в колегії Павла Галагана залучали викладачів університету Св. Володимира та кращих учителів київських гімназій.

Колегія припинила своє існування у 1917—1918 pp..

Він пожертвував свій маєток у с. Дігтярі для ремісничого училища (1876 p.). Завдяки йому у Прилуках було відкрито чоловічу й жіночу гімназії.

Визначним меценатом була сім’я Симиренків (Платон, Лев, Василь, Володимир).

Вони допомагали вченим, діячам літератури.

Платон Семиренко дружив з Тарасом Шевченком, виділив кошти на видання “Кобзаря”. Захопився садівництвом і проводив селекційну роботу, яку продовжив після його смерті син Левко. На Всеросійській селекційній виставці 1890 р. отримав найвищу премію і став офіційним “королем садівництва” Російської імперії. Його прізвищем названо чудовий зимовий сорт яблук.

Василь Семиренко протягом 40 років передавав десяту частину прибутків на потреби української культури. На Черкащині він створив один з найкращих українських народних театрів. На власний кошт утримував майже всі українські газети та журнали підросійської України, фінансував історико- етнографічні експедиції, театральні трупи, сплачував стипендії відомим українським письменникам, вченим, діячам культури. Перед смертю він заповів величезні кошти на розвиток української науки і культури, а своє майно вартістю 15 млн крб. передав згідно з заповітом фонду допомоги українським артистам, письменникам, живописцям.

Великими меценатами була сім’я Терещенків, власників цукрових заводів, які походили з м. Глухова. Девізом їхнього дворянського герба були слова “Прагнути до громадських справ”. Артем Терещенко був власником багатьох цукрових заводів. Його справу продовжили сини — Микола і Федір.

На своїх підприємствах вони створювали зразкові умови для роботи й життя своїх робітників.

Микола Терещенко віддавав значні кошти на будівництво й утримання закладів освіти, культури, охорони здоров’я, матеріально допомагав діячам української культури.

Федір і Надія Терещенки створили в Києві картинну галерею, Єлизавета Терещенко дала 200 тис. крб. на школу малювання, по 30 тис. крб. — двом навчальним закладам, 100 тис. крб. — на допомогу нужденним тощо.

Брати Микола й Федір Терещенки виділили 425 тис. крб. на будівництво й оснащення двох навчальних закладів професійного типу.

Із 2002 р. підтримує зв’язки з Україною Мішель Терещенко — представник славної сім’ї Терещенків, що проживає у Франції. Одну з київських вулиць перейменовано на вулицю Терещенківська.

Варвара (дочка Миколи Терещенка) і Богдан (зять Миколи Терещенка) Ханенки передали 3145 цінних експонатів Художньому музею. Вони стали основою сучасних зібрань образотворчого мистецтва чотирьох київських музеїв:

• ім. Т. Шевченка (в колишньому будинку М. Терещенка);

• Національного художнього;

• Російського мистецтва;

• Західного та Східного мистецтва імені Варвари та Богдана Ханенків.

Євген Чикаленко фінансував газети “Громадська думка”, “Рада”, створив фонд допомоги українським письменникам при Науковому товаристві імені Шевченка, заснував гуртожиток для українських студентів у Львові. Коли 1895 р. у нього померла восьмирічна донька Євгенія, він вирішив усі кошти, які б мали становити посаг, віддати на громадські справи і таким чином вшанувати її пам’ять.

Він встановив премії за написання найкращої популярної історії України.

Матеріальну допомогу він надавав таким письменникам:

В. Винниченку, А. Тесленку, М. Коцюбинському, С. Васильченку та іншим.

Висновки

1. Незважаючи на несприятливі умови, культура України в другій половині XIX ст. досягла високого рівня.

2. Кращі надбання української культури другої половини XIX ст. демонстрували перед усім світом талановитість українського народу, його видатних синів та дочок.

3. Гуманізм ідей, глибока народність, реалізм у зображенні життя народу України знайшли належне відображення у багатьох творах письменників, істориків, майстрів живопису та музики, які сприяли зростанню самосвідомості українського народу.

4. Творчість багатьох письменників, учених, композиторів стала здобутком світової культури.