МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ХАСИДИЗМ — етноконфесійний напрям іудаїзму, що характеризується ортодоксальністю. Виник у 30-х роках XVIII ст. серед єврейського населення Волині та Польщі. Засновник — Ізраїль Бешт (1700—1760). Згідно з хасидизмом людина посідає особливе місце в світі й протягом свого життя має наполегливо служити Богові — сумлінно виконувати всі релігійні приписи, вирізнятися благочестивою поведінкою. Особливе місце в хасидизмі відводиться ролі цадиків, яких вважають святими чудотворцями, котрі спілкуються з Богом і тому є головними радниками хасидів в усіх життєвих справах. Захороніння цадиків (в Україні близько 30) є місцями поклоніння хасидів. Зазнавши певних модернізацій, хасидизм зберігає чимало своїх прихильників як в Ізраїлі, так і в інших країнах, у т.ч. в Україні.

Ю. Терещенко