МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

БІЛГОРОДСЬКА ОРДА — етнополітичне утворення ногаїв, яке з XIV ст. кочувало між гирлами Дністра й Дунаю в околицях Білгорода (суч. Білгород-Дністровський). У XVII ст. із Прикаспію сюди масово мирували ногаї. Білгородська орда перебувала у васальній залежності від Кримського ханства. Інші назви — Буджацька орда, Орда малих ногаїв, Добруджанська орда. На чолі стояв мурза. Головний напрям господарства — екстенсивне скотарство. Великий прибуток давала торгівля бранцями, заради чого орда постійно здійснювала напади на Україну й Польщу. У 20-х роках XVII ст. Білгородська орда переходить у підданство Порти. В 1770 визнала протекторат Росії, була переселена у приазовські степи, а після Кримської війни мігрувала до Туреччини.

В.Панашенко