Український Гетьманат: нариси історії національного державотворення XVII-XVIII ст.
Генеральні судді
Інститут генерального військового судді формувався упродовж другої половини XVII – XVIII ст., і на початок гетьманування Д. Апостола традиційно було двоє генеральних суддів, які займалися розглядом військових та цивільних справ. Їх кандидатури в обов’язковому порядку вводилися до складу Генерального військового суду, порядок формування якого у другій чверті ХVІІІ ст. зазнав помітних змін. Він складався із шести осіб порівну: трьох представників генеральної старшини і трьох уповноважених офіцерів з російської адміністрації. Український бік представляли «Jaкoвъ Лизогубъ, Михайло Забѣла, судия войсковий Енералний, Федор Чуйкевич, за писаря Енералного управляющій», й канцелярист Іван Степановський448.
———————
444 Лизогубівський літопис. — С. 61.
445 РДІА. — Ф. 1329. — Оп. 1. — Спр. 68. — Арк. 37; НИОР РГБ. — Ф. 159. —
№ 26. — Арк. 50–50 зв.; ЦДІАК України. — Ф. 51. — Оп. 1. — Спр. 62. — Арк. 1.
446 ЦДІАК України. — Ф. 51. — Оп. 3. — Спр. 4704. — Арк. 3.
447 Там само. — Спр. 4703. — Арк. 2–2 зв.
Михайло Забіла (1670 — близько 1740) став генеральним суддею Війська Запорозького 18 березня 1728 р. На цей час він мав вже вагомий послужний досвід: службу в Генеральній військовій канцелярії розпочав ще за гетьмана Івана Мазепи у 1687 р. і пробув там до 1691 р.; далі рік за роком обіймав уряди в рідному Ніжинському полку: значкового товариша (1691–1696), полкового осавула (1696–1708), полкового писаря (1708–1710), борзнянського сотника (1710–1727), полкового судді (1727–1729), і неабиякий майновий капітал. 1 квітня 1729 р. гетьман надав універсал генеральному судді про лагодження його Царівської греблі біля м. Коропа шарварком навколишніх сіл449. Відомий також лист Д. Апостола від 1 лютого 1731 р. в Колегію іноземних справ з проханням про повернення генеральному судді Михайлові Забілі с. Райгородок Коропської сотні Ніжинського полку450. Станом на 1732 р. М. Забіла володів 22 підсусідками у тій-таки підпорядкованій йому сотенній Борзні. Мав за дружину доньку відомого охочекомонного полковника Іллі Новицького451. Був дідом князя Олександра Безбородька. Відомо, що генеральний суддя брав участь у походах: Кримському до Перекопу в 1687 р., під час Північної війни у 1703 р. — під Печери, Польському 1704 р., облозі Батурина 1708 р., у Полтавській битві 1709 р. перебував у свиті Петра I. Призначений генеральним суддею іменним імператорським указом від 18 березня 1728 р. і пробув на цій посаді до 26 січня 1740 р.
Другий генеральний суддя Андрій Кандиба походив з роду покозаченого шляхтича Федора Кандиби, який у 1669–1672, 1674–1675 рр. був корсунським полковником, з 1679 р. — значним військовим товаришем, з 1681 р. — конотопським сотником452. Згодом, у 1693–1701 рр. він відомий як ніжинський наказний полковник та полковий обозний453. Його син Андрій Кандиба протягом 1698–1707 рр. теж був конотопським сотником та в 1708–1709 рр. корсунським полковником. Брав участь у виступі гетьмана Івана Мазепи, за що був ув’язненим в Києво-Печерській фортеці454, 1710–1715 рр. був інтернований до Москви. За гетьманування Д. Апостола, згідно іменного указу від 16 грудня 1728 р., Андрій Кандиба у 1729 р. став другим генеральним суддею455, однак пробув на цьому уряді неповний рік, оскільки у травні наступного 1730 р. помер у Москві456. У генерального судді А. Кандиби залишилось троє синів: Юхим, Василь і Данило457. Наймолодший, до речі, був зятем впливового і діяльного генерал-майора Й.-Б. Вейсбаха458. Після смерті А. Кандиби його місце генерального судді з 1731 р. на певний час заступив у якості ротації Іван Бороздна — надалі генеральний бунчужний. Універсал Д. Апостола від 15 лютого 1732 р. свідчив про надання йому маєтків на ранг генерального судді у Новоміській сотні Стародубського полку — сіл Ущерпи, Увелля, в Новгородській сотні — с. Мехедівка, у Пирятинській сотні Лубенського полку сіл Миклашівка, Білоусівка, Приходок459. Рангові маєтності на чини усій генеральній старшині й «великоросійським членам» були взяті під реєстр з наказу гетьмана 31 грудня 1732 р.460
———————
448 Там само. — Оп. 1. — Спр. 1681. — Арк. 54.
449 Там само. — Оп. 3. — Спр. 7792. — Арк. 35.
450 Там само. — Спр. 3724. — Арк. 1–3.
451 Кривошея В.В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. — С. 357.
452 ЦДІАК України. — Ф. 51. — Оп. 3. — Спр. 988. — Арк. 3.
453 Кривошея В.В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. — С. 390.
454 ЦДІАК України. — Ф. 51. — Оп. 3. — Спр. 22. — Арк. 4.
455 Там само. — Спр. 3062. — Арк. 3.
456 Модзалевский В.Л. Кандибы // Малороссийский родословник: В 4 т. — К., 1910. — Т. 2: Е–К. — С. 261.
457 ЦДІАК України. — Ф. 51. — Оп. 3. — Спр. 3560. — Арк. 1.
458 Там само. — Ф. 269. — Оп. 1. — Спр. 4428. — Арк. 26.
459 Там само. — Ф. 51. — Оп. 3. — Спр. 4167. — Арк. 152.
460 Там само. — Арк. 2–149.