Видатні українські вчені у світовій науці

Яновський Феофіл Гаврилович (1860-1928), с. Минківці, Хмельниччина

Видатний всесвітньо визнаний бактеріолог. Один з найосвіченіших лікарів кінця XIX - початку XX ст. Один із фундаторів в Україні пульмонології, мікробіології, нефрології, фтизіатрії, клінічних інфектології й фармакології. Доктор медичних наук (1890), академік ВУАН (1925) - перший академік-клініцист. З родини службовця. З 5 років читав. У юнацькому віці досконало опанував німецьку, французьку й англійську мови. Київську гімназію закінчив з золотою медаллю 1878 р. й відразу вступив на медичний факультет Київського університету, який закінчив 1884 р. За 2 місяці обраний позаштатним ординатором кафедри шпитальної терапії медичного факультету. В першій науковій праці «Спостереження за дією каїрину під час деяких інфекційних хвороб» 1884 р. показав жарознижувальну дію препарату. Раніше було відомо 2 такі препарати - хінін і саліцилова кислота. 1886 р. стажувався за кордоном у Луї Пастера, Роберта Коха й Жермена Фе. По поверненні організовує першу в Києві й одну з найліпших у країні бактеріологічну лабораторію. Тема його докторської дисертації: «До біології тифозних бацил». 1890 р. публікує роботи «Бактеріальне дослідження дніпрової води в Києві», «Бактеріальне дослідження снігу», «Діагностична цінність дослідження крові на наявність тифозних бацил», а також організовує першу в Україні станцію туберкулінізації. Від 1890 р. зав. інфекційного й терапевтичного відділень Олександрівської лікарні. 1891 р. видає першу в Україні науково-популярну брошуру «Про сухоти. Загальнозрозуміле читання для народу». 1891-1893 рр. на медичному факультеті читає курс «Клінічна мікроскопія й бактеріологія», лекції «Значення бактеріології в діагностиці й терапії внутрішніх хвороб», видає книгу «Про туберкульоз». Від 1894 р. працює в Товаристві для боротьби з заразними хворобами, від 1896 р. - в Товаристві боротьби з туберкульозом і лепрою, читає курс лекцій у Київському бактеріологічному інституті. 1919 р. організовує Сімферопольський медичний інститут, завідує кафедрами терапії й нефрології, постійно консультує хворих у висипнотифозній лікарні. У Криму 1920 р. починає роботу над загальновідомим підручником з проблем туберкульозу. Дуже тяжкий був для Ф. Яновського й родини 1925 р. Стан здоров’я хворої на сухоти молодшої доньки Асі, що лікувалася тоді у Франції, різко погіршився. Батьки збиралися до неї поїхати. Та до того конче треба було прооперувати вентральну грижу в її матері - Ганни Вікторівни. Операція мала тяжкий перебіг - майже без анестезії. За 3 дні після операції надійшла звістка про смерть Асі. За 12 днів померла й Ганна Вікторівна. Смерть Ф. Яновського 1928 р. врятувала його від кари репресивних органів СРСР за любов до України. Але старший син Віктор, професор юриспруденції, заарештований 1937 р., загинув у ҐУЛаґу. Молодшому Михайлові - архіваріусу й бібліографу - вдалося виїхати за кордон. Він загинув 1940 р. в Мексиці.