МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ ПОЛК — створений у 1648 з центром у Києві. У 1649 до його складу входили сотні: Київська, Білецького, Нагорного, Предримирського, Васильківська, Білогородська, Ходосівська, Трипільська, Обухівська, Преварська, Чортомська, Броварська, Ясногородська, Макарівська, Мотовилівська, Версівська, Овруцька. У 1654 до Київського полку із Переяславського включено сотні — Остерську, Козелецьку й Заворицьку. Після Андрусівського перемир’я 1667 правобережна частина Київського полку (крім Києва з навколишніми землями) потрапила під владу Польщі. На лівому боці Дніпра до Київської сотні було приєднано частину території Переяславського й Ніжинського полків. На початку XVIII ст. адміністративний центр Київського полку перенесено в м. Козелець. На 1782 до Київського полку входили сотні: Київська, Козелецька, Остерська, Бобровицька, Гоголівська, Моровська, Кобижська, Носівська, Олешківська, Мринська, Бориспільська. Серед полковників були: Антін Таранський (1712—1734), Михайло Таранський (1734—1751), Юхим Дараган (1751—1778), Олександр Безбороды» (1774—1778) та ін. У зв’язку з інкорпорацією України Росією та ліквідацією царським урядом полкового устрою в 1782 Київський полк припинив своє існування, а в 1783 його реорганізовано в регулярний карабінерський полк.

В.Панашенко