Історія України. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

30. Відновлення незалежності України

Зміст та основні напрями політики «перебудови». Початок «перебудови». З початку 80-х рр. криза охопила всі сфери життя:

• СРСР відставав у соціально-економічному розвитку від передових держав;

• зростали соціальні суперечності у радянському суспільстві, існувала загроза соціального вибуху;

• науково-технічне відставання СРСР від провідних країн світу поглиблювалося;

• неспроможність СРСР належним чином реагувати на глобальні проблеми, падіння авторитету КПРС.

Ця критична ситуація змусила генерального секретаря ЦК КПРС Михайла Горбачова на квітневому пленумі ЦК КПРС 1985 р. оголосити про зміни у політиці СРСР. Був узятий курс на «перебудову»:

• в економічній галузі — «прискорення», спроба використовувати деякі елементи ринкових відносин;

• у внутрішній політиці — демократизація, гласність, плюралізм, згодом — багатопартійність;

• у зовнішній політиці — «нове політичне мислення», невтручання у справи інших країн, мирні ініціативи.

«Перебудова» стала означати оновлення, політику реформ, модернізацію всіх сфер життя, «очищення» соціалізму від негативних нашарувань минулого, надання йому гуманного, привабливого для народу вигляду.

Причини загострення соціально-економічної кризи:

• економічний розвиток з тенденцією до зменшення темпів, падіння основних показників;

• деформування структури розміщення продуктивних сил, загострення екологічних проблем;

• зрівнялівка в оплаті праці, поглиблення кризи організації праці, старіння основних виробничих фондів;

• розростання бюрократичного апарату, ускладнення демографічної ситуації.

Наслідки загострення соціально-економічної кризи. Започаткована «стратегія прискорення соціально-економічного розвитку» на практиці виявилася пропагандистським закликом, а не добре продуманою системою заходів у галузі народного господарства:

• наростання темпів інфляції, збільшення дефіциту державного бюджету;

• надзвичайного поширення набувають натуральні (бартерні) обміни, криза платежів;

• у 1990 р. уперше за післявоєнні роки національний доход УРСР зменшився на 1,5 %;

• вирішення економічних проблем все більше лягало на керівництво України, яке до цього не було готове;

• крах командної економіки призвів до падіння життєвого рівня населення, посилення суспільної активності.

«Прискорення» не могло дати відчутного результату без глибоких якісних зрушень у системі виробничих відносин, без розкріпачення особистої ініціативи виробника, без переходу до ринкових відносин.

Особливості соціально-економічної ситуації в УРСР:

• зношеність основних фондів підприємств України досягала 60 %;

• нічого не було зроблено для структурної перебудови промисловосте, подолання численних деформацій;

• лише 30 % потужностей промисловосте працювало на споживчий ринок;

• близько 80 % загального обсягу промислового виробництва не мало на території республіки завершеного технологічного циклу, звичайним явищем стали зриви планових поставок. Це була одна з ознак кризи так званого єдиного народногосподарського комплексу, початку його розпаду;

• гострота продовольчого питання була додатковим фактором росту соціальної напруженосте в суспільстві.

Фінансове становище та погіршення життєвого рівня населення, причини та наслідки:

• невдачі у проведенні реформ через відсутність послідовної та чіткої стратегії розвитку, некомпетентности;

• прагнення влади поєднати командно-адміністративну та ринкову моделі розвитку, що несумісно;

• прагнення союзних структур зберегти свою владу над республікою, засилля ВПК;

• внаслідок перших господарських перетворень підприємства і колгоспи дістали певну свободу вирішення формування фонду зарплата, яка швидко зростала. Але результатом її підвищення стало поступове знецінення грошей (інфляція), не забезпечених товаром;

• розрив між грошовою і товарною масою збільшився до 10 млрд рублів і мав тенденцію до зростання;

• навіть те, чого завжди було вдосталь (крупи, макарони, мило, цукор), ставало дефіцитом;

• це викликало розбалансованість споживчого ринку, процвітання «чорного ринку».

Падіння авторитету КПУ. Причини:

• відсутність реальних прав КПУ у вирішенні республіканських проблем, лише виконання рішень Москви;

• відсутність ініціативності, вироблення периферійного типу мислення — «провінціалізму»;

• нездатність КПУ трансформуватися у національно-комуністичну організацію як провідну політичну силу;

• нерозуміння в Комуністичній партії тенденцій суспільного розвитку і настроїв широких народних мас. КПУ програвала у боротьбі зі своїми критиками ще до того, як вони оформилися в окремі політичні партії.

1 жовтня 1989 р. ЦК КПРС ухвалив рішення підвищити платню працівникам партійного апарату на 50-100 %. Про це рішення швидко стало відомо, що призвело до подальшого падіння авторитету партії.

Чорнобильська катастрофа. Екологічною катастрофою світового рівня став вибух на Чорнобильській АЕС у ніч на 26 квітня 1986 р.

Наслідки:

• небачене забруднення біосфери, радіоактивне опромінення тисяч людей, постраждалих — 3 млн осіб;

• поява на території України 30-кілометрової «зони відчуження», забрудненими визнано майже 3 тис. сіл;

• масове переселення жителів із забруднених земель в інші регіони;

• лише прямі витрати України, яка мусила майже повністю взяти на себе справу ліквідації катастрофи, становили в 1988-1990 рр. у тодішньому масштабі цін понад 20 млрд. рублів;

• ще довго Україна змушена буде виділяти величезні кошти на ліквідацію наслідків Чорнобиля, захист тих, хто від нього постраждав, адже зросла частота онкологічних захворювань, збільшилася смертність українців;

• за вказівками партійного керівництва ретельно приховувалися страшні розміри та жахливі наслідки аварії. Правда про причини та наслідки катастрофи на повний голос зазвучала в устах опозиції.

Зростання соціальної та національної активності українського суспільства наприкінці 1980-х рр. Культура. Духовне відродження. Після Чорнобильської катастрофи населення України гостро відчуло своє безправ’я. Чорнобиль став символом приниженості України, неспроможності її керівництва захистити своє населення. З іншого боку він посилив активність українства. Цьому сприяла і політика гласності:

• В. Чорновіл у 1987 р. відновив видання «Українського вісника»;

• тоді ж розпочав роботу Український культурологічний клуб, у якому активно співпрацювали представники дисидентів, колишніх політв’язнів, демократичної інтелігенції;

• у 1988 р. УГГ була перетворена на Українську Гельсінську спілку, яку очолив Л. Лук’яненко;

• тема національного відродження виразно зазвучала в Західній Україні, оскільки рівень національної свідомості українців там виявився вищим, ніж в інших частинах України, ряд мітингів у Львові;

• у лютому 1989 р. в Києві відбулася установча конференція Товариства української мови ім. Т. Шевченка (голова Д. Павличко), яке активно сприяло ухваленню Закону «Про мови в Українській РСР» (жовтень 1989 р.), яким закріплювався державний статус української мови, гарантувалася рівноправність мов усіх народів, що проживали на території України;

• у 1989 р. створено Українське історико-просвітницьке товариство «Меморіал» (голова Л. Танюк), яке привертало увагу до реабілітації жертв політичних репресій, вшанування та повернення пам’яті про невинно репресованих, білих плям української історії, а також екологічна асоціація «Зелений світ» (керівник Ю. Щербак);

• повертаються в культуру твори представників «розстріляного відродження» та «шістдесятників»;

• активно почали відроджуватися УАПЦ (у 1990 р. обраний патріарх Мстислав) і УГКЦ (Любачівський).

Загальноукраїнський страйк шахтарів. Виявом політичної активності населення стали численні мітинги та інші масові акції. Новим явищем суспільного життя стали страйки шахтарів, що розпочалися влітку 1989 р. на Донбасі й поширилися по всіх вугледобувних регіонах.

Головною причиною страйків була невирішеність багатьох економічних і соціальних питань (значна частка ручної праці, висока смертність від нещасних випадків, зростання робочого дня).

З часом страйкова боротьба посилилася. Почали ставитися й політичні вимоги:

• ліквідація парткомів на підприємствах, відставка місцевого партійно-державного керівництва;

• націоналізація майна КПРС, відставка уряду, деполітизація правоохоронних органів.

Значення. Уперше за роки радянської влади робітники відкрито продемонстрували, що їхні інтереси розходяться з інтересами Комуністичної партії та радянської тоталітарної держави.

Політичні реформи. Керівництво змушене було реагувати на зростання активності суспільства:

• передбачалося забезпечити поступовий перехід влади від партапарату до конституційних органів;

• у березні 1989 р. відбулися вибори народних депутатів СРСР на основі нового виборчого закону. Однак новий склад найвищого законодавчого органу був неспроможний вирішити завдання, що постали. Партійно-державний апарат не здавав своїх позицій;

• у лютому 1990 р. було скасовано 6-у статтю конституції, яка проголошувала керівну роль КПРС. Натомість запроваджено посаду Президента СРСР, яким став М. Горбачов;

• зміни в політичному керівництві УРСР. 28 вересня 1989 р. було звільнено з посади першого секретаря ЦК КПУ В. Щербицького, який був гальмом перебудови в Україні. На цю посаду було обрано Володимира Івашка.

Формування багатопартійності. У 1989-1990 рр. в Україні почали активно формуватися партії:

• Українська національна партія, об’єднання «Державна самостійність України» (націонал-радикальні);

• Українська республіканська партія (створена на базі УГС, центристська, голова Л. Лук’яненко);

• Демократична партія України (центристська, за незалежність України, голова Ю. Бадзьо);

• Партія зелених України (за «екологічне солідарне суспільство», голова Ю. Щербак);

• Соціал-демократичні партії, що виступали за розширення повноважень України в межах СРСР та інші.

На початок 1991 р. — 13 партій, більшість з яких виступали за самостійну Україну, були малочисельні, не мали чітко визначеної ідеології та соціальної бази, але багатопартійність відіграла значну роль у формуванні суспільної свідомосте.

Український національно-демократичний рух. Створення Народного руху України за перебудову. 8-10 вересня 1989 р. в Києві відбувся Установчий з’їзд Народного руху України за перебудову, який очолив І. Драч.

Програмні вимоги:

• демократичне і гуманне суспільство, народовладдя, добробут;

• відродження та всебічний розвиток української нації, надання українській мові статусу державної в УРСР;

• забезпечення національно-культурних потреб усіх етнічних груп республіки;

• створення суверенної Української держави, яка перебуватиме в СРСР на підставі нового союзного договору;

• з 1990 р. — вимоги про вихід України зі складу СРСР, усунення КПРС від влади, проведення виборів на багатопартійній основі, з назви Руху виключено слова «за перебудову».

НРУ, як найбільша з новоутворених громадсько-політичних організацій, зробив чимало для демократизації виборчої системи в республіці, утвердження української мови як державної, оприлюднення правди про трагічні сторінки історії українського народу. Він символізував зв’язок між масовим національно-демократичним і дисидентським рухами як різними формами українського визвольного руху.

Вибори до Верховної Ради УРСР і до місцевих рад. У березні 1990 р. відбулися перші альтернативні вибори до Верховної Ради УРСР. Демократичний блок здобув понад чверть депутатських мандатів, а в Галичині — переконливо переміг. Уперше Верховна Рада почала працювати у парламентському режимі. У ній сформувалися комуністична більшість «Група 239», або блок «За суверенну Радянську Україну» на чолі з О. Морозом, а також опозиційна Народна рада, керована І. Юхновським. Головою Верховної Ради УРСР 4 червня 1990 р. був обраний В. Івашко, але через місяць він подав у відставку, оскільки став заступником генерального секретаря ЦК КПРС.

Ухвалення Декларації про державний суверенітет. Якраз тоді, 16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР ухвалила важливий документ — Декларацію про державний суверенітет України. Цьому сприяли настрої широких народних мас, а також великодержавна політика центру, що грубо ігнорував інтереси союзних республік.

Зміст Декларації про Державний суверенітет України:

• найголовніше положення Декларації — державний суверенітет характеризувався як «верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах»;

• основний принцип державотворення сформульовано такими словами: «Українська РСР самостійна у вирішенні будь-яких питань свого державного життя»;

• підкреслювалася необхідність проведення власної економічної політики, право на власні банківську, податкову, фінансову, цінову системи, грошову одиницю;

Декларація передбачала також такі неодмінні складові суверенітету, як «безпосередні зносини з іншими державами», постійний нейтралітет, дотримання трьох неядерних принципів.

Цьому документові не було надано статусу конституційного акта. Але 3 серпня було ухвалено важливий Закон про економічну самостійність України. Невдовзі після ухвалення Декларації було обрано нового Голову Верховної Ради УРСР — ним став Леонід Кравчук.

У жовтні 1990 р. у центрі Києва відбулося студентське голодування («революція на граніті») з вимогами:

• відставка голови уряду Віталія Масола;

• відмова парламенту від підписання нового союзного договору;

• передача місцевим органам влади майна КПРС і комсомолу;

• проходження юнаками України служби за межами республіки лише на добровільних засадах;

• перевибори Верховної Ради на багатопартійній основі весною 1991 р.

Керівництво УРСР мусило піти на компроміс. Новим головою уряду став Вітольд Фокін. Інші вимоги студентів влада теж обіцяла виконати.

Створення Автономної Республіки Крим (12 лютого 1991 р.). У лютому 1991 р. Верховна Рада УРСР, враховуючи погляди значної частини населення півострова, пішла назустріч депутатам Кримської обласної ради і відновила Кримську АРСР (згодом АРК), що була скасована ще в 1945 р. Автономія мала територіальний характер, не враховувала інтересів кримськотатарського народу, який повертався на історичну батьківщину. Проросійські настрої підігрівалися з Москви. Це стало для України справжньою «бомбою уповільненої дії».

Меджліс кримськотатарського народу (червень 1991 р.). Наприкінці 80-х рр. почалося повернення кримських татар на історичну батьківщину. Для представництва інтересів народу перед українською і кримською владою у червні 1991 р. було створено меджліс, який прийняв гімн і прапор кримських татар. Головою меджлісу став визначний національний діяч М. Джемілєв.

Спроба державного перевороту в СРСР у серпні 1991 р. Акт проголошення незалежності України. 19-21 серпня 1991 р. у СРСР була спроба державного перевороту, який організували реакційні сили в керівництві КПРС і силові органи. Вони створили неконституційний орган Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС, російською мовою — ГКЧП). Проти наступу реакції рішуче виступили демократичні сили Росії.

• В Україні представники НРУ і новостворених демократичних партій виступили з пропозицією засудити заколот, а в разі захоплення влади ДКНС — закликати народ до непокори;

• керівництво Верховної Ради УРСР вичікувало, фактично зайняло нейтральну позицію;

• дії ДКНС підтримало керівництво КПУ, Кримської автономної республіки.

21 серпня путч остаточно провалився. Опозиційні сили зміцніли, члени КПУ були деморалізовані. 24 серпня 1991 р. позачергова сесія Верховної Ради ухвалила історичний документ — Акт проголошення незалежності України.

Зміст Акта проголошення незалежності. «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла над Україною в зв’язку з державним переворотом у СРСР 19 серпня 1991 р.,

• продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні,

• виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами,

• здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави — України.

Територія України є неподільною і недоторканною.

Віднині на території України чинними є виключно Конституція і закони України».

Вирішено було 1 грудня провести референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності. 30 серпня 1991 р. Президія Верховної Ради України ухвалила Указ «Про тимчасове припинення діяльності Компартії України».

Проведення референдуму та виборів Президента України. Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. увійшов в історію України як одна з найсвітліших подій, день національної гідності її народу. 90,32 % виборців, що взяли в ньому участь підтвердили Акт проголошення незалежності. Головними причинами цього були:

• віковічне прагнення українського народу до самостійності;

• певна стабільність порівняно з іншими республіками українського товарного ринку;

• фактичний розпад СРСР, прагнення прокомуністичних сил у владних структурах зберегти свої позиції в Україні за умов наступу антикомунізму в Москві.

У той же день народ уперше голосував за Президента України. 61,6 % підтримали Л. Кравчука. Майже чверть усіх голосів набрав В. Чорновіл.

Причини розпаду СРСР і його наслідки для державотворення в Україні:

• глибока соціально-економічна криза, нездатність союзного керівництва її подолати;

• дискредитація КПРС і усієї союзної влади, втрата залишків авторитету після путчу 19-21 серпня 1991 р.;

• зростання національної свідомості й активізації національно-визвольних рухів внаслідок демократизації;

• політика русифікації й асиміляції, унітарний характер СРСР, ігнорування національних особливостей.

Всеукраїнський референдум став вирішальною подією на шляху до повної ліквідації центральних владних структур. 7-8 грудня 1991 р. у Біловезькій Пущі неподалік Бреста лідери Білорусі (С. Шушкевич), Росії (Б. Єльцин), України (Л. Кравчук) підписали угоду про створення Співдружності незалежних держав (СНД), що означало припинення існування СРСР.

• Незалежність України стала фактом, який визнавався всіма державами, що виникли на теренах колишнього СРСР, а також іншими країнами світу;

• Україна здобула незалежність мирним шляхом у ході масових антикомуністичних виступів (революція);

• більшість колишніх комуністів підтримала незалежність України, діяльність КПУ було заборонено.

Міжнародне визнання України. Першим кроком на шляху незалежної зовнішньої політики стало визнання України державами міжнародного співтовариства. Вже 2 грудня 1991 р. Україну визнала Польща. Почався принципово новий етап історії України.

Хронологічний довідник

1985 р., 11 березня — обрання ген. секретарем ЦК КПРС Михайла Горбачова.

1985 р., 23 квітня — пленум ЦК КПРС. Поч. «перебудови».

1985 р., 7 травня — постанова ЦК КПРС про подолання пияцтва та алкоголізму (набула чинності в червні).

1985 р., 4 вересня — смерть у концтаборі В. Стуса.

1986 р., 26 квітня — катастрофа на Чорнобильській АЕС. Забруднення радіонуклідами значної території України. Найбільша техногенна катастрофа в світі.

1987 р., серпень — В. Чорновіл у Львові відновив видання «Українського вісника».

1988 р., 7 липня — перетворення в Львові за ініціативою В. Чорновола Укр. групи сприяння виконанню Гельсінських угод на Українську Гельсінську спілку — опозиційну неформальну загальноукраїнську організацію парт. типу. Її першим головою обраний Л. Лук’яненко, що на той час відбував заслання.

1988 р., 4 серпня — розгін несанкціонованого мітингу в Львові. Десятки людей були побиті.

1988 р., 21 грудня — перший випробувальний політ здійснив найбільший у світі транспортний літак АН- 225 («Мрія»), створений у Києві.

1989 р., 11 лютого — установча конференція Т-ва укр. мови ім. Т. Шевченка. Голова — Дмитро Павличко (з 1990 р. — Павло Мовчан). 12 жовтня 1991 р. реорганізоване у Всеукраїнське т-во «Просвіта» ім. Т. Шевченка.

1989 р., 4 березня — установча конференція Українського історично-просвітницького т-ва «Меморіал» (голова — Л. Танюк). На з’їзді в Івано-Франківську 3 квітня 1991 р. т-ву присвоєно ім’я В. Стуса.

1989 р., 21 березня — перша політ. демонстрація у Львові.

1989 р., 24 березня — перший у рад. період політичний страйк у Львові.

1989 р., 15-26 липня — страйк шахтарів на багатьох вугледобувних підприємствах республіки та поза її межами. Почався на шахті «Ясинуватська-Глибока».

1989 р., 8-10 вересня — установчі збори Народного руху України за перебудову (Рух) в Києві. Головою обрано І. Драча. Організаційно оформлена масова політ. опозиція КПУ.

1989 р., 17-24 вересня — І Респ. фестиваль укр. суч. пісні та популярної музики в Чернівцях, який виявив нові імена й нові укр. пісні та ствердив високий естетичний рівень багатьох виконавців суч. укр. музики.

1989 р., 28 вересня — пленум ЦК КПУ звільнив від обов’язків першого секретаря ЦК КПУ В. Щербицького й обрав на цю посаду Володимира Івашка.

1989 р., 1 жовтня — рішення ЦК КПРС підвищити платню працівникам парт. апарату на 50-100%.

1989 р., 20 жовтня — собор священників православної церкви у Львові проголосив відродження УАПЦ.

1989 р., 27-28 жовтня — сесія Верховної Ради УРСР ухвалила закони про вибори нар. депутатів УРСР і вибори до місцевих рад, а також закон про мови, що проголошував укр. мову державною.

1989 р., 19 листопада — перепоховання на Байковому кладовищі дисидентів, які померли в концтаборах: Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого.

1990 р., 21 січня — створено «живий ланцюг» — «Українська хвиля» — з нагоди проголошення Дня соборності України (71-ї річниці проголошення 22 січня 1919 р. акту возз’єднання УНР і ЗУНР).

1990 р., 4 і 18 березня — перший і другий тури виборів до Верховної та місцевих рад нар. депутатів УРСР (на альтернативній основі). Представники Дем. блоку завоювали понад чверть місць у Верховній Раді УРСР. Перемога опозиційних сил у Львівській, Тернопільській та Івано-Франківській обл.

1990 р., 28-30 квітня — делегати з’їзду УГС у Києві ухвалили рішення про розпуск о-ції й утворення на її базі Української республіканської партії (УРП). Головою партії обрано Л. Лук’яненка.

1990 р., 15 травня — розпочала роботу перша сесія Верховної Ради УРСР дванадцятого скликання (згодом, за новим рахунком, першого скликання). Вперше найвищий орган державної влади УРСР сформовано за умов альтернативності. Депутати почали працювати на постійній основі.

1990 р., 4 червня — Головою Верховної Ради УРСР обрано В. Івашка.

1990 р., 5-6 червня — перший собор Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) в Києві. Патріархом став Мстислав (Степан Скрипник).

1990 р., 6 червня — перехід Дем. блоку нар. депутатів у Верховній Раді УРСР до конструктивної опозиції, оформленої у вигляді Нар. ради, головою якої обрано Ігоря Юхновського.

1990 р., 11 червня — Верховна рада ухвалила рішення про новий порядок обчислення часу — відтоді в Україні час на одну годину відрізняється від моск.

1990 р., 16 липня — ухвалення Декларації про держ. суверенітет України. Їй не було надано статусу конституційного акту. Перший важливий крок до незалежності України.

1990 р., 23 липня — відставка В. Івашка з поста Голови Верховної Ради, обрання на цю посаду Леоніда Кравчука.

1990 р., 24 липня — підняття синьо-жовтого прапора перед міськрадою Києва.

1990 р., 3 серпня — ухвалення Верховною Радою УРСР закону про екон. самостійність республіки. Важливий документ як наповнення Декларації про суверенітет реальним змістом.

1990 р., 2-17 жовтня — голодування студентів у Києві («революція на граніті»), які вимагали відставки голови уряду, відмови від підписання нового Союзного договору, передачі місцевим органам влади майна КПРС і комсомолу, відбування юнаками України військ. служби за межами республіки лише на добровільних засадах, перевиборів Верховної Ради УРСР. Під час голодування 9 жовтня видатний письменник О. Гончар вийшов з КПРС на підтримку студентів. Вироблено взаємоприйнятний підхід до задоволення вимог студентів (В. Масол пішов у відставку).

1990 р., 25-28 жовтня — II Всеукраїнські збори Руху. Внесення змін до програми і статуту. З назви були вилучені слова «за перебудову». Нова стратегія накреслювала шляхи б-би за досягнення незалежності України.

1990 р., 5 листопада — міністерство юстиції України зареєструвало УРП (голова Л. Лук’яненко). Перша офіційно зареєстрована партія в УРСР.

1990 р., 14 листопада — Головою Ради Міністрів УРСР обрано Вітольда Фокіна.

1991 р., 12 лютого — Верховна Рада УРСР ухвалила постанову про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки.

1991 р., 17 березня — Всесоюзний референдум. За збереження СРСР висловилися 70% виборців, за існування України в складі СРСР на засадах Декларації про держ. суверенітет України — 80%.

1991 р., 18 квітня — Верховна Рада УРСР ухвалила закон «Про утворення Кабінету Міністрів Української РСР». Головою Кабінету Міністрів (Прем’єр-міністром) став В. Фокін.

1991 р., 5 липня — ухвалення Верховною Радою УРСР закону про заснування поста Президента УРСР і внесення змін та доповнень до Конституції УРСР.

1991 р., 19-21 серпня — спроба антиконституційного перевороту в СРСР з боку консервативних сил у керівництві КПРС та органів держ. управління СРСР. Провал ГКЧП (ДКНС). Перемога дем. сил.

1991 р., 24 серпня — позачергова сесія Верховної Ради УРСР. Ухвалення Акта проголошення незалежності України. Поява нової самостійної держави — України.

1991 р., 30 серпня — Президія Верховної Ради України ухвалила указ про заборону діяльності КПУ.

1991 р., 8 жовтня — ухвалення Верховною Радою України Закону «Про громадянство».

1991 р., 31 жовтня — Верховна Рада ухвалила «Концепцію роздержавлення і приватизації підприємств, землі та житлового фонду». Приватизація розпочалася зі сфери обслуговування.

1991 р., 4 листопада — ухвалення закону «Про державний кордон України».

1991 р., 1 грудня — Всенародний референдум підтримав Акт проголошення незалежності України (90,32 %). Президентом України обрано Леоніда Кравчука (61,6%).

1991 р., 2 грудня — незалежну Україну визнала перша держава — Польща, за нею — Канада. Початок дипломатичного визнання України. 11 грудня перше посольство в Києві відкрила Угорська Республіка.

1991 р., 6 грудня — Верховна Рада України ухвалила Закон про Збройні сили України.

1991 р., 7-8 грудня — зустріч у Біловезькій Пущі керівників Білорусії, Росії й України, підписання договору про утворення Співдружності незалежних держав (СНД). СРСР припинив існування як суб’єкт міжнародного права і геополітична реальність.

Персоналії

Горбачов Михайло (2.03.1931, с. Привільне Ставропольського краю, у РФ) — рад. держ. і парт. діяч. Навчався на юрид. ф-ті Московського ун-ту (1950-1955). Відтоді — на комсомольській, з 1962 — на парт. роботі, з 1978 — секретар ЦК КПРС, з березня 1985 — ген. секретар ЦК КПРС. Розпочав серію екон., соціальних і політ. реформ, відомих як «Перебудова». Не змінював керівництво України до 1989, хоча неодноразово її відвідував. Г. — голова ВР СРСР (1988-1990), перший і єдиний Президент СРСР (1990-1991). Нагороджений Нобелівською премією миру (1990). Після невдалого путчу (серпень 1991) був не в змозі утримати ситуацію під контролем, зокрема не допустити проголошення незалежності України. 25.12.1991 відмовився від президентства, оскільки СРСР перестав існувати.

Драч Іван (17.10.1936, с. Теліжинці Тетіївського р-ну Київської обл. - 19.06.2018, Київ) — визначний поет, перекладач, кіносценарист, драматург, гром. і держ. діяч. Д. — перший голова Нар. руху України за перебудову (1989, з 1990 — НРУ, до 1992), нар. депутат України кількох скликань (з 1990). Належить до плеяди «шістдесятників».

Єльцин Борис (1.02.1931, с. Бутка, Уральська обл., тепер РФ - 23.04.2007, Москва) — видатний рос. політ. і держ. діяч. Закінчив Уральський політехнічний ін-т (Свердловськ, нині Єкатеринбург). Є. — перший секретар Свердловського обкому партії (1971-1985), голова Верховної ради РФ (1990-1991). 12.06.1991 обраний першим президентом РФ, 1996 переобраний. У серпні 1991 очолив опір антидержавному путчу. В умовах фактичного розвалу СРСР спільно з Л. Кравчуком і С. Шушкевичем підписав угоду про припинення існування Рад. Союзу і створення СНД. 31.12.1999 заявив про відставку з поста президента РФ.

Івашко Володимир (28.10.1932, Полтава - 13.11.1994, Москва, похований у Києві) — рад. парт. і держ. діяч. Закінчив Харківський гірничий ін-т (1956), викладав у ньому. З 1973 І. — на парт. роботі. І. — секретар (1986), другий секретар (1988), перший секретар ЦК КПУ (обраний 28.09.1989, до червня 1990). Нар. депутат УРСР, 4.06. - 9.07.1990 — Голова Верховної Ради УРСР. Залишив посаду в зв’язку з обранням заст. ген. секретаря ЦК КПРС. Заповів поховати себе в Україні.

Кравчук Леонід (10.01.1934, с. Великий Житин, тепер Рівненського р-ну Рівненської обл.) — відомий політ. і гром. діяч. 1958 закінчив екон. ф-т Київського ун-ту. 1958-1991 був членом КПРС. Закінчив академію сусп. наук у Москві, кандидат екон. наук. З 1970 працював в апараті ЦК КПУ, з 1989 — секретар ЦК КПУ з ідеології, з 1990 — другий секретар ЦК КПУ. 24.07.1990 К. обраний Головою Верховної Ради УРСР. 1.12.1991 став першим всенародно обраним Президентом України (до липня 1994).

Масол Віталій (14.11.1928, с. Олишівка, тепер Чернігівського р-ну Чернігівської обл. - 21.09.2018, Київ) — рад. і укр. госп. діяч. Закінчив Київський політехнічний ін-т (1951). Директор Новокраматорського машинобудівного заводу (з 1963). М. працював першим заст. (1972-1978) і головою Держплану УРСР (1978-1987). Голова РМ УРСР (липень 1987 - жовтень 1990), пішов у відставку під тиском опозиції, зокрема студентського голодування. М. — прем’єр-міністр України (червень 1994 - березень 1995). З 1995 — на пенсії.

Фокін Вітольд (25.10.1932, с. Новомиколаївка Новомиколаївського р-ну Запорізької обл.) — рад. і укр. госп. діяч. Закінчив Дніпропетровський гірничий ін-т (1954). Очолював уряд (РМ, згодом КМ) України (23.10.1990 - 1.10.1992). Перший прем’єр-міністр незалежної України.

Юхновський Ігор (1.09.1925, с. Княгинине, нині Лубенського р-ну Рівенської обл.) — видатний учений-фізик, політ. і гром. діяч. Учасник Другої св. війни. Закінчив Львівський ун-т (1951, працював у ньому з 1954, завідувач кафедри теоретичної фізики з 1959). Ю. — директор Ін-ту фізики конденсованих систем (з 1990). Академік АН УРСР (1982, теоретична фізика, тепер НАНУ). Осн. наук. праці — з галузі статичної фізики. Нар. депутат України (1990-2002), очолював Нар. раду (1990-1991) у Верховній Раді УРСР. Ю. був першим віце-прем’єром в уряді Л. Кучми (1992-1993). Очолював Ін-т нац. пам’яті (до 2010). Герой України (2005).

Терміни та поняття

Акт проголошення незалежності України — документ, ухвалений позачерговою сесією Верховної Ради УРСР 24 серпня 1991 р., що проголосив незалежність України та створення самостійної держави — України.

Альтернативні вибори, вибори на альтернативній основі (від лат. «один із двох» і укр. «вибори») — вибори, під час яких до виборчого бюлетеня внесено більше, ніж одна кандидатура. Такі вибори до Верховної Ради УРСР вперше відбулися у березні 1990, у попередні роки завжди була лише одна кандидатура.

Багатопартійність (багатопартійна система) (від укр. «багато» і лат. «розділ, частина, група однодумців») — наявність у с-ві ряду політ. партій (більш ніж однієї), взаємини між якими базуються на реальній конкуренції за владу. Вона є ефективним засобом виявлення різних підходів та інтересів, спосіб їх гармонізації. За допомогою б. інтереси та здібності людей, взяті в їх органічній єдності та в б-бі з ін. інтересами, спрямовуються на вирішення актуальних проблем сусп. життя. Вона є характерною ознакою дем. с-ва, яка виражає практичну реалізацію осн. політ. свобод громадян. З’явилася в Україні (та СРСР в цілому) після скасування шостої статті конституції у лютому 1990, фактично — ще 1989. Це форма сусп. управління, вироблена людською цивілізацією, при якій б-ба партій за владу виступає як механізм використання розходжень інтересів для прогресу.

Гласність — політика максимальної відвертості та правди в діяльності держ. і гром. о-цій, дієва й активна форма участі гром. думки в дем. розв’язанні найважливіших проблем країни, майже повна ліквідація цензури. Проголошена Михайлом Горбачовим 1987, була частиною його програми реформ, ставила за мету сприяти розвиткові демократії, плюралізму думок, подоланню застійних явищ.

Декларація (від лат. «заява, оголошення») — заява від імені держави, уряду, партії, о-ції; урочисте проголошення осн. принципів, а також документ, у якому вони викладені.

Декларація про державний суверенітет України (від лат. «заява, оголошення», укр. «про державний» і фр. «верховна влада») — документ, ухвалений Верховною Радою УРСР 16.07.1990, що проголошував держ. суверенітет республіки у складі СРСР. Для його ухвалення чи не вперше відбулася консолідація різних груп. Згідно з декларацією, УРСР мала право на власні збройні сили, зовн. політику і т. п., а насправді нічого подібного не було. Цьому документові не було надано статусу конституційного акта. Крок на шляху до незалежності.

Державний комітет з надзвичайного стану (ДКНС, рос. ГКЧП) — надзвичайний орган, створений 19 серпня 1991 групою керівників найвищого рівня СРСР (Геннадій Янаєв, Дмитрій Язов, Борис Пуго та ін., всього вісім осіб) з метою протистояння дем. перетворенням. 21 серпня 1991 зазнав краху, його члени були заарештовані (Б. Пуго застрелився) й засуджені, через досить короткий час амністовані.

«Живий ланцюг» («Українська хвиля») — акція на честь іст. події, Дня злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919. Відбулася 21.01.1990, тому що вихідний припадав на переддень, а не на саму річницю. Подія мала резонанс у всіх обл. України, хоч прямо стосувався лише частини. Люди вийшли на шлях від Львова через Тернопіль, Рівне, Житомир до Києва. Кількість учасників: від одного до трьох мільйонів осіб. Акція відбулася у розпал передвиборної кампанії. Закріплювалася ідея єдності земель, відновлювалася в пам’яті нац. символіка.

Інфляція (від лат. «розбухаю») — переповнення грошового обігу масою надлишкових паперових грошей, що викликає їхнє знецінювання, зростання цін на предмети першої потреби, зниження валютного курсу, падіння реальної заробітної плати. Однією з її осн. причин у роки «перебудови» стали невдачі у реалізації реформ, подальше погіршення ключових показників розвитку економіки, доповнене прагненням союзних структур зберегти свою владу над республікою. Внаслідок перших госп. перетворень підприємства і колгоспи дістали певну свободу в формуванні зарплати, яка швидко зростала, а виробництво падало. Навіть те, чого було завжди вдосталь, ставало дефіцитом. Наприкінці 1988 розрив між грошовою і товарною масою збільшився до 10-и млрд. крб. І. була і в попередні роки, але не набувала таких масштабів. Найбільшого розмаху досягла у 90-х рр.

Народна рада — парламентська опозиція у Верховній Раді України 1990-1994. Сформувалася з членів Дем. блоку в укр. парламенті наприкінці травня 1990 у складі 125 депутатів, голова - Ігор Юхновський. Протистояла т. зв. «групі-239» («За суверенну Радянську Україну»), Значною мірою сприяла ухваленню Декларації про держ. суверенітет України (16 липня 1990) й Акта проголошення держ. незалежності України (24 серпня 1991). Н. р. послідовно відстоюючи нац. інтереси, прагнула домогтися затвердження укр. парламентом рішень, які б започаткували реальне становлення України як вел. європ. держави.

Народний рух України (НРУ) — потужна нар. о-ція різноманітних політ. сил, опозиційних КПУ. Це було важливим кроком до об’єднання національно свідомих сил. Поч. його створення можна вважати лютий 1989, збори письменників. Спочатку він не відзначався радикалізмом на відміну від прибалтійських колег. Офіційно НРУ оформився на установчому з’їзді в актовому залі КПІ 8-10 вересня 1989. Першим головою був обраний Іван Драч, головою секретаріату — Михайло Горинь, заст. голови — Павло Кислий. У грудні 1992 НРУ фактично перетворився у партію (з 1993 — офіційно), його очолив В’ячеслав Чорновіл. Перша назва — Нар. рух України за перебудову, з 1990 — НРУ. Відіграв найважливішу роль у здобутті незалежності України.

Незалежність — можливість ухвалювати самостійні рішення; для держави — політична самостійність, відсутність підлеглости, суверенітет.

«Перебудова», (горбачовська «перебудова») — політ. курс керівництва КПРС (особливо Михайла Горбачова) на оновлення, оздоровлення, модернізацію всіх сфер життя, «очищення» соціалізму від нашарувань минулого, надання йому привабливого для народу вигляду. Спочатку вона означала лише поліпшення управління госп. механізмом. Але поступово цей термін почав наповнюватися новим змістом, включати нові складники. Відправним пунктом її стало оновлення керівництва КПРС, а офіційним початком вважається квітневий (1985) пленум ЦК КПРС. У наступні роки було ухвалено ряд документів щодо її поглиблення. Почали говорити про рев. зміни, переосмислення минулого. Але частина керівництва чинила їй запеклий опір, була гальмом. Закінченням вважається 1991, розвал СРСР, ідейний крах ком. ідеології.

Плюралізм, політичний плюралізм (від лат. «множинний») — теорія сусп.-політ. устрою, згідно з якою сусп.-політ. життя являє собою конкуренцію багатьох політ. партій і о-цій, що виражають інтереси певних соціальних груп. Це один із складників горбачовської «перебудови». Ідейно-регулятивний принцип сусп.-політ. та соціального розвитку, що базується на існуванні декількох (чи багатьох) незалежних начал політ. знань і розуміння буття. Система влади, що ґрунтується на взаємодії і протидії політ. партій та гром.-політ. о-цій на відміну від доперебудовних часів, коли дозволялася лише одна партія і її точка зору.

Плюралізм економічний (від лат. «множинний» і «відання домашнім господарством») — свобода і рівність різних форм власності у країні.

Президент (від лат. «той, що сидить попереду») — виборний глава держави у країнах з республіканською формою правління, вибирається на встановлений термін (в Україні — на п’ять років).

«Прискорення» — реформаторський курс проголошений ген. секретарем ЦК КПРС Михайлом Горбачовим у квітні 1985 і спрямований на удосконалення екон. процесів і надання динаміки господарству СРСР. На початковому етапі курс на нього на місцях сприймався як чергова кампанія зміцнення трудової та технологічної дисципліни, підвищення відповідальності керівників. Віра ініціаторів курсу в старі підходи виявилася під час антиалкогольної кампанії. Закінчилася невдачею і спроба реформаторів стимулювати розвиток кооп. руху. Розрахунки на те, що кооп. рух надасть економіці потужного імпульсу не виправдалися, непродуманою була і кампанія б-би з нетрудовими доходами. Отож, усі складові цього курсу зазнали невдачі, тому що відбувалися в умовах старої системи виробничих відносин, у рамках командно-адміністративної ситеми, за відсутності особистої зацікавленості працівників. Уже 1987 видно провал курсу на «п.» в розвитку економіки.

Референдум (від лат. «те, що має бути повідомлене») — всенародний опит шляхом голосування з найважливіших питань держ. життя, спосіб прийняття законів. У р. можуть брати участь усі громадяни, що мають виборчі права. Особливо важливим для українців був р. 1 грудня 1991, у результаті якого понад 90 % українців схвалили Акт про незалежність України, ухвалений Верховною Радою України 24 серпня 1991.

Ринкові відносини — соціально-економічна відносини, що розвиваються на основі прив. власності та товарно-грошових відносин. У сучасній Україні формується з 1992 (деякі елементи — дещо раніше).

Студентське голодування («революція на граніті», «нова жовтнева революція») — студентський виступ, який відбувся 2-17 жовтня 1990. Завдяки йому було перейменовано гол. майдан України: площа Жовтневої революції на майдан Незалежності. Серед його організаторів були досить відомі тепер люди, нар. депутат О. Доній, М. Іващишин, В. Чемерис, нар. депутат В. Кириленко. Вони хотіли перевиборів, військ. служби в Україні, передачі майна КПРС і ВЛКСМ місцевій владі, не підписувати союзного договору, відставки голови уряду. У зв’язку з цим назрівав соціальний вибух. Влада відразу виконала одну вимогу, ін. — пообіцяла.

Суверенітет, державний суверенітет (від фр. «верховна влада») — повна незалежність і самостійність держ. влади країни у внутр. і зовн. справах, які виявляються у відповідних формах будови та внутр. і зови. діяльності держави. Його основою є право націй на самовизначення. Повага до держ. с. — осн. принцип суч. міжнародного права і міжнародних відносин. Цей принцип отримав юрид. закріплення у Статуті ООН (1945). В Україні він був проголошений Верховною Радою 16.07.1990, підтверджений Актом про незалежність 24.08.1991 і всенародним референдумом 1.12.1991.

Товариство української мови імені Тараса Шевченка (нині ТУМ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка) — о-ція, створена у лютому 1989 для підтримання належного рівня укр. мови. Його представники багато зробили для законодавчого закріплення держ. статусу мови (закон, ухвалений у жовтні 1989). Ініціатором був Львів, зокрема письменник Р. Іваничук, а на всеукраїнському рівні його очолив Д. Павличко, нині — П. Мовчан.

Український національно-демократичний рух — нац.-визв. рух з метою створити незалежну демократичну державу. У. н.-д. р. на поч. «перебудови» виступав за демократію та укр. к-ру, згодом, об’єднавшись у НРУ, ставив політ. мету - незалежність України.

Фермерство (від лат. «орендар») — форма господарювання на селі, що базується на прив. власності на землю. З’явилася в Україні після довгої перерви наприкінці 80-х рр., поширилася в незалежній Україні.

Фракція (від лат. «розламування») — організована група членів партії, створювана для проведення її лінії в парламенті, органах місцевого самоврядування, гром. о-ціях тощо.

Шахтарський страйк 1989 р. — перший за багато років масовий страйк робітників, зокрема шахтарів, який охопив осн. райони вуглевидобування. Це було нове явище сусп. життя, що розхитувало основи тоталітарної системи. Причинами його були непослідовність, невдалі реформи, невирішеність багатьох екон. і соціальних питань, непроведения реконструкції. Стало зрозумілим, що інтереси його учасників розходяться з інтересами КПУ-КПРС. Почався 15 липня 1989 на шахті «Ясинуватська-Глибока» (Донбас). Спочатку були лише «ковбасні» вимоги, згодом — політ. Зрозуміти шахтарів можна — 53% ручної праці, зростання робочого дня до 10-11 годин, висока смертність від нещасних випадків. Влада частково задовольнила вимоги страйкарів.

Тести

30.1. Священник, який став першим українським патріархом — керівником УАПЦ:

А Володимир (Романюк).
Б Мирослав-Іван Любачівський.
В Мстислав (Скрипник).
Г Філарет (Денисенко).

30.2. Наслідок для КПУ підтримки її верхівкою ГКЧП (ДКНС):

А вона перестала бути керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства.
Б її діяльність було негайно припинено.
В її діяльність було призупинено, а згодом заборонено.
Г КПУ була заборонена, а її лідери арештовані.

30.3. Укажіть правильне твердження.

А Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 р. став вирішальною подією на шляху до повної ліквідації центральних владних структур
Б КПУ була заборонена 24 серпня 1991 р.
В студентське голодування ставило за мету негайне повалення комуністичної влади
Г Володимир Щербицький пішов у відставку після виборів до Верховної Ради УРСР

30.4. Зло, з яким закликала боротися постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР, що набула чинності у червні 1985 р.:

А алкоголізм.
Б наркоманія.
В проституція.
Г тютюнопаління.

30.5. Укажіть правильне твердження.

А Михайло Горбачов визнав державний суверенітет України
Б першим головою Народного руху України за перебудову був В’ячеслав Чорновіл
В у 1990 р. з лав КПУ офіційно вийшло 250 тис. осіб
Г Українська міжпартійна асамблея мала ліворадикальний напрям

30.6. Сутність Співдружності незалежних держав:

А нова модель СРСР, спроба під новою назвою зберегти старий геополітичний порядок.
Б нове державне політичне утворення радянських республік на конфедеративних засадах.
В нове державне політичне утворення радянських республік на федеративних засадах.
Г форма ліквідації СРСР і переходу відроджених та новостворених держав до системи двосторонніх рівноправних стосунків.

30.7. Стан структури української промисловості в період «перебудови»:

А зміни на гірше, розвиток лише видобувної промисловості, навіть важка індустрія занепадала, характер економіки поступово ставав з індустріального аграрно-індустріальним.
Б зміни на краще, розвиток і важкої, і легкої індустрії, використання занепаду промисловості в інших республіках СРСР.
В змін практично не відбулося, пріоритетний розвиток важкої промисловості, переважання незавершених індустріальних циклів, політика нераціонального розміщення та використання промислових потужностей.
Г суттєві зміни, втрата напівколоніального характеру промисловості, створення завершених виробничих циклів, пріоритетність наукомістких галузей, впровадження досягнень науково-технічного прогресу.

30.8. Подія, яка стала важливим кроком до об’єднання національно-демократичних сил:

А активне партійне будівництво.
Б виникнення екологічного руху.
В організаційне оформлення Народного руху України за перебудову.
Г шахтарський страйк.

30.9. Політики, які підписали домовленості у Біловезькій Пущі:

А Михайло Горбачов, Борис Єльцин, Леонід Кравчук.
Б Борис Єльцин, Леонід Кравчук, Станіслав Шушкевич.
В Леонід Кравчук, Станіслав Шушкевич, Михайло Горбачов.
Г Станіслав Шушкевич, Михайло Горбачов, Борис Єльцин.

30.10. Рішення щодо сільського господарства, прийняті в 1989 р.:

А «Про поширення різних форм оренди», «Про розвиток фермерських господарств», «Про розпуск колгоспів».
Б «Про розвиток фермерських господарств», «Про розпуск колгоспів», «Про утворення кооперативних колективів».
В «Про розпуск колгоспів», «Про утворення кооперативних колективів», «Про поширення різних форм оренди».
Г «Про утворення кооперативних колективів», «Про поширення різних форм оренди», «Про розвиток фермерських господарств».

30.11. Вимога студентів, яку було виконано майже відразу:

А вибори на багатопартійній основі.
Б відмова від підписання союзного договору.
В відставка голови уряду.
Г передача майна КПРС місцевим органам влади.

30.12. Посада, на яку був обраний Леонід Кравчук 1 грудня 1991 р.

А Голова Верховної Ради УРСР
Б Голова Ради Міністрів УРСР
В перший секретар ЦК КПУ
Г Президент України

30.13. У який період розгорнувся процес, відображений в уривку з документа:

«...Рада Міністрів УРСР зобов’язала виконкоми місцевих Рад народних депутатів Кримської області вжити додаткових заходів для своєчасного надання в установленому порядку кримським татарам, які повертаються, земельних ділянок для будівництва житлових будинків...»?

А «відбудови»
Б «відлиги»
В «застою»
Г «перебудови»

30.14. Прочитайте визначення й укажіть поняття, яке відповідає його змісту.

«Спроба реформувати комуністичну систему в 1985-91 рр.; реформи, розпочаті М. Горбачовим у СРСР, мали на меті модернізацію господарства, збільшення громадянських свобод; спричинила радикалізацію суспільних і національних настроїв, призвівши до розпаду СРСР».

А «відлига»
Б «застій»
В «перебудова»
Г «реформація»

30.15. Категорії населення, що чинили активний опір політиці радикальних реформ у СРСР в роки «перебудови»:

А військовослужбовці, інтелігенція, колгоспники.
Б інтелігенція, колгоспники, робітники.
В колгоспники, робітники, парт номенклатура.
Г партноменклатура, працівники державного апарату, офіцери-військовослужбовці.

30.16. Мета діяльносте Української Гельсінської спілки, яку вона задекларувала (1988 р.):

А боротьба за дотримання конституційних прав українців, інформування міжнародної громадськості про порушення прав людини в УРСР.
Б боротьба за перебудову СРСР на федеративних засадах, дотримання прав і свобод громадян, що мешкають в УРСР.
В необхідність створення суверенної України, захист громадянських прав особистості.
Г підтримка «перебудови» в СРСР, демократизація, дотримання конституційних прав українців, зміна керівництва КПУ.

30.17. Сутність поняття «системна криза», як прийнято характеризувати стан СРСР на середину 80-х рр.:

А відсутність соціальної рівності, а внаслідок цього загострення суперечностей між соціальними верствами населення СРСР.
Б криза політичної надбудови, що спричинила зміну партійного керівництва Радянського Союзу і зокрема України протягом кількох років.
В кризовий стан економіки, неможливість її дальшого розвитку без докорінних змін.
Г кризовий стан усіх ланок і сфер життя радянського суспільства, зокрема економіки, політичної сфери та соціальних відносин.

30.18. Умова, внаслідок якої стало можливим виникнення багатопартійносте:

А активізація громадсько-політичного та робітничого руху в 1988-1989 рр., зростання політичної свідомості українців.
Б проголошення політики гласності, яка сприяла утвердженню у свідомості громадян поглядів, відмінних від комуністичних.
В пропозиція лютневого (1990 р.) пленуму ЦК КПРС, рішення З’їзду народних депутатів СРСР про скасування шостої статті конституції СРСР, яка закріплювала однопартійну систему.
Г усунення з поста першого секретаря ЦК КПУ Володимира Щербицького, який не допускав творення нових партій.

30.19. Укажіть правильне твердження.

А на базі УГГ у середині 1987 р. відновила свою роботу УГС
Б у Верховній Раді УРСР 1990 р. було 239 ортодоксальних комуністів
В законом «Про мови в Українській РСР» було розроблено реальний механізм упровадження української мови в діяльність державних установ
Г останнім керівником КПУ за радянських часів був Леонід Кравчук

30.20. Політик, зображений на поданій нижче світлині:

А Сергій Головатий.
Б Володимир Івашко.
В Леонід Кравчук.
Г Іван Плющ.

30.21. Характерні риси «Декларації про державний суверенітет України»:

А проголошення нічим не обмеженого національно-державного суверенітету України, самостійний внутрішньополітичний і економічний розвиток, рівноправність у зовнішній політиці.
Б проголошення повного економічного суверенітету республіки, передання її державним органам функцій з керівництва внутрішньополітичним життям, зовнішня політика залежна від центру.
В проголошення повного економічного суверенітету України, у розв’язанні питань внутрішньої та зовнішньої політики республіка залишалася залежною від Москви.
Г проголошення суверенітету, тобто незалежності, України, самостійний внутрішньополітичний, зовнішньополітичний і економічний розвиток.

30.22. Останній крок у процесі юридичного оформлення державної незалежності України:

А Акт проголошення незалежності України.
Б Всесоюзний референдум про збереження СРСР.
В Всеукраїнський референдум на підтвердження Акта проголошення незалежності України.
Г Декларація про державний суверенітет України.

30.23. Позиція, яку займало партійне керівництво УРСР на чолі з Володимиром Щербицьким щодо реформаторського курсу Михайла Горбачова упродовж 1985-1987 рр.:

А засудження курсу «перебудови» та розроблення власної концепції реформування УРСР.
Б категорична відмова від підтримки курсу «перебудови», спроби усунення Михайла Горбачова від влади.
В офіційна підтримка курсу «перебудови» та фактичне блокування реформаторських кроків союзного партійного керівництва.
Г підтримка й активне впровадження в УРСР курсу Михайла Горбачова на демократизацію суспільного життя.

30.24. Укажіть правильне твердження.

А 8-10 вересня 1989 р. у Києві відбувся Установчий з’їзд Народного фронту України
Б на всенародному референдумі 1 грудня 1991 р. 90,32 % громадян проголосували за незалежність України
В Головою Ради Міністрів УРСР упродовж 1987-1990 рр. був Олександр Ляшко
Г Декларація про державний суверенітет України ухвалена 24 серпня 1991 р.

30.25. Подія, якій була присвячена акція 21 січня 1990 р. —утворення «живого ланцюга» між Києвом і Львовом:

А Акт Злуки.
Б бій під Крутами.
В День проголошення УНР.
Г Свято Водохреща.

30.26. Рух, що відіграв головну роль у здобутті незалежності України.

А російський демократичний рух
Б російський комуністичний рух
В український комуністичний рух
Г український національно-демократичний рух

30.27. Прочитайте факти біографії культурного і громадсько-політичного діяча й укажіть його.

«Роки життя - 1936-2018. Поет і громадсько-політичний діяч. Навчався в Київському університеті. Поет - шістдесятник, автор збірок «Соняшник», «Корінь і крона» тощо, кіносценаріїв, публіцистики. Перший голова Народного руху України. Народний депутат кількох скликань».

А Іван Драч
Б Віталій Коротич
В Борис Олійник
Г Дмитро Павличко

30.28. Основне положення закону «Про мови в Українській РСР»:

А гарантія верховенства української мови.
Б державний статус російської мови.
В державний статус української мови.
Г російська і українська мови стали державними.

30.29. Ставлення керівництва Верховної Ради УРСР до спроби державного перевороту:

А заклик народу до всеукраїнського страйку.
Б заява на підтримку путчу.
В заява з рішучим протестом, солідарність з діями Бориса Єльцина.
Г невизначеність, вагання, вичікувальна позиція.

30.30. Офіційна назва нашої держави після проголошення незалежності:

А Держава Україна.
Б Республіка Україна.
В Україна.
Г Українська Республіка.

30.31. Сутність Народного руху України за перебудову (з 1990 р. — НРУ) у перший рік його існування:

А масова громадсько-політична організація, мета якої полягала у побудові в Україні демократичного суспільства, відродженні української мови та культури, виходу УРСР зі складу СРСР.
Б масова громадсько-політична організація, мета якої полягала в побудові в Україні демократичного суспільства, відродженні української мови та культури, національно-державного суверенітету УРСР, перебудова СРСР на засадах федералізму.
В політична партія, мета якої полягала у побудові в Україні демократичного суспільства, відродженні української мови та культури, створення незалежної Української держави.
Г політична партія націонал-демократичного спрямування, мета якої полягала у відродженні української мови та культури, побудові в Україні демократичного суспільства та досягнення національно-державного суверенітету України.

30.32. Рішення квітневого (1985 р.) пленуму ЦК КПРС:

А запровадження боротьби за тверезий здоровий спосіб життя, зміцнення дисципліни.
Б запровадження нової соціальної програми «Житло-2000» та вдосконалення «Продовольчої програми», реалізація яких мала забезпечити досягнення світових стандартів життя.
В установлення відповідності форм соціалістичного господарства сучасним умовам і потребам, досягнення істотного прискорення соціально-економічного прогресу на базі науково-технічної революції.
Г установлення нових принципів кадрової політики та впровадження виборів усіх ланок партійно-державного і господарського керівництва на альтернативній основі.

30.33. Укажіть правильне твердження.

А закон про економічну самостійність України був складовою частиною Декларації про суверенітет України
Б перший великий шахтарський страйк розпочався у липні 1989 р. на копальнях Львівсько-Волинського вугільного басейну
В уперше за повоєнні роки національний дохід УРСР зменшився на 1,5 % у 1990 р.
Г на Установчому з’їзді НРУ за перебудову співголовами були обрані Іван Драч і В’ячеслав Чорновіл

30.34. Характеристика партійно-політичного процесу в 1989-1991 рр.:

А виникнення кількох великих партій і двох десятків малих на початок 1991 р., створення умов для реального плюралізму, остаточне падіння авторитету КПУ.
Б виникнення майже трьох десятків партій на початок 1991 р., які спиралися на масову підтримку населення і мали загальноукраїнський характер.
В виникнення майже п’яти десятків партій на початок 1991 р., які не мали суттєвого впливу, були малочисельними та регіональними за масштабами діяльності.
Г виникнення тринадцяти партій (КПУ була частиною КПРС, а не окремою партією) на початок 1991 р., вони нагадували політичні клуби, тільки НРУ, який ще не був партією, міг скласти конкуренцію комуністам, але діяльність партій розхитувала тоталітарну систему, готувала громадськість до розуміння необхідності здобуття незалежності.

30.35. Зміст шостої статті конституції СРСР, яку було вилучено рішенням III з’їзду народних депутатів СРСР:

А закріплення державності російської мови.
Б закріплення керівної ролі КПРС у радянському суспільстві.
В закріплення колективної власності на засоби виробництва.
Г затвердження атеїзму як офіційної політики у сфері релігії.

30.36. Мета ухвалення Верховною Радою УРСР закону «Про економічну самостійність Української РСР»:

А впровадження основних засад політики «перебудови».
Б втілення положень Декларації про державний суверенітет України
В подолання наслідків путчу 19-21 серпня 1991 р.
Г реалізація рішень Всесоюзного референдуму 17 березня 1991 р.

30.37. Заходи, здійснені владою в перші два роки «перебудови»:

А боротьба з алкоголізмом, наведення дисципліни, заохочення ініціативи, дозвіл на існування дрібних приватних підприємств і фермерських господарств.
Б реабілітація політв’язнів, чистка кадрів партапарату, запровадження демократичних засад виборів керівників різного рангу.
В скасування шостої статті конституції СРСР, проведення реформи виборчої системи, гарантування здійснення громадянами своїх демократичних прав.
Г удосконалення роботи адміністративно-бюрократичного апарату держави, посилена боротьба з корупцією, порушеннями дисципліни.

30.38. Професія, представники якої започаткували перший масовий робітничий страйк:

А водії автобусів і тролейбусів Києва.
Б залізничники Харкова.
В металурги Запоріжжя.
Г шахтарі Донбасу.

30.39. Причини втрати КПУ провідних позицій в українському суспільстві:

А курс КПУ на розбудову української державності та національне відродження.
Б неспроможність запобігти екологічній кризі, спричиненій аварією на Чорнобильській АЕС, провінційність політичного мислення її керівників.
В організація КПУ різних національно-культурних об’єднань, які вийшли з-під контролю партії.
Г страх перед демократизацією, яка сприяла національно-демократичному рухові, несумісному з комуністичною ідеологією.

30.40. Установіть відповідність.

1 Біловезька Пуща
2 Донбас
3 Крим
4 Львів
А відновлення автономії
Б «живий ланцюг» до столиці
В страйк шахтарів України
Г утворення НРУ
Д утворення СНД

30.41. Установіть відповідність.

1 багатопартійність
2 незалежність
3 перебудова
4 ринкові відносини
А відносини на основі приватної власності та товарно-грошових принципах
Б заява від імені парламенту, партії, уряду, урочисте проголошення принципів
В непідлеглість, самостійність, суверенітет
Г наявність у суспільстві ряду політичних організацій, що конкурують між собою
Д політика перетворень у СРСР упродовж 1985-1991 рр., спрямована на оновлення

30.42. Установіть відповідність.

1 Іван Драч
2 Володимир Івашко
3 Леонід Кравчук
4 В’ячеслав Чорновіл
А Голова Верховної Ради УРСР у червні-липні 1990 р.
Б Голова Верховної Ради у липні 1990 - грудні 1991 р.
В колишній дисидент, один з лідерів опозиції
Г лідер Партії зелених України
Д поет, народний депутат України, перший голова НРУ

30.43. Установіть відповідність.

1 гласність
2 плюралізм
3 референдум
4 суверенітет
А відкритий доступ до інформації для суспільства, можливість її обговорення
Б повна незалежність держави у внутрішній і зовнішній політиці
В самоуправління у церкві
Г система влади, побудована на взаємодії та противазі партій і організацій
Д спосіб вирішення найважливіших питань всенародним голосуванням

30.44. Установіть послідовність подій.

А Всеукраїнський референдум і вибори Президента України
Б перші вибори до Верховної Ради УРСР на альтернативній основі
В початок «перебудови»
Г «революція на граніті»

30.45. Установіть послідовність подій.

А Верховна Рада ухвалила Акт проголошення незалежності України
Б Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України
В катастрофа на Чорнобильській АЕС
Г створення Народного руху України за перебудову

30.46. Укажіть поняття, які ввійшли в життя суспільства в роки «перебудови».

1 гласність
2 дисидентство
3 плюралізм
4 прискорення
5 реабілітація
6 розвинутий соціалізм
7 урбанізація

30.47. Укажіть явища, які супроводжували Чорнобильську катастрофу.

1 відсутність уваги щодо екологічної катастрофи з боку світової громадськосте
2 завдання шкоди мільйонам людей у різних країнах
3 масове переселення жителів із забруднених земель в інші регіон України
4 небачене забруднення біосфери, радіоактивне опромінення тисяч людей
5 негайне повідомлення людей про страшні розміри і жахливі наслідки аварії
6 незначне тимчасове відселення людей із зони аварії
7 поява на території України 30-кілометрової «зони відчуження»

30.48. Укажіть основні причини «перебудови».

1 антиалкогольна кампанія
2 відставання СРСР у соціально-економічному розвитку від західних держав
3 діяльність західних спецслужб
4 діяльність українських дисидентів
5 зростання соціальних суперечностей у радянському суспільстві, падіння авторитету КПРС у народі
6 неспроможність СРСР належним чином реагувати на глобальні проблеми
7 особисті амбіції Михайла Горбачова

30.49. Укажіть причини майже одностайного підтвердження Акта незалежності на референдумі 1 грудня 1991 р.

1 віковічне прагнення українського народу до незалежного життя
2 вплив зарубіжних країн, передусім США
3 певна стабільність порівняно з іншими республіками українського товарного ринку
4 прагнення прокомуністичних сил зберегти свої позиції в Україні в умовах наступу антикомунізму в Москві
5 пробудження свідомосте в керівництва українських комуністів
6 Росія відмовилася від контролю над Україною
7 утворення Співдружності незалежних держав