Всесвітня історія опорні конспекти 11 клас
КУРС НА РОЗРЯДКУ МІЖНАРОДНОЇ НАПРУЖЕНОСТІ (70-ті pp.)
Розрядка — період у міжнародних відносинах, для якого характерне зменшення напруженості й ослаблення протиборства між наддержавами — США та СРСР, між країнами капіталістичної та соціалістичної орієнтації і нормалізація відносин між ними, переговорний процес, взаємні поступки і компроміси.
Причини розрядки міжнародної напруженості:
• Збройне протистояння та гонка озброєнь виснажували сили наддержав, між якими було встановлено військово-стратегічний паритет (рівновага).
• Перегляд “наддержавами” старих позицій на конфронтацію і перехід до курсу на домовленості, на визнання існуючих кордонів та повоєнних реалій.
• Усвідомлення світовою спільнотою небезпеки продовження політики гонки озброєнь, погроз застосування зброї масового знищення.
• Активний переговорний процес.
У міжнародній політиці у 70-х pp. відбулися важливі зміни:
1. Міжнародні та Міждержавні спірні проблеми стали вирішуватися мирним шляхом, за допомогою переговорних процесів.
2. У першій половині 70-х pp. між СРСР і США було підписано низку важливих документів:
“Основи взаємовідносин між СРСР і США” (1972 p.); “Договір про обмеження систем протиракетної оборони” (26 травня 1972 p.);
“Тимчасова угода про деякі обмеження в царині стратегічних наступальних озброєнь (ОСО-1)” (1972 p.);
“Угода про відвернення ядерної війни” (1973 p.);
“Договір про заборону атомних випробувань під землею” (1974 р.).
3. У 1975 р. відбувся спільний політ радянських і американських космонавтів “Союз — Аполлон”, що продемонстрував світові прогрес у розвитку дружніх стосунків між державами.
4. 30 липня-1 серпня 1975 р. Завершальний етап Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі.
Керівники 35 держав підписали Заключний акт, у якому зафіксовано узгоджені принципи взаємовідносин країн — учасниць Наради:
• суверенність;
• незастосування сили або загрози силою;
• непорушність кордонів;
• територіальна цілісність держави;
• мирне врегулювання суперечок;
• повага прав людини та основних свобод;
• невтручання у внутрішні справи;
• рівноправність і право народу розпоряджатися своєю долею;
• співробітництво між державами;
• сумлінне виконання зобов’язань з міжнародного права. Країни — учасниці з питань безпеки і співробітництва в Європі прийняли рішення про створення постійної Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ).
5. Між Сходом і Заходом укладено низку договорів і угод:
• Договір про принципи співробітництва між СРСР і Францією (1971 p.).
• Чотиристороння угода СРСР, США, Великої Британії і Франції щодо Західного Берліну (1971 p.).
6. Нормалізовані відносини ФРН із країнами Східної Європи:
12 серпня 1970 р. Укладено Договір у Москві між СРСР та ФРН, в якому були зафіксовані відмова від застосування сили у взаєминах та визнання непорушності існуючих у Європі кордонів;
Аналогічні договори підписано ФРН із такими країнами:
• 1970 р. — з НДР;
• 7 грудня 1970 р. — з Польщею;
• 14 грудня 1973 р. — з Чехо-Словаччиною;
• 1974 р. — встановлено дипломатичні стосунки з Угорщиною та Болгарією.
7. У 1977 р. припинив своє існування блок СЕАТО, а в 1979 p. — СЕНТО.
Висновки
1. Американсько-радянські домовленості та угоди, підписані в 1972-1976 pp., означали значне просування у напрямку зміцнення міжнародної безпеки.
2. Нормалізація відносин ФРН із країнами Східної Європи в першій половині 70-х pp. сприяла розрядці міжнародної напруженості та допомогла скликати постійну Нараду з питань безпеки і співробітництва в Європі.
3. Політичним лідерам вдалося знайти шляхи усунення конфронтації, що відкрило нові перспективи для подальшого
• розвитку світового співтовариства, відбулося загальне оздоровлення міжнародних відносин.
4. Розрядка не була позбавлена труднощів і непорозумінь, які ускладнювали стосунки, поглиблювали недовір’я. Політика з позиції сили не згорнулася, а лише відсунулася на задній план.
Зрив курсу на розрядку міжнародної напруженості (друга половина 70-початок 80-х pp.)
Повернення до конфронтації між СРСР і США спричинила низка факторів:
1. СРСР почав втручатися у розвиток країн “третього світу”, надавав їм військову допомогу. СРСР підтримав:
• революцію в Ефіопії у 1974 p.;
• утворення революційно-демократичних урядів у Анголі та Мозамбіку в 1975 p.;
• повалення самосівської диктатури в Нікарагуа в 1979 р. та встановлення сандіністського режиму.
2. СРСР увів свої війська в Афганістан у 1979 р.
3. У 1980 р. відбувся бойкот Олімпійських ігор у Москві з боку США після введення радянських військ у Афганістан.
4. СРСР почав розміщати в країнах Варшавського договору ракети середньої дальності СС-20.
5. Відбувається модернізація і посилення ядерного потенціалу.
6. У 1981 р. уведено військовий стан у Польщі, що дало підставу звинуватити СРСР у порушенні умов Заключного акта Наради з питань безпеки і співробітництва в Європі.
7. Після розміщення радянських ракет середньої дальності СС-20 у країнах — членах Варшавського договору США у 1983 р. розмістили аналогічну зброю (“Першинг-2”) у Західній Європі.
8. З початку 80-х pp. розпочалася нова фаза в гонці озброєнь. До жовтня 1985 р. в СРСР налічувалося 10 тис. ядерних зарядів на стратегічних носіях, а в США — 14,8 тис. У 1979-1985 pp.СРСР, набагато поступаючись країнам НАТО за розмірами ВНП (внутрішнього національного продукту), виготовив зброї більше, ніж усі країни НАТО разом узяті.
За цей період СРСР випустив більше, ніж США:
• танків — у 3,5 раза;
• бомбардувальників — у 4 рази;
• винищувачів — у 2 рази;
• підводних човнів та гелікоптерів — у 2 рази.
9. США розпочали розгортання систем “Трайдент” (атомні підводні човни) та розробку системи СОІ (Стратегічна оборонна ініціатива) — системи ПРО з елементами космічного базування, що дістала назву програми “зоряних воєн”.
10. 1 вересня 1983 р. радянським винищувачем було збито південнокорейський пасажирський літак “Боїнг-747” над акваторією Японського моря, внаслідок чого загинуло 296 пасажирів.
Висновки
1. Наприкінці 70-на початку 80-х pp. перекреслювалися всі здобутки політики розрядки, несучи негативні наслідки для всього людства.
2. Загострення міжнародної напруженості відбувалося за умов, коли ядерний потенціал країн значно збільшився та відчутно зросла кількість звичайних озброєнь, а тому небезпека воєнних конфліктів була дуже великою.
3. У цій складній ситуації наприкінці 70-на початку 80-х pp. ООН прийняла низку резолюцій, які засуджували конфронтацію.
У грудні 1983 р. Генеральна Асамблея прийняла декларацію, в якій засуджувалася ядерна війна і звучав заклик до заморожувань ядерних озброєнь та ядерних випробувань.
4. Поступово у свідомості світової спільноти сформувалося різко негативне ставлення до ідеї насильницького розв’язання протистояння між Сходом і Заходом.
