Український Гетьманат: нариси історії національного державотворення XVII-XVIII ст.

Соціальний престиж від перебування на генеральному уряді Війська Запорозького

Загальною для всього складу генеральної старшини була прерогатива спільної разом з гетьманом участі в управлінні країною. Нехтування думки генеральних старшин при вирішенні державних справ стало причиною усунення від влади гетьманів Д. Ігнатовича в 1672 р. та І. Самойловича в 1687 р. Зокрема, при скиненні Самойловича з гетьманства старшина закидала йому серед іншого й таке: «все один ділает, никого к думі не призывает»³⁵.

Генеральній старшині належало також право доповідати гетьману про справи державної ваги. Творці «Договорів і постанов…» 1710 р. намагалися закріпити цю функцію як виняткову прерогативу генеральних старшин: саме вони «всякіе справы войсковые, якіе до чіего чину и повинности будут належати, міют ясневельможну гетману доносити и деклярации отбирати, а не слуги приватныи домовыи, которых до жадных справ докладов и діл войсковых не отправовати»³⁶.

Генеральній старшині належало й право законодавчої ініціативи. Промовистою ілюстрацією цього може служити хоч би клопотання старшини щодо необхідності заборони на вільний перехід підданих, подане на адресу гетьмана К. Розумовського у 1752 р.³⁷

———————

35 Источники малороссийской истории... — Ч. 1. — С. 302.

36 Там же. — Ч. 2. — С. 250.

Протягом другої половини ХVІІ — початку ХVІІІ ст. існувало три способи сходження на старшинські уряди, а саме: через обрання на генеральній або старшинській радах та гетьманське призначення. З формального боку, у відповідності з традиціями Січі під час нових гетьманських виборів весь склад генеральної старшини йшов у відставку. Однак, як свідчить джерельний матеріал, як правило, більшість генеральних старшин зберігали за собою свої посади. Владу втрачали лише ті з них, хто скомпрометував себе в очах російської адміністрації або надто тісно був пов’язаний з попереднім, уже скинутим з гетьманства правителем. Зокрема, найбільш кардинальна зміна корпусу генеральної старшини відбулася на виборчій раді 1659 р., коли до складу гетьманського уряду Ю. Хмельницького увійшли зразу два нових генеральних судді, два писарі та осавул³⁸.

Ще більш разючими були зміни у вищому ешелоні старшинської верстви у середині 1663 р., коли за результатами Ніжинської генеральної ради булава гетьмана Лівобережної України потрапила до рук кошового Запорозької Січі Івана Брюховецького. Тоді до складу нового гетьманського уряду, а також на полковницькі посади прийшло чимало нових людей, більшість з яких перед тим навіть не залишили про себе згадки в історичних джерелах як про осіб, що належать до полкового чи сотенного ешелону старшини. Винятки становили хіба що колишній миргородський полковник Павло Животовський, обраний (чи призначений) тепер наказним генеральним обозним, новий генеральний писар Степан Потребич-Гречаний, котрий раніше входив до складу сотенної старшини Корсунського полку, новий генеральний суддя Петро Забіла та генеральний підскарбій Роман Ракушка-Романовський, котрі перед тим сотникували в Чернігівському полку. Істотні перестановки відбулися і після скинення з гетьманства Д. Ігнатовича, коли владу втратили наближені до нього генеральні осавул, бунчужний і хорунжий³⁹.

З посиленням ролі і значення старшинської верстви в управлінні країною прерогатива призначення на генеральні уряди переходила до старшинської ради. В даному випадку можливі були два варіанти: затвердження старшинською радою кандидатури, призначеної гетьманом, або ж вибори старшинським зібранням⁴⁰.

———————

37 Мякотин В. Прикрепление крестьян в Левобережной Малороссии в ХVІІІ в. // Русское богатство. — 1894. — № 3. — С. 217–218; Панашенко В.В. Соціальна еліта Гетьманщини (друга половина ХVІІ–ХVІІІ ст.). — К., 1995. — С. 87.

38 Собрание государственных грамот и договоров, хранящихся в Государственной коллегии иностранных дел. — Т. 4. — М., 1828. — С. 272; Источники малороссийской истории... — Ч. 1. — С. 244.

39 Акты ЮЗР. — Т. 9. — С. 946.

Наступ російського абсолютизму на автономні права Гетьманату у ХVІІІ ст. призвів до того, що після 1709 р. гетьман мав право призначати на генеральні посади лише спільно зі старшиною, і то лише отримавши на це попередній дозвіл царського уряду. До виконання своїх обов’язків новообраний генеральний старшина приступав після затвердження результатів виборів царем⁴¹. Царський указ від 28 березня 1721 р. узаконював положення, за яким гетьман спільно з генеральною старшиною та полковниками обирали лише двох претендентів на вакантні генеральні уряди, з числа яких центральний уряд і здійснював призначення⁴².

Необхідною умовою для того, аби мати право претендувати на генеральний уряд, було лише те, щоб претендент був православний і не іноземець. Дане положення вперше зафіксували Переяславські статті 1659 р., згодом воно неодноразово підтверджувалося вже указами російської влади (хоч, як уже відзначалося вище, з 1728 р. одним з генеральних підскарбіїв обов’язково мав бути російський офіцер)⁴³.

На відміну від державної практики Речі Посполитої, в політичному житті Гетьманату джерела майже не фіксують випадків, коли одна й та сама особа посідала одночасно декілька генеральних урядів (винятки становлять лише згадки про тимчасове виконання генеральними старшинами, як правило, осавулами, полковницьких обов’язків за умови раптової смерті чи скинення з урядів когось із полковників).

Водночас відомо чимало випадків, коли той чи інший старшина посідав генеральний уряд в якості так званого «наказного», тобто лише певний час виконував обов’язки генерального старшини. Найбільшого поширення подібна практика набула щодо інституту гетьманства, але історичні джерела фіксують згадки і про існування «наказничества» на уряді генерального обозного, генерального осавула та генерального писаря. З джерел випливає, що у цьому випадку наказничество практикувалося у зв’язку з відсутністю того чи іншого повноправного старшини в Гетьманаті, зокрема, згадки про наказного генерального обозного Павла Животовського містяться в документах другої половини 1663 р., коли «повний» генеральний обозний Іван Цесарський перебував за дорученням гетьмана у Москві.

———————

40 Окиншевич Л. Генеральна старшина... — С. 99.

41 Источники малороссийской истории... — Ч. 2. — С. 229.

42 Окиншевич Л. Генеральна старшина... — С. 100.

43 Собрание государственных грамот и договоров… — Т. 4. — С. 56.

Зважаючи на те, що генеральна старшина «на услугах войсковых всегда обрітаютца і хліба пахать не могут», передбачалася грошова оплата їхньої діяльності. Порівняльний аналіз розмірів цієї платні, разом зі спостереженнями за персональними стратегіями службового зростання відомих нам генеральних старшин, дозволяє реконструювати картину ієрархічної побудови цієї соціальної групи. Зокрема, згідно положень договору Війська Запорозького з царем 1654 р., на оплату генеральному писареві передбачалося виділення тисячі польських злотих, генеральним осавулам і обозному Генеральної військової артилерії — по 400, генеральним суддям — по 300, а генеральному бунчужному, як уже згадувалося, — 50⁴⁴. У так званих «Прежних статьях Богдана Хмельницкого» (які, як доводять дослідники, являють собою змінений російською стороною текст договору 1654 р.) розміри платні для переважної більшості генеральних старшин залишилися незмінними. Лише генеральному обозному було призначено платню, ідентичну тій, що її отримував генеральний писар, — тисячу польських злотих. Удвічі було збільшено й платню гетьманському бунчужному⁴⁵. Наступні угоди Війська Запорозького з царем, укладені в 60–80-х рр. ХVІІ ст., розміри платні генеральним старшинам залишили незмінними.

З незрозумілих причин до тексту цих договорів, вочевидь, згідно прецеденту 1654 р., не потрапляли згадки про розміри платні генеральному хорунжому, котрий на той час уже постійно входив до складу генеральної старшини, хоч у випадках екстраординарних пожалувань царем козацької старшини з приводу тих чи інших нагод генеральні хорунжі були серед таких осіб. Так, наприклад, при пожалуванні царем вищої козацької старшини Правобережного Гетьманату, котра разом з гетьманом П. Дорошенком присягнула на вірність російському монархові, генеральний хорунжий нарівні з генеральними обозним, суддями, писарем, осавулом та полковниками отримав від імені Федора Олексійовича «по сороку соболей, по 60 рублей сорок, да по паре соболів по 10 рублей, да по атласу доброму розных цветов»⁴⁶.

Так само без змін упродовж другої половини ХVІІ ст. залишилося положення і щодо виділення генеральним обозному, писарю, суддям та осавулам на ранг прибутків кожному з одного млина, що перебували у корпоративній власності Війська Запорозького.

Загалом же з аналізу наведеного фактичного матеріалу щодо винагороди за службу генеральних старшин випливає, що за нормами угоди 1654 р. ієрархічна драбина вищого еталону козацької старшини мала такий вигляд: гетьман, генеральний писар, генеральний осавул та обозний Генеральної військової артилерії, генеральний суддя, гетьманський бунчужний. Згідно з нормами ж наступних правових актів, генеральний обозний піднявся на гору службової драбини, посівши друге, слідом за гетьманом, місце.

———————

44 Воссоединение Украины с Россией. — Т. ІІІ. — С. 561, 563.

45 Універсали українських гетьманів... — С. 116.

46 Источники малоросссийской истории. — Ч. 1. — С. 275.

З наведених у вміщеній нижче таблиці показників можна зробити висновок, що перша (або вища) група генеральних посадовців — гетьман, обозний, писар, осавули і судді — займали у цьому сенсі привілейоване по відношенню до решти старшин положення, і конкуренцію їм тут складали лише полковники. Розмір же платні генерального або гетьманського бунчужного поступається не лише платні полковників, але й полкового осавула, писаря Генерального військового суду, а за нормами договору 1654 р. — навіть і сотника.

Таблиця № 1

Розміри річного грошового і натурального жалування гетьманові і Війську Запорозькому у відповідності з нормами українсько-російських договорів другої половини ХVІІ ст.⁴⁷

	Московський договір 1654 р.	«Статті Богдана Хмельницького» в редакції 1659 р.	Глухівський договір 1669 р.	Коломацькій договір 1687 р.
1	2	3	4	5
Гетьману	Староство Чигиринське	1 тис. червоних злотих; староство Чигиринське	1 тис. червоних злотих	1 тис. червоних злотих
Генеральному обозному	400 злотих польських	1 тис. злотих польських; млин	1 тис. злотих польських; млин	1 тис. злотих польських; млин
Генеральном у писареві	1 тис. злотих польських; млин	1 тис. злотих польських; млин	1 тис. злотих польських; млин	1 тис. злотих польських; млин
Генеральним суддям	300 злотих польських; млин	300 злотих польських; млин	300 злотих польських; млин	300 злотих польських; млин
Генеральним осавулам	400 злотих польських; млин	400 злотих польських; млин	400 злотих польських; млин	400 злотих польських; млин
Генеральному бунчужному	50 злотих польських	100 злотих польських	100 злотих польських	100 злотих польських

———————

47 Складено на основі: Воссоединение Украины с Россией. — Т. ІІІ. — С. 561–563, 570; Універсали українських гетьманів... — С. 116, 463; Источники малоросийской истории... — Ч. 1. — С. 309.

1	2	3	4	5
Генеральному хорунжому
Писареві Генерального військового суду	100 злотих польських	100 злотих польських	100 злотих польських	100 злотих польських
Хорунжому Генеральної Військової артилерії	50 злотих польських
Полковникам	100 єфимків; млин	100 єфимків; млин	100 єфимків; млин	100 єфимків; млин
Полковим осавулам	200 злотих польських; млин	200 злотих польських; млин	200 злотих польських; млин
Полковим хорунжим	50 злотих польських	50 злотих польських	50 злотих польських	50 злотих польських
Полковим писарям	50 злотих польських	50 злотих польських	50 злотих польських	50 злотих польських
Сотникам	100 злотих польських	100 злотих польських	100 злотих польських	100 злотих польських
Сотенним хорунжим			30 злотих польських
Рядовим козакам	30 злотих польських	30 злотих польських	30 злотих польських	30 злотих польських

З розпису ж царського пожалування вищій козацькій старшині гетьмана Івана Самойловича з нагоди укладення Москвою перемир’я з турецьким султаном 1681 р. випливає, що в цей час ієрархія службової драбини Війська Запорозького дещо змінилася і мала такий вигляд: гетьман; генеральний обозний; полковник; генеральний суддя (перший) та генеральний осавул (перший); генеральний писар та генеральний суддя (другий); генеральний осавул (другий); генеральний хорунжий.

Таблиця № 2

Розміри екстраординарного натурального жалування царя гетьманові і козацькій старшині (70–80-і роки ХVІІ ст.)⁴⁸

	1677 р. (П. Дорошенко)	1681 р. (І. Самойлович)
Гетьман	Соболів «сорок во 100 рублев, сорок в 90 рублев, сорок в 80 рублев, сорок в 60 рублев, сорок в	«бархат двоеморховой; изарбаф посеребреной земле; обер сереб- ряная; кушак золотой; сорок

———————

48 Складено на основі: Источники малороссийской истории… — Ч. 1. — С. 275.

	1677 р. (П. Дорошенко)	1681 р. (І. Самойлович)
	45 рублев: всего на 375 рублев; «Атласу белого венецейского, самого добраго, 10 аршин».	соболів во 100 рублев; 2 пары соболів по 10 рублев пара».
Генеральний обозний	«сорока соболей по 60 рублей сорока, пара соболей по 10 рублей, атлас добрый розных цветов».	«бархат, обяря серебряная, изарбаф, атлас, пара соболей по 10 рублев пара, камка куфтер».
Генеральний суддя	«сорока соболей по 60 рублей сорока, пара соболей по 10 рублей, атлас добрый розных цветов».	„бархат, обяря серебряная, изарбаф, атлас, пара соболей по 10 рублев пара».
Генеральний писар	«сорока соболей по 60 рублей сорока, пара соболей по 10 рублей, атлас добрый розных цветов».	«бархат, обяря серебрянная, пара соболев по 6 рублев пара, атлас».
Генеральний осавул	«сорока соболей по 60 рублей сорока, пара соболей по 10 рублей, атлас добрый розных цветов».	«бархат, оберя серебряная, изарбаф, атлас, пара соболей по 10 рублев пара».
Генеральний хорунжий	«сорока соболей по 60 рублей сорока, пара соболей по 10 руб- лей, атлас добрый розных цветов».	«изарбаф, обяр серебрянная, пара соболів в 8 рублев».
Генеральний бунчужний	«сорока соболей по 60 рублей сорока, пара соболей по 10 руб- лей, атлас добрый розных цветов».
Другий гене- ральний суддя		«бархат, обяря серебрянная, пара соболев по 6 рублев пара».
Другий гене- ральний осавул		«изорбаф, пара соболів в 10 руб- лев».
Полковники	«сорока соболей по 60 рублей сорока, пара соболей по 10 рублей, атлас добрый розных цветов».	«бархат, обяря серебрянная, изарбаф, пара соболев по 10 рублев пара, атлас».

Царський указ 1732 р. встановлював положення, за яким на чин генерального обозного виділялося 400 дворів, генерального писаря — 453, двох генеральних суддів та підскарбія — по 300, двох генеральних осавулів, хорунжого та бунчужного — по 200⁴⁹.

———————

49 Василенко Н.П. Материалы для истории экономического, юридического и общественного быта старой Малороссии. — Вып. 2. — С. 265.