МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ТАВРИ — народ, який, за свідченнями античних авторів, у І тис. до н.е. мешкав у гірській частині Криму і дав півострову одну з його назв — Тавріка. Згідно з описом Геродота, таври поклонялися божеству Діві та приносили їй у жертву іноземців, кораблі яких зазнавали катастрофи біля їхніх берегів. На думку багатьох фахівців, археологічне уявлення про таврів дає кизил-кобинська культура, що датується XI—III ст. до н.е. Для неї характерні поселення по берегах річок, укріплені сховища та своєрідні могильники у вигляді паем, що утворені рядами поховальних споруд із кам’яних ящиків, перекритих земляним насипом.

В.Мурзін