МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

ТАБОРИ ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ В УКРАЇНІ (1941—1944) — система установ, призначених для утримання та охорони радянських військовослужбовців, захоплених німецькими частинами. Налічувала понад 180 таборів, найбільшими з яких були Дарницький та Сирецький у Києві, "Гросс-лазарет" у Славуті, "Цитадель" у Львові, "Уманська яма", "Хорольська яма" та ін. Визначалася нелюдськими умовами існування для в’язнів, залученням їх до непосильних робіт, мізерним харчуванням, відсутністю належної медичної допомоги, жорстоким поводженням охорони. Все це спричиняло високу смертність утримуваних — до 60% їх чисельності (бл. 1367 тис. осіб).

М.Коваль