Історія України опорні конспекти 7 клас

Усна народна творчість

Усна народна творчість — це одна з форм суспільної свідомості узагальнення життєвого досвіду, вираження колективного світогляду й естетичного ставлення до дійсності.

З далекої давнини дійшла до нас усна народна творчість, у якій відображено все життя періоду Київської Русі: боротьбу з ворогами й силами природи, героїчні походи київських князів, господарські турботи простих людей, радощі і неприємності, надії і мрії, добро і зло, любов до рідної землі.

У Київській Русі великого поширення набули билини — пісні героїчного, лицарського характеру. У билинному епосі закріплювалася пам’ять про історичні події й цілі епохи східнослов’янської історії. Найпопулярнішими героями билин були князь Володимир “Красне Сонечко”, Добриня Микитич, Альоша Попович та інші.

Одним із найстаріших фольклорних жанрів є народні перекази (про трьох братів, що заснували Київ, про Кожум’яку тощо). Прислів’я й приповідки передавали життєвий досвід і мудрість.

Поширювалися також епічні пісні, казки, легенди, приповідки, загадки.

З казок того часу ми дізнаємося, як народ ставився до добра і зла, правди і кривди, як “глибоко розумів і як повно відчував красу світу та красу життя”.

В усній народній творчості збереглися перлини народної мови. Виникнення писемності у східних слов’ян створило умови для перетворення усної народної творчості на писемну літературу. Вони слугували тим джерелом, з якого українські письменники різних часів черпали теми, образи, задуми для своїх творів.

Усна народна творчість є складовою частиною світової культури. вона самобутня й унікальна.

Висновки

1. Київська Русь мала високорозвинену освіту і своїм культурним рівнем не поступалася іншим європейським країнам.

2. Усна народна творчість відзначалася багатством форм і розкривала духовний світ народів Київської Русі.