Український Гетьманат: нариси історії національного державотворення XVII-XVIII ст.

Печатка Івана Мазепи

Збереглися цікаві відомості про користування державною печаткою за часів Івана Мазепи. Так, у посланні до О. Меншикова гетьман писав:

«Извествую вашей княжой светлості, для информации, что Кочубей исконный мой есть враг ...Писал он на мене пашквильные подметные письма, а будучи писарем енеральным, имеючи у себе печать войсковую и подписуючи руку мою часто, понеже я, для хирокграчной болезни, не всегда могу подписовати листов и универсалов, повидовал был лживые некоторые, под именем моим рукою его подписанные и под печатью войсковою письма. За якое проступство велел был я его за крепкой взять караул»¹²⁸.

Свідчення Мазепиного соратника Пилипа Орлика знайомлять зі сфрагістичною практикою у повсякденному житті, ставленням людей до печатки, місцем її розташування на документі, прийомами, якими намагалися утаємничити зміст листування з особами гетьманської канцелярії, які мали доступ до печатки. У листі до Стефана Яворського від 1 червня 1721 р., де йшлося про складання листа до графині Дольської від Івана Мазепи, Пилип Орлик писав: «Такий лист цифрами написанный велѣл при себѣ запечатать и взял до рук своих»¹²⁹. Віншому місці Орлик повідомляв: «Думитрашко, получа указ царского величества в канцелярии, принесл до Мазепы купно з листом от свѣтлейшого князя Александра Даниловича до Танского полковника компанийского, а нинѣ киевского, себѣ данный, который он Мазепа увидя, удивился и велѣл ему Думитрашку тот час ѣхать с указом против казны, а лист его свѣтлости оставить и пред собою положить, который он по отшествии Думитрашка когда роспечатал и прочитал, порвался с мѣсту от гнѣву»¹³⁰. Насамкінець Пилип Орлик писав: «По окончании убо тоей експедиции, запечатал я и положил оную на столѣ пред Мазепою, а он, держа рукою в маленкой обвалютѣ писмо... то рекше, дал мнѣ тое писмечко и велел распечатать и прочитать. А я, приступя до свечки, роспечатал обвалюту и вынял с ней писмо с цифрами писаное от княгинѣ Долской, в котором был заключенный маленкий листок под печатю особою, о яком я надѣялся, что такожде от княгини и не смотря на печать, роспечатал и увидѣл в серединѣ при печати подпись Stanislaw krol»¹³¹.

———————

127 Гетьман: Науково-популярне видання. — К., 2009. — Т. І. — С. 100, 260, іл. 79; Дракохруст Е. К истории войсковых печатей Левобережной Украины XVII–ХVІІІ вв. — С. 18, табл. ХХХІІ.С. 256, іл. 168.

128 Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. — К., 2004. — С. 290.

129 Доба гетьмана Івана Мазепи в документах. — С. 349.

Високий рівень виконання, реалізм у зображенні козака, у т. ч. обличчя, на печатці Івана Мазепи наводить на думку, що перед нами не що інше, як портрет гетьмана на повний зріст¹³². Звертає на себе увагу схожість зображення козака з описом гетьмана, даним Адлерфельдом:

«Мазепа шести десяти четырех лет, средняго роста, худощав собою, имеет строгий вид и усы, по польскому обычаю»¹³³. Схоже зображення маємо й на гравюрі 1708 р. Д. Галяховського¹³⁴. Звичайно, можна закинути, а чого це гетьман зображений без традиційної булави? Відповідь проста. Маємо поєднання портрета з усталеним зображенням козака на військовій печатці. Та й булава не обов’язкова на портреті гетьмана. Прикладом може слугувати наведена вище гравюра. Крім цього, вірогідність нашого припущення підкріплюється прикладами з вітчизняної сфрагістики.

Яким був із себе Юрій ІІ, король Малої Русі, ми знаємо з його маєстатної печаті, теж саме стосується і портрета князя Галицького Володислава Опольського, «Руської Землі дідичного володаря». П. Гайдуков подав відомості про портретну печатку Ярослава Мудрого: «Знахідка печатки князя Ярослава Володимировича знаменна в історико-культурному відношенні. Якщо дослідникам давно знайомі зображення Володимира і Святополка на їхніх монетах — нехай схематичні і умовні, однак все ж такі, що передають деякі їх спільні типові риси, то давніх зображень Ярослава Мудрого ми до сих пір не знали. Прижиттєвий портрет Ярослава, безсумнівно, був у київській Софії, де зображена вся його сім’я. Було висловлене практично недоказове, хоч і оригінальне припущення, що саме Ярослав зображений на фресці у сцені мисливства на ведмедя в сходовій башті київського Софіївського собору. Нарешті, широко відома скульптурна реконструкція портрета Ярослава Мудрого, зроблена М.М. Герасимовим по черепу князя. Зображення на печатці не має явного збігу з реконструкцією М.М. Герасимова, і це зрозуміло і невідворотно, як скоро реконструкція орієнтована на відновлення лику мудрого старця, що помер на восьмому десятку свого життя. Підкреслені ознаки старості, зачіска і борода, що практично, приховують риси обличчя, не дають підстав для зіставлення з зображенням на печатці молодого персонажа з войовничо стирчащими вусами, які є безумовно достовірною деталлю його лика. Однак М.М. Герасимов залишив не тільки остаточну реконструкцію, але й фіксацію проміжних етапів процесу відновлення. Найбільш важливим виявився той, де голова Ярослава ще не покрита волоссям. Опубліковане фото цього етапу передає вольове обличчя з горбатим хижим носом; психологічна характеристика Ярослава тут вповні відповідає зображенню на печатці»¹³⁵.

———————

130 Там само. — С. 351–353.

131 Там само. — С. 353.

132 Ситий І. Державна печатка Гетьманщини доби Івана Мазепи. — С. 11.

133 Бантыш-Каменский Д. История Малой России. — С. 327.

134 Свербигуз В. Старосвітське панство. — Варшава, 1999. — С. 53.

Михайло Слабченко описав кілька портретних печаток січовиків. Це печатки зразка 1770 р. А. Головатого, сергіївського отамана Слабкого, П. Калнишевського. Стосовно останньої історик зазначав: «На ній вигравіруване тонке козацьке погруддя, правою рукою козак узявсь у бік, у лівій, правдоподібно, тримає рушницю. Перед нами, безперечно, збільшений малюнок частини військової печатки: бракує тільки долішньої половини постаті. Коли взяти на увагу військову печатку 60–70 років, то в вирізьбленому на ній козакові можна вбачати портрет, може, того самого Калниша: таж коротка голова, тіж невеличкі вуса, задумливий вираз очей. Теж бачимо і на прекрасному малюнкові в альбомі худ. Ждахи. Нічого несподіваного в тому, що на військову печатку перенесено портрет кошового, немає. Не вагалися ж запорозці малювати своїх старшин на іконах. На відомому образі Покрови бачимо таки чимало живого отамання, що й до Бога ближче стояло, ніж просте козацтво, яке тулилося поза спинами старшин»¹³⁶.

Отже, як бачимо, певне підґрунтя для нашого припущення існує. Для ствердної відповіді або спростування треба відшукати документи про виготовлення печаток Івана Мазепи. На останній його печатці зразка 1709 р. козак озброєний шаблею та стрілами (?!)¹³⁷. Можливо, на малюнку були не стріли, а спис. Більш докладно про цю печатку нічого сказати не можемо, адже і досі відсутня публікація її малюнка.

———————

135 Янин В., Гайдуков П. Актовые печати Древней Руси X–XV вв. — М., 1998. — Т. III: Печати, зарегестрированные в 1970–1996 гг. — С. 18.

136 Слабченко М. Запорозькі печатки XVIII в. // Записки історико-філологічного відділу ВУАН. — К., 1928. — Кн. 19. — С. 105.