Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах

136

Січневий день 1917 року

Паоло Монеллі вчиться уникати цікавих візитерів

Морози почали відступати, а заодно вщухли й обстріли. Звивисті стежки знову потоптані мулами. У такий час тут починають з'являтися візитери, які цікавляться знаменитою висотою, щоб потім з гордістю заявити: «Я був там!»

Їх тут не люблять.

Якщо гості нижчого чину, їх ще здалеку закидають сніжками та крижинками, а потім удають, ніби нічого не сталося, коли ті, розгублені, хекаючи, усі в снігу, з'являються на плато. Для тих, хто вищі за рангом, потрібні витонченіші прийоми. Неподалік від оборонних споруд заклали кілька вибухових зарядів. Коли телефоном їм повідомляли, що якесь цабе внизу починає підйом, вони влаштовували невеликий вибух. Каскад каміння й снігу котився вниз, і австро-угорський пост на вершині прямо навпроти миттєво відповідав півдесятком снарядів («Зіім-шуум, зіім-шум!»).

Командир батальйону зазвичай перепрошував, запевняючи, що не знає, що відбувається. «Досі тут нагорі було так спокійно». А високопоставлений візитер «відразу ж починає ностальгувати за долиною» та залишає гору.

У цей час Володимир Літтауер, як і раніше, перебуває на фронті біля Двіни, де панувало затишшя. Багато ночей поспіль робочий батальйон з «поважних бороданів» спрямовували споруджувати огородження з колючого дроту на льоду річки. І безліч разів він припиняв роботу, щойно німці відкривали вогонь. Командир полку Жуков звернувся з промовою до батальйону. Він

закликав до їхнього патріотизму. Вираз їхніх облич залишилося незмінним; вони втупилися в нього скляними очима. Жуков зрозумів, що його промова не справила жодного враження, і раптово додав: «Якщо ви знову тікатимете, я розстріляю кожного десятого, зрозуміли? Кожного десятого з вас. Я рахую: перший, другий, третій… десятий: плі!» Жодна людина не ворухнулася. «Я розстріляю вас усіх, кожного!» — У відчаї закричав Жуков. І знову зустрів скляні погляди. «Кулеметом!» — гаркнув він. Але ніхто не відреагував. Люди були спокійними, ніби їм у будь-якому випадку не уникнути смерті на льоду. «Принести сюди кулемет!» — наказав Жуков. Навпроти шеренги встановили два кулемети. «Бачите ці кулемети? — не вгамовувався Жуков. — Я розстріляю вас з них!» Обличчя залишалися незворушними. Жуков зазнав невдачі. Кулемети прибрали, і всі розійшлися.