АБВ. Збройний конфлікт в термінах (Путівник для України)
Політичний в'язень - особа, засуджена до позбавлення волі з політичних мотивів.
У жовтні 2012 р. Парламентська Асамблея Ради Європи (ПАРЄ) прийняла Резолюцію, в якій визначила 5 критеріїв, за якими особу, що позбавлена волі, можуть розглядати як політичного в'язня. Зокрема:
- коли затримання особи відбулося з порушеннями фундаментальних гарантій, встановлених Європейською конвенцією прав людини та її протоколів (щодо свободи думки, совісті і релігії, свободи слова та інформації, свободи зібрань та асоціацій);
- затримання з виключно політичних причин;
- якщо з політичних мотивів тривалість затримання чи умови не відповідають пропорційності правопорушення, в якому обвинувачують чи підозрюють особу;
- утримання в дискримінаційних умовах порівняно з іншими з політичних мотивів;
- затримання в результаті процесу, який був нечесним і, як видається, пов'язаним з політичними мотивами влади.
Українське законодавство не містить терміна «політичний в'язень».
Правосуддя перехідного періоду - набір процесів і механізмів, пов'язаних із намаганнями суспільства примиритися зі спадщиною масштабних зловживань минулого і спрямованих на забезпечення підконтрольності, справедливості і примирення. Це трактування запропоноване ООН (у доповіді Генерального секретаря «Панування права та правосуддя перехідного періоду в конфліктних та постконфліктних суспільствах» від 23 серпня 2004 р.). Здійснення правосуддя щодо злочинів, учинених у минулому, є умовою встановлення миру, утвердження цінностей демократичного суспільства і верховенства права. Правосуддя перехідного періоду використовує як судові, так і несудові механізми з різним рівнем міжнародної участі.
Термін «правосуддя перехідного періоду» порівняно новий і почав застосовуватися на початку 90-х років минулого століття. Вважається, що його запропонував Нейл Крітц у 1995 р. у книжці «Перехідне правосуддя: як демократіям, що зароджуються, розквитатися з колишніми режимами» («Transitional Justice: How Emerging Democracies Reckon with Former Regimes»).
Звичайно, правосуддя перехідного періоду передбачає:
- притягнення винних у масових порушеннях до відповідальності та їх покарання за вчинені злочини;
- процес відшкодування жертвам завданої їм шкоди;
- процес встановлення правди, повне розслідування порушень, які мали місце в період конфлікту або становили репресивний характер;
- інституційний процес реформ, який має гарантувати, що такі порушення більше не повторяться.
Для встановлення фактів у позасудовому порядку можуть утворюватися спеціальні комісії. Наприклад, у Боснії та Герцеговині існували: Комісія з розслідування подій у Сребрениці і навколо неї (2003 р.), Державна комісія для дослідження правди про страждання сербів, хорватів, боснійців, євреїв та інших у Сараєво з 1992 по 1995 рр. (2006 р.) та ін.
В Україні проводяться експертні обговорення питання правосуддя перехідного періоду в контексті збройної агресії Росіїйської Федерації.
Превентивна дипломатія - використання дипломатичних методів для попередження переростання суперечок в збройний конфлікт.
Уперше цей термін було вжито в програмному документі ООН «Порядок денний для миру. Превентивна дипломатія, миротворчість і підтримання миру» (An Agenda for Peace: Preventive Diplomacy, Peacemaking and Peacekeeping), підготовленому тодішнім Генеральним секретарем ООН Бутросом Бутросом Галі.
Головні завдання превентивної дипломатії:
- попередити суперечки, що виникають між державами (міжнародні конфлікти) або між урядом та іншими сторонами в межах однієї держави (внутрішні конфлікти);
- попередити переростання суперечки в збройний конфлікт;
- якщо виник збройний конфлікт, то попередити його розширення і подальше розповсюдження.
Примирення (в контексті збройного конфлікту) - процес сприяння встановленню мирних стосунків, злагоді у суспільстві, яке пережило збройний конфлікт. За визначенням ООН, він включає розбудову відносин між людьми і групами у суспільстві, а також між державою та її громадянами. Важливим для примирення є встановлення істини щодо вчинених порушень у ході конфлікту та їх визнання, сприяння відповідальності, реагування на наслідки насилля для життя жертв, а також надання гарантій неповторення.
Одним з інструментів примирення може бути створення Комісії із встановлення правди та примирення (наприклад, Південноафриканська комісія із встановлення правди та примирення, або схожа комісія в Колумбії). Зазвичай такі комісії є тимчасовими органами, які розслідують приклади зловживань і протизаконної поведінки протягом встановленого періоду часу. На відміну від судів, ці комісії не можуть застосувати санкції проти осіб, як і змусити виконувати їхні рекомендації. Проте комісії мають право «озвучення імен» правопорушників у своїх доповідях.
Примус до миру - низка примусових заходів (у тому числі й із залученням військової сили), які здіснюють миротворчі сили ООН з метою відновлення міжнародного миру та безпеки, що покликані змусити ворогуючі сторони припинити збройний конфлікт та встановити перемир'я. Проводяться без згоди сторін конфлікту. Проведення операції з примусу до миру санкціонує Рада Безпеки ООН. Див. також «операції з підтримання миру та безпеки».
