Крим: шлях крізь віки

Які османські володіння існували на Кримському півострові?

З огляду на незручності сполучення Кримського півострова зі Стамбулом, ефективний контроль Османів над Кримським ханатом гарантувався османською присутністю на півострові. Тут було утворено провінцію з адміністративним центром у захопленому в генуезців місті Кафа, чию назву вони вимовляли як Кефе. Початково провінція отримала статус санджака, який у XVI ст. був підвищений до рангу бейлербеїліка без зміни території.

Провінця складалася зі столичного міста Кефе, п'яти повітів (нагіє), які служили водночас судовими округами. На території Кримського півострова знаходилися провінційна столиця та повіти з центрами у містах Судак, Мангуб, Керш. Повіт Азак знаходився в усті Дону, а повіт Тамань — на однойменному півострові.

На території провінції одразу по завоюванні була запроваджена практика службових пожалувань (тімарів), але її скоро було скасовано. Це сталося через призначення губернатором провінції 1497 р. принца Мегмеда сина султана Баєзіда, статус якого передбачав значно більше грошове утримання, ніж для інших посадовців, і отже, основні прибутки цієї невеличкої провінції були відведені на його утримання.

Османці за своєю звичною практикою знищили на території провінції дрібні фортеці генуезької та більш ранньої доби. Воєнне значення зберегли лише фортеці у Кефе, Керчі, Судаку, Мангупі, Баликлагу(Балаклава) та Ін-Кермані.

Незважаючи на приналежність провінції Кефе Османській імперії, на її території мешкала також певна кількість підданців кримського хана. Зокрема, це були судді (кадії) та ханські комісари у фіскальних і комерційних справах.

Дані податкових переписів першої половини XVI ст. дозволяють приблизно оцінити чисельність врахованого переписом населення кримських повітів у тридцять тисяч. Малоймовірно, що населення, не охоплене переписом, як наприклад ченці, було численним. У найбільшому місті й адміністративному центрі провінції місті Кефе нараховувалося майже чотири тисячі платників податків, що відповідало приблизно 16 тис. населення. Частка мусульман у населенні міста становила майже половину, а решта припадала на етноконфесійні громади православних греків, вірмен, іудеїв, а також існувала невелика (34 платники податків) окрема громада вихідців із Русі (руси). У решті міст мусульманське населення становило меншу частку. Села провінції переважно залишалися з православним грецьким населеннням.