МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

РЕФОРМАЦІЯ — соціально-політичний та ідеологічний рух у більшості країн Західної та Центральної Європи у XVI ст., спрямований проти католицької церкви. Ідеологи Р. заперечували зверхність папи римського, чернецтво, культ святих, ікони, вимагали створення національних церков, проведення церковних відправ рідною мовою. Прихильники реформації вважали лише Біблію джерелом віровчення і на відміну від католицизму заперечували "священний переказ", тобто рішення церковних соборів, судження пап тощо. У Р. брали участь різні верстви й прошарки суспільства, які вкладали в критику католицької церкви різний соціальний зміст. У реформації існувало кілька течій, серед яких основними були: бюргерсько-буржуазна (М.Лютер, Ж.Кальвін, У.Цвінглі), селянсько-плебейська на чолі з Т.Мюнцером та королівсько-князівська. В Україні реформація поширилася з кінця першої половини XVI ст. і була спрямована проти католицької та православної церков. Серед шляхти і заможного міщанства було поширене головним чином социніанство, серед міських низів, козаків і селян — вчення Феодосія Косого, в основі якого лежали ідеї соціальної та національної рівності. Значну роль в антикатолицькому русі відігравали братства. Реформація сприяла розвиткові національних культур, прогресивних релігійно-філософських вчень. Наслідком реформації стало виникнення протестантизму.

Т.Комаренко