Історія України опорні конспекти 11 клас
Криза в соціально-економічній сфері негативно позначилася на культурі та духовному житті суспільства.
Освіта
Урядові документи про освіту
1. 1972 р. Постанова ЦК КПРС і Ради міністрів СРСР «Про завершення переходу до загальної середньої освіти молоді і дальший розвиток загальноосвітньої школи».
2. 1973 р. Прийнято Основи законодавства СРСР та союзних республік про народну освіту.
3. 1984 р. Верховна Рада СРСР ухвалила Основні напрями реформ загальноосвітньої і професійної школи. Запроваджувалося навчання дітей з шести років, 8-річні школи було реорганізовано на 9-річні, середні — на 11-річні. Визначалася освітня політика партії «в умовах розвиненого соціалізму».
Відповідно до цього документа посилилася ідеологізація школи, суттєві зміни вносилися у зміст навчально-виховного процесу. Увага зверталася на трудове навчання, оволодіння учнями конкретними знаннями з природничо-технічних та суспільних наук.
4. Положення про загальну середню освіту було введено до Конституції УРСР 1978 р.
Позитивні явища
1. 1966-1967 рр. Перехід у республіці на нові навчальні програми. Запроваджено нові дисципліни: кібернетику, суспільствознавство, генетику, основи радянської держави і права.
2. До 1976 р. в Україні було в основному здійснено перехід до загальнообов’язкової середньої освіти.
3. Зростали обсяги методичного і матеріального забезпечення школи.
4. Значно зросла мережа вечірньої та заочної форм навчання.
5. Введено обов’язкове оволодіння учнями робітничими та сільськогосподарськими професіями.
6. За бажанням батьків запроваджено навчання дітей з шести років.
7. Запроваджено єдиний тип середньої школи — одинадцятирічки.
8. Високими темпами розвішалася професійно-технічна освіта.
9. Значно зросла кількість вищих навчальних закладів:
у 1964 р. засновано Донецький університет,
у 1972 р. — Сімферопольський,
у 1985 р. — Запорізький,
згодом — Прикарпатський та Волинський.
10. При великих промислових підприємствах організовано загальнотехнічні та загальнонаукові факультети.
11. Формувалися педагогічні школи передового досвіду.
12. Всупереч бюрократизму в системі освіти вчителі-новатори В.Сухомлинський, В. Шаталов, М. Щетинін та інші вдосконалювали навчальні методики, виховували у молоді кращі людські риси.
Недоліки
1. 60-80-ті роки в галузі освіти — це постійне експериментування, політизація, пристосування освіти до потреб «комуністичного будівництва».
2. Освіченість випускників середніх шкіл знижувалася.
3. Повсюдно закривали малокомплектні початкові й восьмирічні школи.
4. Наростала ідеологізація і русифікація шкільного навчання.
5. Вчителі російської мови отримували надбавку до заробітної плати в розмірі 15%, класи, в яких було понад 25 дітей, на уроках російської мови поділяли на групи.
6. Відбувалося різке звуження вживання української мови. Зменшувалася кількість україномовних шкіл.
Зовсім зникли україномовні школи в Донецьку, Криму. Стало звичайним явищем увільнення учнів від вивчення української мови та літератури.
7. Панував жорсткий партійний контроль над учителями.
8. Поглиблювався розрив між сільською і міською школами.
9. Система освіти відставала від потреб нового етапу НТР, її якість постійно знижувалася.
10. Не було диференціації шкіл.
11. Скоротилися витрати на освіту, погіршилася матеріально-технічна база. Наслідком цього було те, що велика кількість загальноосвітніх шкіл містилась у непристосованих приміщеннях, 45% із них не мали водопостачання, 38% — центрального опалення, у кожному другому населеному пункті не було типових шкільних споруд.
12. Була низька заробітна плата вчителів.
13. Панував догматизм, формалізм, заідеологізованість і консерватизм у педагогічній науці та освітянських відомствах.
14. Якість вищої освіти залишалася вкрай низькою, особливо на заочній та вечірній формах навчання, і не відповідала світовим вимогам.
Бюрократизм — зволікання, тяганина, зневажливе ставлення до суті справи заради додержання формальності.
Догматизм — спосіб мислення, засвоєння і застосування знань, за яким те чи інше положення сприймають як незаперечну істину, як догму, визнається незмінним, безперечним без доказу, без урахування конкретних умов.
Заідеологізованість — підпорядкованість усієї системи освіти ідейно-політичному вихованню в дусі панівної ідеології — марксизму-ленінізму.
Консерватизм — прихильність до застарілого, віджилого, несприйняття нового, прогресивного.
Формалізм — формально-бюрократичний підхід до розв’язання питань навчання і виховання, перебільшена увага до букви закону, зовнішньої форми, виконання дрібних і другорядних формальностей на шкоду змістові.
