Історія української культури. Навчальний посібник

Культура Галицько-Волинського князівства

Писемність і освіта, література. У культурному житті Галицько-Волинської землі, як і всюди в той час, велику роль відігравали церковні установи – монастирі, єпископії, парафії. Літерні позначки на глиняному посуді і свинцевих пломбах, написи на речах повсякденного вжитку (прясельце, кістяна ручка ножа) засвідчують, що писемні люди були також в середовищі ремісників, рядових дружинників. У Звенигородці та Бересті знайдені берестяні грамоти, у Звенигородці, Перемишлі, Галичі, Львові – бронзові стилуси (писала для писання на воскових табличках).

Про існування шкіл на Волині можна зробити висновок із життя іконописця Петра, згодом митрополита, родом волинянина. Коли він досяг семи років, його “віддали батьки книг учитись”. Досвідчені люди, знавці іноземних мов, працювали в князівських та єпископських канцеляріях. Вони готували тексти грамот, вели дипломатичне листування. Збереглись, зокрема, латиномовні грамоти Галицько-Волинських князів і скріплений печаткою лист ради м. Володимира ради м. Штральзунда (Німеччина) з вимогою повернути володимирським купцям сукно з розбитого корабля.

У цьому регіоні була створена найдавніша східнослов’янська редакція тексту Нового Заповіту, яка помітно відрізняється від першої редакції, запозиченої від південних слов’ян. Низка давніх пам’яток (Христино-польський апостол ХІІ ст., бучацьке Євангеліє ХІІ-ХІІІ ст.ст. тощо) збереглись в монастирі південно-волинського села Городище (поблизу сучасного Червонограда), що був у ХІІІ-ХІV ст.ст. великим культурним центром. У Холмі за Льва Даниловича були переписані два Євангелія, у яких проступають українські народні мовні риси крізь церковнослов’янську основу тексту. Велика книгописна майстерня існувала при дворі князя Володимира Васильовича. Він “був книжник і філософ, якого не було у всій землі, і опісля не буде”, як це розповідає літопис.

Найдорожчі книги, як правило, мали шкіряну оправу, оздоблювались золотими тканинами, металевими накладками із зображенням в техніці перегородчастої емалі (фініптом). Усі ці розкішні оправи виготовлялись місцевими ремісниками. Деякі книги прикрашались чудотворними мініатюрами.

Подальшого розвитку набуло літературне писання. У другій половині ХІІІ ст. був створений відомий Галицько-Волинський літопис, який охоплює події з 1201 по 1291 рр. Головний герой цього твору – великий князь Данило Галицький. У літописі детально виставляється історія його життя, боротьби проти “боярської крамоли” та зовнішніх ворогів. Автори літопису виступають виразниками поглядів середнього та дрібного боярства, городян, тобто тих соціальних сил, на які спиралась князівська влада в боротьбі проти великих бояр, а також проти виступів пригноблених селянських мас. Літопис має цілком світський характер, у ньому проводиться ідея сильної великокнязівської влади, єдності Русі, зміцнення її оборони від зовнішніх ворогів.

Архітектура та живопис. Яскравим виявом високої культури була архітектура краю. Будували спочатку з дерева, кам’яними тоді були лише храми, рідше князівські палати. Збережений (в репродукції) Володимирський Успенський собор Києво-Печерської лаври.

У містах Галичини – Галичі, Перемишлі, Звенигородці, Василеві – було започатковане білокам’яне будівництво церков. В одному лише Галичі відоме розташування не менше 30 мурованих монументальних споруд, однак лише частина їх вивчена археологами. Спорудження найбільшого храму – Успенського собору – пов’язують зі створенням тут єпископії в 1157 р. Це яскравий зразок галицької архітектури. Про чудові храми Данила Галицького в Холмі знаємо з літописної розповіді.

Особливою красою відзначалась церква Івана. Різьба на ній настільки вразила літописця, що він повідомив ім’я скульптора – “хитреця” Овдія. На головних дверях “був зроблений Спас, а на північних святий Іван, так що всі хто дивився, дивувалися… ”.

За князя Василька та його сина Володимира Васильовича працював видатний спеціаліст в галузі містобудування “муххитр” Олекса, який спорудив низку дерев’яних міських фортифікацій. Яскравим виявом майстерності галицьких будівничих була п’ятиповерхова дерев’яна наскельна фортеця ІХ-ХІV ст.ст. Тустань поблизу села Уріч у Карпатах.

Місцевий іконопис розвивався в Галицько-Волинській землі під впливом київського. З робіт художників високого професійного рівня зберіглась ікона богоматері Одичітрії кінця ХІІІ-ХІV ст.ст., з Покровської церкви міста Луцька (нині у Київському церковному музеї українського мистецтва). Галицьке образотворче мистецтво гідно представляє ікона святого Юрія-змієборця на чорному коні (зберігається у Львівському державному музеї українського мистецтва). Низка українських ікон залишається в річищі художніх традицій Галицько-Волинської землі.

Нові риси виникли в ході подальшого розвитку, вони стали одним із компонентів раціональної своєрідності українського образотворчого мистецтва. Також у багатьох творах декоративного мистецтва Західної України (килими, вишивки, писанки) справедливо вбачають використання і дальший розвиток мотивів, які існували в середньовіччі.

У культурі Галицько-Волинської доби ще виразніше, ніж раніше, спостерігається оригінальне поєднання слов’янської спадщини і нових рис, зумовлених зв’язками з Візантією, Західною і Центральною Європою, країнами Сходу. Князівству належить почесне місце в формуванні української культури, у зміцненні її зв’язків із культурами інших народів.

Запитання для самоконтролю

Коли і ким на Русі було запроваджене християнство?

Який князь започаткував "руську правду”?

Назвіть пам’ятку архітектури Київської Русі, внесену до списку пам’яток культури світового рівня.

Назвіть пам’ятки архітектури Галицько-Волинського князівства, що збереглися до наших днів.

В якому літописі викладена історія Київської Русі?

Розкажіть про літопис, де описане життя Данила Галицького.

Назвіть ікони, що збереглися до наших днів із часів Галицько-Волинського князівства.

Які Ви знаєте визначні художні твори часів Київської Русі?