МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ОЛЕКСАНДР І (1777—1825) — російський самодержець (1801—1825). Старший син Павла І. На імператорському престолі спочатку вдався до ліберальних реформ у сфері економіки, державного управління, освіти. За його правління відкрито нові навчальні заклади, в т.ч. Харківський університет (1805), що сприяло розвиткові культури в Україні, але переважно російською та польською мовами. Продовжував експансіоністську політику, вів війни з Наполеоном І, хоча деякий час виступав на його боці. За підтримку Наполеона у війні з Австрією (1809) отримав Тернопільський округ. Виграв війну 1812 проти наполеонівської коаліції, у 1813—1814 був із російською армією в поході на Париж. На Віденському конгресі (1815) взяв під власну корону Королівство (Царство) Польське, повернувши Австрійській імперії Тернопільщину. Створив Священний Союз європейських монархів.

У 1803 відновив, а у 1817 ліквідував Бузьке козацьке військо. У 1806 із задунайських січовиків-перебіжчиків утворив Усть-Дунайське (Буджацьке) козацьке військо (у 1807 розформував). Упровадив військові поселення. У 1817 надав Одесі статус порто-франко. У 1820 прилучив Чорноморське військо (кубанських козаків) до Кавказького корпусу. Помер у Таганрозі.

П.Усенко