Видатні українські вчені у світовій науці

Ґерета Ігор Петрович (1938-2002), с. Скоморохи, Тернопілля

Видатний історик, джерелознавець, археолог, краєзнавець. Автор сенсаційного відкриття кам’яної гробниці культури кулястих амфор (ІІІ тисячоліття до Р. Х.). Батько був священик, поет і композитор. Серед родичів були видатні діячі української культури й борці за волю України - член уряду ЗУНР і генерал УПА. Після середньої школи вступає на історичний факультет Чернівецького університету, після закінчення якого (1962) розпочинає роботу в Тернопільськім краєзнавчім музеї. Бере участь в археологічних експедиціях, 1964 р. здійснює перші самостійні розкопки. Під час дослідження території Тернопільської области відкрив понад сто археологічних пам’яток різних часів. Зокрема, поховання епохи бронзи й поморської культури (ІІ ст. до Р. Х.), другий за величиною в Україні могильник черняхівської культури (286 поховань), 21 поховання давньоруського часу й черняхівське поселення. Свої результати подає на багатьох всесоюзних і міжнародних конференціях (Київ, Львів, Одеса, Дніпропетровськ, Вінниця, Ужгород, Кам’янець-Подільський, Луцьк, Москва, Люблін, Масломенч та ін.). Співавтор трьох монографій про археологічні пам’ятки Прикарпаття й Волині, автор кількох книжок з різноманітних аспектів археології й понад ста статей в енциклопедіях, збірниках і журналах України, Канади, Росії, Сербії. Упродовж багатьох років керував археологічною практикою студентів-істориків низки педагогічних університетів. Залишилася незавершена монографія «Мистецтво черняхівських племен». За невтомну діяльність у справі збереження історико-культурної спадщини України дістав премію ім. Вікентія Хвойки (2002) й звання «Заслужений діяч мистецтв України». Активний громадський діяч. Один з організаторів музеїв Соломії Крушельницької в с. Білій і Володимира Гнатюка у Велесневі. Влітку 1965 р. звинувачений у «буржуазнім націоналізмі» й наступного року засуджений до 5 років умовно. Співзасновник першої в Тернополі опозиційної організації «Тернове поле» й Товариства української мови (1988), Товариства «Меморіал» (1989). 1991 р. заснував художню премію ім. Михайла Бойчука й Інститут національного відродження України в Тернополі. Наступного року організував кафедру української культури в Тернопільській вищій духовній семінарії ім. Й. Сліпого, де читав курс археології. 1999 р. організував стипендію ім. Миколи Литвина для студентів-бандуристів з Тернопілля.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.