МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Липинський — засновник державницької школи в українській історіографії. Залишив велику наукову спадщину. Головні праці: "Шляхта на Україні" (1909), "З історії України" (1912, обидві польською мовою), "Україна на переломі, 1657—1659", "Релігія і церква в історії України" (1925), "Покликання варягів чи організація хліборобів" (1926). Історично і соціально обґрунтувавши ідею української державності в формах "української класократичної трудової монархії", Липинський убачав політичне майбутнє української держави в консолідації усіх соціальних верств, незважаючи на класову належність, віровизнання, етнічне походження, національно-культурну свідомість. Саме "територіальний патріотизм" усіх мешканців України, на його думку, мав стати запорукою утвердження української державності. Цю єдність мала забезпечити легітимна постать українського монарха в її традиційній гетьманській формі.

Т.Осташко