МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ГОЛУХОВСЬКИЙ Агенор (1812— 1875) — граф, польський магнат, політичний діяч Австро-Угорської імперії. У 1849—1859, 1866—1867, 1871—1875 — намісник (губернатор) Галичини. В 1859—1860 — міністр внутрішніх справ Австрії. У публічних промовах Г. запевняв українців, що забезпечуватиме їхні громадянські й національні права, на практиці ж обстоював панування польської шляхти в органах управління Галичиною, відкидав вимоги української громадськості адміністративно відокремити східну (українську) частину краю від західної (польської), всіляко обмежував культурно-освітні домагання українців. У 1851 добився саморозпуску Головної Руської Ради. В 1859 втрутився у т.зв. абеткову війну, подавши до австрійського уряду законопроект про примусове запровадження латинського алфавіту в українському друці, і лише масові протести не дали здійснитися цій реформі. Рупором поглядів Голуховського була газета "Русь", заснована державним коштом у 1876 (проіснувала менше року). І.Франко характеризував Голуховського як затятого ворога русинського руху, творця і головного стовпа полонізаційної системи на Галицькій Русі.

В. Сарбей