МАЛИЙ СЛОВНИК ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

РАНГОВІ ПОСПОЛИТІ — частина залежного населення Гетьманщини та Слобожанщини середини XVII — XVIII ст., призначена для виконання різних повинностей на користь службовців, старшини, окремих сановників із Росії, які брали безпосередню участь в управлінні регіоном (президенти Малоросійської колегії, генерал-губернатори, полковники і т.д.), замість платні їм. На Рангові посполиті оберталися вільні військові селяни, зубожілі міщани і рядові козаки. Рангові посполиті юридично не належали приватним особам, а надавалися їм у тимчасове володіння — на період перебування на відповідній посаді. Крім виконання "послушенства" на урядовців, вони відбували ще й загальнодержавні повинності. На Лівобережній Україні підпорядковувалися Генеральній військовій канцелярії, на Слобожанщині — воєводам. У XVIII ст. значна кількість Рангових посполитів опинилася на правах власних підлеглих гетьманів, старшини і монастирів. Царським указом від 3 травня 1783 Рангові посполиті перетворено на державних селян або поміщицьких кріпаків.

О.Гуржій