МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ОЛЕГ (?—бл.912) — київський князь у 882—912(?). Напівлегендарна постать давньоруської історії. Вважається, що він прийшов разом з Рюриком зі Скандинавії. За "Повістю временних літ", Олег обманом захопив Київ (бл.882), забивши тамтешніх князів Аскольда й Діра. Почав правити на Русі від імені сина Рюрика Ігоря. Новгородський І літопис вважає його лише воєводою Ігоря, а "Повість..." — повновладним київським князем. За князювання Олега Північна Русь була об’єднана з Південною, що ознаменувало початок створення давньоруської держави. Він послідовно й наполегливо підкорював племінні союзи і княжіння центральній владі. Особливо відзначився своєю активною зовнішньою політикою. В 907 очолив великий похід на столицю Візантії Константинополь і домігся вигідного для Русі мирного договору (911). Обставини смерті остаточно не з’ясовані. За однією з версій, загинув у поході на Каспій, до кордонів Персії.

М. Котляр