Історія України опорні конспекти 10 клас
Українські й загальноросійські політичні партії
Українські національні політичні партії
Партія — організована група однодумців, які виражають інтереси частини народу і ставлять своєю метою завоювання державної влади або участі у її здійсненні.
1. Революційна українська партія (РУП). Заснована 29 січня 1900 р. в Харкові діячами студентських громад з ініціативи Д. Антоновича, Б. Камінського, М. Русова, Л. Мацієвича, О. Коваленка та інших.
Першим програмним документом цієї партії стала брошура М. Міхновського «Самостійна Україна», в якій проводилася ідея боротьби за єдину Україну: «одна, єдина; нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ». Згодом гасло самостійної України замінено вимогою культурно-національної автономії в межах Російської імперії.
Місцеві осередки РУП були у Харкові, Києві, Полтаві, Чернігові, Лубнах, Прилуках, Катеринославі та інших містах. Рупівці розповсюджували відозви, листівки, прокламації, в яких проповідували в основному мирні форми дій.
Ставили своєю метою об’єднання різних поколінь інтелігенції в боротьбі за національне і соціальне визволення. Проте керівники партії не мали єдиної думки щодо стратегії і тактики діяльності партії і це спричинило її розкол.
2. Українська народна партія (УНП). Заснована 1902 р. М. Махновським, який з невеликою групою націоналістичного напрямку відокремився від РУП.
Партія була невеликою за чисельністю, її програму сформулював М. Міхновський у «десяти заповідях УНП»:
• боротьба за національні права;
• самостійна демократична республіка;
• панування української мови, звичаїв,- культури. Основне гасло — «Україна дій українців».
Після 1907 р. діяльність УНП занепала. В 1917 р. колишні її члени створили Українську партію соціалістів - федералістів.
3. Український соціал-демократичний союз. «Спілка», яка вийшла у грудні 1904 р. з РУП.
Лідери — М. Маленевський, А. Скоропис-Йолтуховський. Хотіли, щоб партія представляла всіх робітників України незалежно від їх національності.
Згодом вона стала на меншовицькі позиції і приєдналася до російських меншовиків на правах автономної організації.
4. Українська демократична партія (УДП). Заснована у L904 р. Її лідерами були О. Лотоцький, Є. Чикаленко, В. Чеховський.
Виступали за конституційне правління, здобуття національних прав Україні в межах Російської держави. Була близька до російської партії кадетів.
5. Українська радикальна партія (УРП). Створена 1904 р.
Її лідерами стали Б. Грінченко, С. Єфремов, Д. Дорошенко: Була ліберальної орієнтації і виступала за встановлення конституційної монархії та право України на автономію.
6. Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП). Утворилась у грудні 1905 р. з частини РУП, які залишилися після виходу з неї «Спілки».
Лідерами стали В. Винниченко, С. Петлюра, М. Порш, Л. Юркевич та ін. УСДРП виступала за автономію України у складі Російської держави, за демократизацію суспільного ладу, конфіскацію великої земельної власності. Вважала можливим об’єднання з РСДРП на федеративних засадах, хоч ,і не поділяла революційного екстремізму цієї Партії.
7. Українська демократично-радикальна партія (УДРП). Виникла у 1905 р. на основі злиття Української демократичної та Української радикальної партій. У 1907 р. перейменована в Українську трудову партію.
Виступала за демократичну Україну в складі демократичної Росії, за земельну реформу.
Висновок
Щодо перспектив політичного розвитку України українські партії розподілялися на дві групи:
• за автономію України у федеративній Росії;
• за самостійність України.
Загальноросійські партії, які діяли в Україні
1. Російська соціал-демократична робітнича партія (РСДРП)
Створена у 1898 р., у 1903 р. партія розкололася на дві фракції:
• більшовиків, які пропонували революційний шлях перебудови суспільства.
Вони вважали, що капіталізм — це. антагоністичне суспільство, яке потрібно замінити соціалізмом за допомогою революції. Головна революційна сила — пролетаріат, а головне зло — приватна власність.
Більшовики мали значний вплив у Донбасі та деяких інших районах. Серйозного, впливу на революційно-визвольний рух в Україні більшовики не мали.
Лідер більшовиків — В. І. Ленін.
• меншовиків, — виступали за- реформістський шлях розвитку.
2. Партія українських і російських соціалістів-революціонерів (есерів). Займалася пропагандистською роботою серед селян, у яких вбачала головну революційну силу. Широко використовували терор проти представників влади.
Лідер есерів — В. Чернов, в Україні — Д. Доропіенко.
3. Партії ліберального спрямування
• Конституційно-демократична партія (кадети). Утворена
1905 р. Лідер — П. Мілюков. Виступали за конституційну монархію, свободу культурного розвитку для всіх націй. В Україні її підтримувала в основному інтелігенція.
• «Союз 17 жовтня» («октябристи»). Партія великої і середньої буржуазії, виникла у 1905 р. Виступала за збереження існуючого ладу, за єдину і неподільну Росію. Лідер партії — О. Гучков.
4. «Союз російського народу». Реакційна, чорносотенна організація, була найвпливовішою серед реакційних партій, виступала з шовіністичних позицій, за єдину і неподільну Росію, проти революційного і національного рухів. Її члени брали активну участь у єврейських погромах і вбивствах революціонерів та ліберальних діячів.
На початку XX ст. чорносотенці видавали в Україні 26 тис. газет, один журнал, користувалися урядовою підтримкою та субсидіями.
5. В Україні діяли партії інших національних меншин:
• Польська соціалістична партія (ПСП);
• Єврейська партія «Бунд».
«Самостійна Україна» М. Міхновського
Брошуру видано 1900 р. у Львові.
Проблеми взаємовідносин України та Росії вперше в новітній історії розглядалися в ній з позиції державності. Спираючись на тисячолітню традицію української державності, М. Міхновськйй обґрунтував історичні права України на самостійний розвиток. Заслугою М. Міхновського перед українською державністю є те, що він публічно заявив про законне право українського народу самостійно вирішувати свої проблеми.
• Визначено основну мету — створення політично незалежної самостійної української держави, що є головною умовою, як вважав М. Міхновськйй, існування нації. «Єдина, неподільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпат і до Кавказу», тобто в межах етнічних українських земель разом з Перемишлянщиною та Кубанською Чорноморією.
• В емоційній формі охарактеризовано утиски українського народу в царській Росії.
• Найближча вимога на шляху до цього — «повернення нам прав, визначених Переяславською конституцією 1654 р. з розширенням її впливу на цілу територію українського народу в Росії».
• Зазначено, що існує боротьба між нацією пограбованою, пригнобленою й нацією-гнобителем.
• Вказано на головного лідера національного руху — інтелігенцію, яка служить своєму народові. « ... українська інтелігенція стає до боротьби за свій народ, до боротьби кривавої і нещадної».
• Закликає до боротьби «кривавої і безпощадної» за свої права. «Ми візьмемо силою те, що нам належить по праву, але віднято у нас теж силою».
• Проголошено гасло «Україна для українців».
• Конкретизовано основні принципи боротьби: «Усі, хто на цілій Україні не за нас, ті проти нас», «поборемо або вмремо».
• Потрібно боротися «доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій території».
У 1902 р. засновано Українську народну партію М. Міхновським, М. і С. Шеметами, О. і С. Макаренками та іншими. Політичну орієнтацію партії викладено М. Міхновським у так званих «Десяти заповідях». Основним гаслом було «Україна для українців», що відштовхувало від поглядів М. Міхновського інші національності українського суспільства. УНП - єдина партія в Наддніпрянській Україні, яка послідовно обстоювала ідею державної самостійності України.
«Десять заповідей» - програмний документ УНП
1. Одна, єдина, неподільна, самостійна вільна Україна.
2. Усі сили, усю працю, усі жертви віддаємо виключно за самостійну Україну.
3. Усі люди — твої брати, але москалі, ляхи й жиди — це вороги нашого народу, поки вони панують над нами і гноблять нас.
4. Україна для українців.
5. Усюди і завжди вживай української мови.
6. Шануй діячів рідного краю, ненавидь його ворогів, зневажай перевертнів-відступників і добре буде цілому твоєму народові і тобі.
7. Не вбивай Україну своєю байдужістю до всенародних інтересів.
8. Не вживай мову окупантів.
9. Допомагай своєму землякові.
10. Не одружуйся з чужинцем через загрозу асиміляції. Треба зазначити, що ці документи М. Міхновського містять відверто шовіністичні гасла.
1. Центром національного руху стала Східна Галичина, де не було заборон на українські видання.
2. Українською мовою друкувалися книжки, газети, журнали, багато з яких нелегально вивозили в Наддніпрянську Україну.
3. Західноукраїнські землі були базою патріотичних сил Наддніпрянщини, осередком їхньої організаційно-політичної діяльності:
• у Львові надруковано брошуру «Самостійна Україна», написану М. Міхновським;
• 1904 р. у Львові відбувся другий з’їзд РУП;
• у Чернівцях у 1902 — 190,3 pp. виходила газета РУП «Гасло»;
• деякий час тут перебували видатні діячі з Наддніпрянщини (В. Винниченко, Д. Антонович, Д. Донцав, С. Петлюра та інші).
