Історія України опорні конспекти 11 клас

Реабілітація політичних в’язнів

Реабілітація — це політичний процес із відновлення історичної правди і справедливості щодо необгрунтовано репресованих осіб за часів сталінізму.

1. 1953 р. Оголошено амністію, яка стосувалася осіб, засуджених на строк до п’яти років, а також за посадові, господарські й деякі військові злочини.

На волю вийшли в основному кримінальні елементи, оскільки політичні в’язні мали довші терміни ув’язнення. Це спровокувало зростання злочинності в країні.

2. Осінь 1953 р. Ліквідовано військові трибунали МВС і Особлива нарада МВС, яка мала право застосовувати в адміністративному порядку висилку, заслання та ув’язнення.

3. 1954 р. Створювалася спеціальна комісія Президії ЦК КПРС для вивчення матеріалів, присвячених масовим репресіям за часів «великої чистки» (1936-1939 рр.).

4. Відбувалася чистка органів держбезпеки і значне скорочення їх чисельності.

5. Було сформовано Комітет державної безпеки (КДБ).

6. Видано положення про прокурорський нагляд.

Органи прокуратури дістали право перегляду сфальсифікованих «трійками» справ.

7. Послаблено тюремно-табірний режим. Внесено зміни до Кримінально-процесуального кодексу щодо судочинства у справах про шкідництво, терор та диверсії.

У 1954-1956 рр. в СРСР було реабілітовано майже 8 тис. осіб, а до 1959 р. — майже 250 тис. (переважно посмертно).

Масовий перегляд заведених на громадян політичних справ тривав до кінця 1959 р.

Реабілітації не підлягали:

• жертви політичних репресій до 1 грудня 1934 р.;

• усі репресовані за звинуваченнями в «українському буржуазному націоналізмі»,

• селяни, репресовані в роки колективізації, а також те населення, яке в роки колективізації було масово виселено з західних областей України;

• звинувачені в колабораціонізмі.

Примусове виселення кримських татар, німців та інших етнічних груп з південних районів України було визнано незаконним, але повернення їх на землю батьків не дозволялося.

Наприкінці 50-х років було переглянуто справи 5,5 млн осіб, які перебували на обліку в репресивних органах. З цього обліку було знято (фактично реабілітовано) 58% справ. Ліквідовано концтабори і визволено сотні тисяч жертв сталінського терору. Втім реабілітація відбувалася повільно, бо в органах безпеки, прокуратури працювало чимало тих, хто був причетний до масових репресій, зловживань і беззаконня.