Історія України опорні конспекти 10 клас

Вступ

На початку XX ст. Україна не мала власної державності, вона залишалася поділеною між двома імперіями — Російською, у складі якої були землі на схід від Збруча (Східна Україна (близько 80% земель) Лівобережжя, Слобожанщина, Правобережжя, Південна (Степова) Україна), та Австро-Угорською, в якій перебували Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття (Західна Україна). Під імперською владою Росії перебувало 20 млн. українців, у Галичині — З млн., на Закарпатті — 0,5 млн., в Буковині — 300 тис.

Східна Галичина, де проживало українське населення, в адміністративному плані була об’єднана з Західною (польською) Галичиною в Королівство Галіції і Лодомерії. Увесь край поділявся на 50 повітів.

Об’єднання українців і поляків у межах однієї провінції створило передумови для польсько-українського протистояння.

Окремою адміністративною одиницею була Буковина, І до якої входило 10 повітів.

Закарпатські землі складалися з чотирьох українських комітетів (жупів).

Формування індустріального суспільства в українських землях

Індустріалізація — створення великої машинної індустрії, що виготовляє машини та устаткування і є підґрунтям для розвитку всіх галузей промисловості.

Відбуваються якісні зміни у структурі господарства, за яких промисловість переважає над розвитком сільського господарства, а важка промисловість — над легкою.

Особливості, які суттєво вплинули на структуру й розвиток промислового потенціалу краю

Вигідне географічне розташування.

• Природні багатства.

• Дешева кваліфікована робоча сила.

Особливості економічного розвитку України

1. Темпи розвитку деяких галузей (гірничої, металургійної, кам’яновугільної, цукрової) були вищими, ніж у центрі.

2. В Україні вироблялося 21% усієї промислової продукції Російської імперії.

3. Існував нерівномірний розвиток окремих регіонів. Найвищим цей рівень був на Півдні України. Значно відставало Правобережжя. У південно-західних районах переважало дрібнотоварне виробництво.

4. Найрозвиненішими промисловими районами були Донбас і Придніпров’я.

Розвиток економіки стримувався сильним політичним, соціальним та національним гнобленням, залишками кріпосництва.

5. Україна не була окремим самостійним економічним регіоном, а входила до складу загальноімперської економічної системи.

6. Українська промисловість формувалася як частина загальноімперського економічного комплексу. Значними центрами промисловості стали Донбас та Подніпров’я.

7. В Україні створилася висока концентрація виробництва. На початку століття на підприємствах з кількістю працівників понад 500 осіб зосереджувалося близько' 50% загальної кількості робітників.

8. Відбувався інтенсивний процес монополізації промисловості.

9. В Україну, як і в інші регіони імперії, широко проникав іноземний капітал (у видобутку вугілля іноземцям належало 63% основного капіталу, а в металургії — 90%).

Періоди економічного розвитку

• Економічна криза (1900—1903 pp.)

• Депресія (застій) (1904—1908 pp.)

• Промислове піднесення (1909-1913 pp.)

На розвиток промислового виробництва негативно впливали такі чинники:

• техніко-економічна відсталість найважливіших галузей промисловості;

• не було стабільного внутрішнього ринку, бо голодне й злиденне село, обтяжене кріпосницькими пережитками, не могло стати надійним покупцем товарів на внутрішньому ринку України;

• відсталість сільського господарства.

Сільське господарство України на початку XX ст. було багатоукладним.

Існували:

• поміщицькі латифундії (великі земельні володіння);

• фермерські (куркульські) господарства — на Правобережжі і Півдні — становили 15—20%;

• дрібні селянські господарства (середняцькі, бідняцькі);

• безземельні та малоземельні селяни (орендували землю, були на відробітках, наймитували) становили до 56%.

На селі на початку XX ст. було 32 тис. поміщицьких господарств.

Великі сільські господарства (поміщицькі) становили 12,2% загальної чисельності, але вони володіли 29,9% всієї орної землі. Дрібні ж господарства становили 57,7%, але мали лише 11,5% орної землі.

Частина поміщиків пристосовувалася до капіталістичного розвитку, а інша частина продавала свої земельні володіння. Земля стала товаром. До початку першої російської революції українські поміщики продали 1/3 своїх земель.

Шляхи розвитку капіталізму у сільському господарстві

1. Американський — фермерський шлях.

2. Прусський — буржуазно-поміщицький шлях.

Україна розвивалася прусським — буржуазно-поміщицьким — шляхом розвитку.

Посилилась спеціалізація окремих районів:

• у степовій Україні розширювалися посіви зернових культур;

• на Правобережжі і частково на Лівобережжі — технічних культур (цукрових буряків, тютюну, картоплі).

Провідну роль у сільському господарстві займало виробництво зерна, особливо озимої пшениці.

Сільське господарство було відсталим, у більшості господарств не використовували нової техніки.